Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Марія Смолин з Великої Вільшаниці, Стефанія Ільчина із Зозулів повторили подвиг своїх сестер- підпільниць. Щоб не здатися живими катам — підір вались на Гранаті. Настуня Плотиця — "Берізка”, відважна підпіль ниця зі Скваряви. Будучи оточена в 1948 році облав никами в рідному селі, зі словами "Слава Україні!” вистрелила собі в серце. Ірина Захарчук з Бонишина, Ірина Кілярська з Почап — посестри-підпільниці геройською смертю загинули в сутичці з облавниками біля Бонищина. Воліли смерть прийняти з власних рук, аніж віддатись катам в руки. Ярослава Мединська з Вороняк, відважна під пільниця, вірна клятві до останнього подиху. Щоб не здатися живою катам — застрелилась. Іванна Ра тушна — з Вороняк — пройшла вишкіл медсестер. 1947 року загинула в криївці біля с. Дерев’янки, на даючи медичну допомогу пораненому повстанцеві "Хмарі”. Яничар доніс облавникам, а ті вже розпра вились з патріотами. Стефанія Каштанець-”Пчілка” з Гончарівки — роз стріляли відважну підпільницю облавники. Софія Калачик зі Скваряви. Тяжко поранену вез ли облавники до золочівської тюрми. По дорозі по мерла від ран. Ганна Бабоїд з Вороняк, теж замордована облав никами. Стефанія Вірлик — вчителька з Гологір. Замордо вана облавниками при допомозі своїх же гайдуків. Ольга Шмігер з Шпиколос. В 1946 році закололи дівчину штиками на власному подвір’ї. Марія Чепак з Ремезовець. У 1949 році застрелена облавниками. Софія Вагула із Зозулів. Розстріляна разом зі своєю родиною. Всіх розстріляли, не пожаліли не мовлят. Марія Костів та Марія Собків з Новосілок — в 1945-му замордовані у львівській тюрмі. Юлія Вовк із Побача. Під час допиту в Олеському НКВД зв’язковій УПА вирвали язик, напівмертву під пільницю кинули на смітник, за якийсь час вона померла. Іванна Адамчук з Побоча, загинула в таборі. Марія Кісь з Ягторова, загинула від рук "стрибків” на території Унева. Леся Гуньовськаз Махновець, донька священика. Закінчила медичні студії, працювала в золочівській аптеці, безстрашна підпільниця. ГУ/Тісце смерти ще не встановлено. Ангеліна П’ясецька з Гончарівки — "Наталка” , ’’Зухра” , зв’язкова крайового провідника "Мирона” , загинула 12 листопада 1948 року на терені Львівської области. Місце смерти ще не встановлено. Хочеться відзначити, що вона була надзвичайно обдарованою дівчиною. Напевно, Україна втратила не тільки вірну дочку, але й здібну поетесу. Залишились її листи — вірші до рідних. Вероніка Вібла з Кривич. Вдумайтеся у трагедію дівчини. Під час вивезення батьків Вероніка втекла і переховувалась два роки в інших селах. У 1949 році пішла жати просо на свою ниву. Тут її застали звірі. Один ’’чужий” визволитель і два гайдуки. Вероніку застрелили із серпом в руці. Ірина Строчан із Золочева, вихованка Золочів- ської гімназії. Заарештована і замордована в 1941 році. Ліда Йойко з Золочева, загинула в 1941 році в золочівській тюрмі. Енкаведисти прийшли арешту вати її брата, його вдома не застали, взяли невинну дівчину і замордували. Такий неповний перелік жертв страшного на сильства на нашій золочівській землі. Вони не стрі ляли в спину солдатам. Ні. Вони були зв’язковими, носили їжу повстанцям, подавали першу медичну допомогу. Але вони — нескорені, патріотки, члени ОУН. Вірність присязі була для них понад усе. Остан ня куля була для себе. Вони спочили без труни, без хреста й напису — в холодних обіймах безіменних могил, молоді, врод ливі, розумні. Могли врятувати своє життя, але добро вільно обрали шлях на Голгофу. Тисячі і тисячі їх матерів і батьків, сестер і братів пішли за ними в тюрми, табори Сибіру. їм теж понівечено молодість, материнство, життя. Біль від пережиття, трагізму їх смерти не заглухне в серцях усіх тих, хто знав їх живих, і не знаючи їх особисто, був і є їх однодумцем, духовно належав і належить до одного з ними покоління. Мало народів світу мають таких дочок. Ми мо жемо гордитися ними. І нині у незалежній соборній Україні нехай цей спомин ляже світлою квіткою на їх 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ", ЛЮТИЙ 1996 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
