Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАЛЕНТИНА БОРИСЕНКО ЗИМОВІ СВЯТА УКРАЇНЦІВ Грудень — перший місяць зими і останній місяць року — чи не найбагатший на свята й присвятки. Змінюється пора року, а відтак, вважали в народі, активізуються усі стихії та магічні сили, які впливають на життя людини, врожайність хлібів і садовини впродовж усього року. 4 грудня відзначали християнське свято Введен ня до храму Пресвятої Богородиці. Цього дня забо ронялося шити, прясти, прати, рубати дрова тощо. Введення увібрало давні поганські елементи, ха рактерні для української календарної обрядовости. Широко на Україні побутувало повір’я, що на свято відьма сідає на кочергу і їде молоко відбирати у корів. Відтак звечора, напередодні Введення, госпо диня вдавалася до запобіжних заходів, щоб вберегти корову від ’’порчі”: варила суміш з гострим, непри ємним запахом (дьоготь, полин, сірку) і, вмочивши різочку, малювала нею коровам на лобі, ребрах, спині і вим’ї хрестики. Хрестики ставили також на одвірках та на дверях повітки. Потім клали В|Черепок ладану, свяченого на Зелені Свята зілля, і підкурювали корів. А вранці розкладали на порозі повітки зілля і пере водили через нього худобу, — щоб не зашкодила відьма. Дівчата на Введення сходилися до церкви раніше від усіх і чекали біля входу священика. Щойно він підходив, заходили слідом за ним у церкву, пошепки примовляючи: ”Як ти тепер уводиш мене дівкою, то так щоб від сьогодні за рік уводив мене звінчаною”. В народі побутує прислів’я: ’’Введення прийде, свят наведе” . І справді, за ним йшла череда свят, багатих обрядовою символікою, ритуальними діями, мітологічними сюжетами, — насамперед молодіжні, на яких ворожили про одруження. 7 грудня святкували Катерини, яку вважали опі кункою дівочої долі. У центральних регіонах України, на Слобожанщині дівчата вранці збиралися у хаті, де зазвичай справляли вечорниці і варили вскладчину пшоняну кашу. Як смеркало, дівчата гуртом несли макітру з кашею до воріт, ставили на стовпі, стукали макогоном у ворота і гукали: ’’Доле, доле, йди до мене кашу їсти”. На Сумщині закликали так: ’’Судже ний і не суджений, іди до мене каші їсти”. Опісля відносили кашу до хати, а самі бігли ворожити: раху вали кілки на тину — ’’вдівець, молодець, вдівець, молодець”, і так аж до кінця тину. Повороживши, дівчата вечеряли разом з хлоп цями. Спочатку їли обрядову кашу, а потім усе, що наготували вскладчину. Коли розходилися з вечері, кожна дівчина відламувала гілочку з вишні, яку ста вили в хаті у горщик з водою на покутті. За повір’ям, якщо гілочка зацвіте до Різдва, то дівка того року заміж вийде. 13 грудня відзначали Андрія. Святого вважали покровителем молоді, який сприяв щасливим шлю бам. Основні елементи свята: ворожіння дівчат про заміжжя і обрядові дійства навколо ритуального хліба — калити. Дівочих ворожінь про долю, щасливе заміжжя в українців багато. Майже всі вони пов’язані з віру ваннями у магічну силу води, вогню, зерна. Увечорі дівчата бігли до води — річки, ставка — і занурювали руку. Що діставали з дна (шматок шкіри, соломинку, тканину, деревину), таким, вважали, буде ремесло судженого: швець, хлібороб, ткач, стельмах, бондар. Рахували, як і на Катерини, кілки на тину. Снували нитками дорогу: яке ім’я мав чоловік, що заплутався у тих нитках, таке, гадали, матиме й наре чений. Лили також віск на воду і по утворених фігур ках дізнавалися про зайняття майбутнього чоловіка. Пекли солоного коржика і їли на ніч, — суджений уві сні мав подати води. А ще заносили до хати півня, ставили перед ним зерно й воду і зауважували: якщо зерно дзьобне, — чоловік буде добрим господарем, а якщо стане пити, — за п’яницю судилося вийти. Найпоширенішим ворожінням на Андрія було обрядове приготування пампушок (’’балабушок”) з пшеничного тіста. Для цього кожній дівчині слід було тричі принести з криниці воду у роті, щоб замісити свою балабушку. Хлопці підстерігали дівчат і пере шкоджали: смішили, жартували. Декотрим доводи лося кілька разів повертатися до криниці. Замісивши Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
