Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
пасивність, заникає один із найважливіших її кри теріїв — мова. Усвідомлена потреба мати видання творів Лесі Українки — промовистий факт духовного прозріння нації, свідчення певного ступеня націо нального самоусвідомлення. Через творчість Лесі Українки, рецепції її творів, український читач у культурному розумінні виходив поза замкнене коло обмеженого хуторянства, і таким чином відчував себе причетним до європейської культури, проймався почуттям осмислення рідної культури як невід’ємного чинника культури світової. Слово поетеси, високий інтелектуалізм її драматургії формували загально культурний рівень української громадськости, роз ширювали мовний ареал. 20-ті роки, роки розстрі ляного відродження вели свій активний діялог із Лесею Українкою: видано нове зібрання її творів, чотири монографії, присвячені її творчості, десятки наукових статтей, збірники матеріялів. І все це робилося в умовах розрухи, тяжкої економічної кризи. 60-ті і 70-ті роки по-своєму, по-цензурному кроїли простір Лесиного слова, витворили свій канон розуміння її творчости: поетка-революціонерка, ’’дочка Прометея", було засновано премію ім. Лесі Українки. Але який парадокс — премія присуджу валася за кращий твір для дітей!!! Не знайшлося гідного пошанування інтелектуальним висотам дра матургії Лесі Українки та європейському духові її творчости. На жаль, драматургія Лесі Українки досі зали шається високим бар’єром для українських театрів і для українського глядача. Так, драма ’’Кассандра”, якою започаткували видання творів поетеси у 1918 році, тільки двічі ставилася на сцені: 1971 року на сцені Київського театру ім. І. Франка та Запорізького обласного театру. Ціла повінь інтелектуальних ідей "Кассандри” поглинула свого читача, засвідчивши його неготовність до складного діялогу з поетесою. ’’Лісова пісня” — це дивовижне мереживо поетичних образів та глибоких філософських ідей також не мало великого успіху сценічного втілення у поста новці Львівського театру ім. Марії Заньковецької. Правда, була остання, і досить вдала, спроба Вірляни Ткач актуалізувати ’’Лісову пісню” на американському континенті, що засвідчило про відкритість театру Лесі Українки для найрізноманітніших груп глядачів. Якщо говорити про успішність актуалізації драма тургії Лесиного театру на сьогоднішній українській сцені, то тут на особливу увагу заслуговує львівський Молодіжний театр ім. Леся Курбаса, який в останні роки поставив на сцені кілька творів поетеси. Однак авдиторія Молодіжного театру, на жаль, обмежена, а при теперішній економічній кризі театри взагалі ледь жевріють. За роки державної незалежности українське телебачення показало тільки два фільми: коротко метражний фільм ”На полі крови” та екранізацію ’’Блакитної троянди”. А українські видавництва пе ревидали тільки один-єдиний твір — "Бояриню" Лесі Українки з передмовою М. Драй-Хмари, і Луцький обласний театр швидко поставив його на сцені. Хоча потреба перевидання і *сучасного переосмислення творів видатної поетеси, без сумніву, існує: виростає ж бо нове покоління, яке мусимо виховувати на принципі поваги та глибинного розуміння нашої культури, якщо хочемо усвідомлювати себе культур но повноцінною державою. Ми повинні пам’ятати, що культурний процес — це діялог: з минулим, сучасним, майбутнім. І кожна епоха накладає свій відпечаток, свій дух на цей діялог. А розриви в такому процесі треба дуже довго загоювати. Для творчого генія Лесі Українки не існує часових рамок. Поетеса, розглядаючи життя як вічне змагання, тугу за гли биною і красою, торкнулася всіх фундаментальних питань людського існування. Її твори у мистецькій формі порушують такі проблеми як народження, вибір, любов, страждання, вина, смерть, тобто все, що залишається завжди відкритим питанням, на яке ми, люди, постійно шукатимемо відповіді. Тому коли український читач (глядач) сповниться почуттям переживання близькости до творчого духу Лесі Українки, це засвідчуватиме факт нашого духовного зросту і те, наскільки ми маштабно, багатовимірно підходимо до поняття "рідна культура”. Ще один дуже важливий аспект залишається сьогодні недослідженим в українській культурі, який торкається і Лесі Українки — це феномен жіночих рухів на Україні, жінок-інтелектуалок, високоосві чених, із високим почуттям громадського обов’язку. Чомусь це питання завжди відсувалося на задній плян. Один тільки промовистий факт: загальнові домо, що міцні духовні стосунки єднали Лесю Українку та Ольгу Кобилянську, вклад якої в нашу літературу досить поважний. О.Кобилянська була добре знайома зі Софією Окуневською, яка одна із перших жінок Австро-Угорщини здобула ступінь доктора медицини в Цюріху, Швейцарія (бо у Австрії не приймали тоді дівчат до університету), і створила разом з В. Гукевичем лікарську комісію НТШ у Львові. Жіноча культура на Україні, особливо в Галичині, на зламі ХІХ-ХХ ст. була досить високою і представницькою. За Лесею Українкою, з легкої руки І. Франка, закріпилася метафора як ’’єдиного мужчи ни на всю Україну”. Феномен Лесі Українки як жінки-поетеси, як жінки-інтелектуалки так і не оціни ли належно. Сьогодні в Україні ми багато говоримо про ролю жінки в суспільстві, про її проблеми і турботи. Вступаючи в діялог з такими свідомими та високообдарованими жінками-інтелектуалками як Леся Українка, О. Кобилянська, М. Рудницька, роз гортаємо у часі і просторі дух незалежної жіночої ментальности як культурного феномену. Будь-яка культурна дата спонукає на роздуми. Тож зізнаймося щиро: чи ми сьогодні готові до глибокого і всебічного діялогу з Лесею Українкою? 6 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top