Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Отже, головним осередком гаптування на зламі сто літь був Києво-Вознесенський монастир. Саме тут було створено ряд робіт, що належали до кола ігумені Марії Магдалини та були тісно пов’язані з меценатською діяль ністю гетьмана Івана Мазепи. В них яскраво виявились симптоми живого струменю, вони позначені новим по дихом стилю барокко. Роботи, створені в цьому центрі і в кінці XVII ст., демонструють прояви, пов’язані з новими духовними вимогами суспільства, піднесенням і розкві том всієї культури періоду Гетьманщини. Палиця — одна з частин одягу вищих ієрархів, за формою така ж як набедренник у священиків. Знаменує духовний меч у борьбі з єрессю. Пелена, покров — чотирикутний ппат з нашитим хрестом. Використовується для покриття престолів і жерт венників. Застеляється під святі дари під час від прави Літургії. Пелени часто знаменували плащеницю. Воздух — чотирикутний плат з нашитим хрестом, який використовується для покриття святих дарів під час відправи Літургії. 1. Боплан. Описание Украиньї. СПб, 1882. с. 13. 2. Алепский Павел. Путешествие антиохийского патри- арха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сьіном, архимандритом Павлом Алепским. Вьіп. II. М., 1987. с. 58-59. 3. Так, після смерти Марії Мокієвської та дочки її Пам- філії у 1742 р. йшла довга тяжба — куди поділись їх гроші. В цій справі брала участь і ігуменя Олена, яка Рафаїлові Заборовському 1742 р. доповідала, що покійний Мокієв- ський і Дівочий монастир вклав багато грошей та діямантів (ЦДІА України, ф. 127, оп. 1076, од. зб.54, с. 36). В цій справі свідком виступає колишня ігуменя Афанасія і розповідає, що коли ’’покійна Мазепиха умре”, Мокієвська Марія Магда- лина приїхала з Глухова і її ”в рік поставили ігуменею” (ЦДІА України, ф. 127, оп. 1076, од. зб. 34, с. 74). Далі Афанасія, говорячи про смерть черниці, сповіщає: ”а умре она на Подоле Вознесенском Девичьем монастьіре за игу- мени Марии Магдалиньї Мокиевской” (там же, с. 75). Уточ нюється дата перебування Марії Мазепи на ігуменстві і смерти — 1688— 1697 pp. 4. Величко Самуил. Летопись собьітий в Юго-Западной России в XVII веке. т. Ill, 1855. с. 88-90. 5. Напис погано видно: "Старанием иеромонаха Инно- кентия местоблюстителя пещер преподобного Феодосия коштом их молитв”. МАРІЯ ЗУБРИЦЬКА НАШ ДІЯЛОГ ІЗ ЛЕСЕЮ УКРАЇНКОЮ (ДО 125-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОЇ УКРАЇНСЬКО Ї ПОЕТЕСИ) XX ст. для історії українського народу характерне хоча б тим, що розпочиналося і завершується подією проголошування і болісного процесу становлення нашої державности. Окрім такого дивного збігу обставин, маємо ряд культурних проблем та явищ, що стали вже закономірними. Творча постать Лесі Українки у контексті нашого культурного та держав ного відродження є своєрідним лякмусовим папірцем того, наскільки ми усвідомили себе поцінувачами своїх культурних вартостей, наскільки їх підтримуємо і розвиваємо. У 1918 p., зразу після проголошення УНР, відоме на той час видавництво ’’Друкар” розпо чало нове видання творів Лесі Українки, і цікаво, що до першого тому увійшли найскладніші драматичні твори поетеси ’’Кассандра”, ’’Камінний господар”, ”У пущі” — твори, які залишилися поза горизонтом уваги її сучасників. Чому саме ці тексти були влючені до першого тому — сказати важко. Можливо, в якійсь мірі відбувся малопомітний, але такий важливий акт добровільного покаяння українського читача перед авторкою, творчість якої піднімала планку україн ської літератури на європейську висоту, але сучас ники не оцінили цього прориву українського слова до нових глибин. Першу рецензію на нове видання творів Лесі Українки написав Микола Зеров, один із тих, хто закликав нас ”До джерел” і ”До Европи”. І ось що він написав про українського читача, сучас ника Лесі Українки: ”До образів Лесі Українки читач був холодний, вони лякали його своєю мистецькою культурою, ерудицією, в них виділялася страшна ’’літературщина”, — і всі Лесині монологи і діялоги, драматичні поеми і драми відразу попадали до кате горії речей шанованих, але "нечитомих”. Відсутність комунікативного середовища, у якому б активно функціонували твори поетеси, естетична неофор мленість тодішнього читача, здатного до діялогу з Лесею Українкою як автором, породжували прірву або в рамках сучасности перетворювали діялогічну відкритість творів поетеси в монолог”. Леся Українка не задовольняла покоління сучасного їй читача. Зеров пояснює це тим, що творчий світ Лесі Українки не наслідував традиції свого часу, а переступав їх; поетеса вийшла поза межі своєї епохи, тобто роз сувала історичні рамки, розширювала обрії укра їнства до европрейського рівня і тим ставала по зачасовим явищем. І навіть така мовчазна форма покаяння через визнання засвідчила міру нашого духовного зросту. Звичайно, про творчість Лесі Українки писали, часом велися дискусії, але, по суті, її читацька доля була гіркою. Ситуація діялогу українського читача змінюва лася залежно від історичного суспільно-політичного та загальнокультурного контексту. Саме так сталося 1918 року, коли в наслідок культурної та громадської еволюлії народився читач творів Лесі Українки. Без перечно, одним із чинників такої зміни стала ідея державности та національно-культурного відроджен ня. Громадянство України зрушило з ’’мертвої” точки, його культура виходила з кризового стану, в якому приглушена національна самосвідомість, переважає ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1996 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
