Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
балабушку, дівчина позначала її чимось і ставила у піч. Спечені пампушки клали рядком на застеленому рушником ослоні і заводили собаку, який, обнюхавши печиво, брав котресь першим. Чию балабушку вхо пить, та дівчина першою з гурту заміж піде. Майже повсюди в Україні дівчата ввечорі на Андрія сіяли біля криниці чи біля межі коноплі, примовляючи: Святий Андрію! Я на тебе коноплі сію, А спідницею волочу, Бо дуже заміж хочу. Дай же, Боже, знати, З ким весілля грати. Пізно ввечорі, коли дівчата вдосталь поворожать, сходилися до них — на великі Андріївські вечорниці — хлопці. На той час уже спечена калита — великий корж з медом, горіхами. Розігрували довкола нього обрядове дійство — їздили на коцюбі кусати калиту, а хто засміється при цьому, отримував квачем з сажею по зубах. 14 грудня — свято Наума. Колись на це свято починали привчати дітей до науки, ремесла, щоб до будь-якої справи мали хист. Усі в сім’ї до схід сонця ставали до молитви, а опісля примовляли тричі: ’’Сьогодні Наум — бери собі науку в ум”. Того дня вперше відводили дитину до школи, або віддавали до ремісника в науку. 17 грудня — свято великомучениці Варвари. Цього дня не прядуть, не шиють. Обов’язково варять узвар, а подекуди і кутю, щоб добре бджоли води лися. Від Варвари день на хвилину довшає, то й при слів’я виникло: ’’Свята Варвара ночі урвала, а дня приточила. А ще помічали: яка погода на Варвари, така буде й на Різдво. 18 грудня — Сави, покровителя духовности. Існує прислів’я: ”Сава дня прибаве”. 19 грудня — святого Миколая. Його ще звуть зимовим, бо є Микола й весняний. Святий — заступ ник скривджених, коли хто до нього молиться, завжди допомагає. У західніх областях св. Миколай кожному приносить подарунок, який знаходять вран ці під подушкою. Владно входить зима. 21 грудня — святої Ганни, Зачаття. За віруваннями, у цей день зачався світ. Збереглися пережитки тоте мічних вірувань. У свято не можна навіть згадувати про вовків і вовкулаків, бо можуть ввійти у хату. Звідси і прислів’я: ’’Про вовка промовка, а вовк і в хату” . 25 грудня відзначають святого Свиридона Сонце- ворота (Спиридона). Це час зимового сонцестояння. ’’Сонце на літо, зима на мороз”, — кажуть у народі. Удосвіта йшли з сокирою до саду і ’’лякали” дерева, щоб добре родили: ”Я тебе зрубаю, на тріски потешу і в печі спалю, як не вродиш!” ЗО грудня — святого Данила-пророка. Моляться святому, ставлять свічку та й просять: ’’Святий Дани- ле-пророче! Замкни вовкам зуби й губи дванадцятьма замками, щоб вони не ладні були простягати свої довгі зуби до нашої худоби”. У січні відзначають великі свята — Новорічні, Різдвяні. Вони особливо багаті обрядовими діями і символікою. В народній свідомості побутувала впев неність: як зустрінеш і проведеш ці зимові свята, таким буде й увесь рік. Перед Різдвом повсюдно ’’чепурили” хати. Квітча ли їх чистими рушниками, витинанками, мили меблі, посуд тощо. 6 січня — Святий Вечір, який ще називали ’’Багата кутя” . Зранку жінки пекли калачі, пиріжки, щоб на Різдво було чим частувати колядників. На першу кутю готували пісні страви, бо це був останній день посту. Найдавнішою є ячмінна кутя, яку ще й тепер варять подекуди на Поліссі. А найпо ширенішою в Україні була кутя з товченої в ступі пшениці. На Лівобережжі її заправляли переважно медом та узваром, на Правобережжі додавали також товченого маку, горіхів. За традицією на Святвечір мало бути 12 страв. У різних регіонах України обрядова їжа мала свої відмін ності. Скажімо, в Карпатах, на Поліссі переважали овочеві, грибні й рибні страви; на Подніпров’ї, Пол тавщині та півдні України, крім овочевих та городніх, готували чимало страв з борошна — млинці, вареники з ягодами, сливами тощо. Традиційними для усієї України на Святвечір були такі страви, як кутя, узвар, мед, капусняк, риба, горох, квасоля, вареники. Кутю варили обов’язково у новому горшику. Перед вечерею прикрашали ’’покуття” (місце у правому куті за столом, під образами). Це місце вважається вівтарем пращурів. А тому тут встеляли лаву найкращим сіном, ставили сплетену з жита ’’квітку”, або необмолочений сніп, який має місцеві назви ’’дідух” (Тернопільщина, Волинь), ’’колядник” (Гуцульщина). Усі члени родини переодягалися у чисті, за змо гою у нові, сорочки та святковий одяг. Долівку всте ляли соломою, обкурювали хату ладаном, молилися і сідали вечеряти на кожусі, застеленому догори вовною, щоб були багаті. На Гуцульщині, перш ніж вечеряти, ґазда з ґазди нею беруть хліб з свічкою, ложку меду, пшениці, ладану на черепок або покришку від горщика і вихо дять надвір. Тричі, за рухом сонця, обходять хату, потім ідуть до худоби і так тричі обходять стайні та хліви. Обкурюють худобу, коровам поміж рогами мажуть медом хрестик, щоб не приступило нічого злого. Сідаючи вечеряти, батько маже медом хрестик на чолі також усім членам родини, примовляючи:
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
