Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вання національних рис українського шитва. Оптимістич не, яскраво-піднесене декоративне світовідчуття та його народно-естетичні ідеали були тим свіжим подихом, що наповнювали радісною святковістю український жи вопис, гаптування, шитво. Це був щасливий час, коли співпали народні ідеали і уявлення про красу і художні устремління професійного мистецтва. Київ стає найважливішим центром української на ціональної культури. Саме тут започатковано не лише київську школу живопису, книгодрукування, що впли вала на весь православний світ, а також київську школу гаптування. У київських монастирях створюються не- перевершені твори шитва, що були взірцем справжньої майстерности, які чутливо реагували на естетичні запити свого часу і розвивались в єдиному художньо-стилістич ному напрямку всього українського мистецтва і були етальоном для інших осередків гаптування. Найважли вішими центрами у Києві були Вознесенський, Печер- ський, Києво-Йорданський та Флорівський монастирі. Одним з найдавніших осередків гаптування був Вознесенський жіночий монастир, що мав назву Києво- Печерський, заснований в кінці XVI ст. Про те, що це був значний осередок гаптування свідчить і згадка Бопляна, що проживав у Києві 1632—1648 pp.: ’’Навпроти Печерського монастиря знаходиться жіночий, черниці числом до ста займаються вишиванням і тим, хто одвідує обитель продають майстерні роботи”.1 Особливо цікаві спогади про монастир залишив Павло Алепський, що відвідав його у 1654 p.: ’’Цей монастир добре впорядко ваний, в ньому понад 50 або 60 черниць і всі вони знатного походження. Більшість цих черниць з багатих та давніх польських родин, ігуменя належить до родини самого польського короля. Любов до монастиря, де більша частина з них отримала виховання, штовхає їх повертатись до нього, брати постриг і залишатись там черницями”. Далі відзначаючи чудовий спів черниць під час відвідування патріярхом Служби в цьому монастирі, Павло Алепський підкреслює дуже важливий деталь відносно освічености черниць: ’’Вони вміють читати, знайомі з філософією, логікою і займаються творами”.2 Серед черниць монастиря Павло Алепський виділив дорослих і ще зовсім маленьких, які отримували у мо настирі певне виховання. Якщо додати, що тут знахо дились особи знатних родин, від яких монастир мав великі вклади як коштами, так і землями, то стає цілком зрозумілим, що Вознесенський монастир був видатним мистецьким центром, в якому відбувалось виховання з дитинства. Тут навчали гаптарства і різних ремесел, а також черниці були залучені до передових наукових ідей в галузі філософії, логіки, літератури, співу і музики. Черниці і вихованки монастиря вільно відвідували Ки єво-Печерську лавру, про що також сповіщає Павло Алепський, зазначаючи, що на Літургії патріярха в Успен ському соборі серед інших була присутня ’’ігуменя жі ночого монастиря зі своїми черницями”. Тож атмосфера монастиря, а також його близьке розташування навпроти Києво-Печерської лаври —видатного центру освіти і культури всього слов’янського світу, мистецького осе редку, де працювали живописці і Гравери, формувала основні методи художнього стилю українського гап тарства XVII ст. Митці лаври, безперечно, брали участь у розробленні "прорисів” для шитва. В майстернях Воз- несенського монастиря замовлялись найвідповідальніші і найкоштовніші вклади як до Києво-Печерської лаври, так і для інших церков і монастирів України. У 1688 р. до монастиря як філіял було приєднано Глухівський Преображенський монастир, після чого ти тул ігумені набув статусу: "Марія Магдалина Мазепа, всечесніша пані ігуменя монастиря Паненського Пе черського і Глухівського". Монастир проіснував до 1712 p., коли його було перенесено на Поділ і з’єднано із Флорівським, у зв’язку із заснуванням на його місці арсеналу. Існує думка, що це було зроблено Петром І з помсти до гетьмана Мазепи, мати якого була ігуменею. Архівні матеріяли доводять, що в літературі по милково ототожнюють дві ігумені: Марію Магдалину Мазепу та Марію Магдалину Мокієвську, її найближчу родичку, що через рік після її смерти стала ігуменею.3 Києво-Вознесенський дівочий монастир на грані сто літь стає визначним гаптарським осередком, що фор мує художньо-стильові ознаки і особивості українського життя. Саме тут за часів ігуменства матері Мазепи — Марії Магдалини (1688—1697) зароджуються перші озна ки барокко, що на цьому етапі носило яскраво виражені риси національної самобутности. Збереглись вкладні підписані роботи ігумені, що дають можливість окрес лити коло пам’яток, цього центру. Майстерні Києво-Вознесенського монастиря. Ігуменя Ма- рія-Магдалина Мазепа. Палиця "Богоматір дарує ікону", 1689 рік. Музей Києво-Печерської Лаври. Work rooms of the Kyiv-Voznesensky monastery. Cane. “Bles sed Mother presenting icon." 1689. From the museum of the Monastery of the Caves. Так, на палиці "Богоматір дарує ікону”, що знахо диться в колекції музею Києво-Печерської лаври, в цент рі на п’єдесталі в оточенні двох янголів сидить Бого матір. Вона в короні, з жезлом. Справа — дві постаті — 2 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
