Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОВЕРНУЛИСЯ В УКРАЇНУ Нещодавно в Національному художньому музеї відбулася акція передачі Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України художніх творів та історико-культурних цінностей різним установам. Так, фонди Національного художнього музею поповнили твори раніше незнаних в Україні мистців зі США Миколи Бутовича та Мирослава Радиша, а Української академії мистецтв — полотна Людмили Морозової. Картини Миколи Кричевського, одного з пред ставників відомої мистецької родини Кричевських, відкрилися для відвідувачів Шевченківського націо нального заповідника в Каневі. Матеріяли, що стосуються життя й творчости видатного хореографа, кінодіяча Василя Авраменка, надійшли до Інституту мистецтвознавства, фолкльо- ристики та етнології НАН України. Експозиції різних музеїв України поповнили по лотна російських художників Михайла Нестерова, Юрія Рєпіна та австрійця Карла Лінзбонера. Кияни та гості столиці мали унікальну можливість напередодні 5-ої річниці незалежности України по знайомитися ще з однією, невідомою досі сторінкою українського мистецтва: у Державному музеї Тараса Шевченка експонувалася виставка скульптора Петра Капшученка, чиї твори досі прикрашали лише музеї Америки та Аргентини. Мистець, якого лиха доля закинула на чужину і який уславив свою Батьківщину високохудожніми творами ’’Кармелюк”, ’’Загублена стежка” , ” Гнані”, ”3а хлібом” та ін., нарешті здійснив свою заповітну мрію: його уславлені композиції по повнили фонди музею Тараса Шевченка, Державного музею літератури України та інших. Музей історії Києва дістав можливість завдяки митниці дослідити скарб, до якого входить понад 500 давніх монет, а Центральний державний архів- музей літератури і мистецтва поповнив свою ко лекцію значною частиною грошових знаків Україн ської Народної Республіки, над створенням яких пра цював Георгій Нарбут. Голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей О. Федорук, вру чаючи представникам музеїв та інститутів акти про передачу цих історичних та мистецьких цінностей, висловив сподівання, що вони служитимуть шану вальникам прекрасного за вічне джерело краси й наснаги. Виставка, яка відкрилася у Національному худож ньому музеї, якраз і дала уявлення про всі ті по вернуті в Україну скарби. СОФІЯ МАЙДАНСЬКА ’’ПОЗАКЛЯСНЕ ВИХОВАННЯ” Пригадую, нарешті мама повернулася зі своїх десятилітніх "лаґерів” і сибірського заслання. Але про те, де вона перебувала, я тоді навіть не здога дувалася. Для мене мама героїчно підіймала ново будови п’ятирічок. Моїй радості не було меж, і я по бігла до школи і, захлинаючись від захоплення, поча ла всім розповідати, яка в мене славна мама, безпе речно, не менше, ніж героїня соцпраці! До цієї радос- ти ще долучилась інша — мене одну, кращу з-поміж кращих, вибрали з шкільного учнівського хору заспі вати пісню ’’Россія — родіна моя”, яку ми повинні були виконувати на ’’великій” сцені з нагоди якоїсь із річниць "Великої Жовтневої революції”. Дитячі амбі ції, переповнені жаданням слави, погнали мене, розпа шілу від щастя, зі школи додому. Та перспектива співацького дебюту на сцені “Grand Opera” нашого маленького містечка чомусь не викликала ентузіязму в родичів, навпаки — радість із приводу "Россії — родіни моєй” їх украй збентежила. Здається, моя роля солістки у цій пісні не сподобалася їм більше навіть, ніж роля "носія” ідей Павлика Морозова, яки ми я, як ’’завжди готова” піонерка, щиро захопилася після однієї з лекцій позаклясного читання. Тоді моя бабуся-вчителька, безкомпромісна і незламна, якщо йшлося про честь, а головне — правду, вперше збре хала; вона пішла до школи і сказала, що я не зможу заспівувати у цій пісні, і взагалі, співати в хорі, через ангіну... Ось тоді й почалося моє ’’позаклясне виховання”, але вже вдома. І мати повела свою сповідь про товарняки з конвоями і вівчурами, що везли ЇЇ по "Россїї — родінє моєй”, крізь засніжені степи і про коси, що в "товарняках” примерзали до долівки, про мордовські болота, і про казанські бараки, про кри голами на великій сибірській ріці Єнісей... Ось тоді вона прочитала мені Шевченка: ’’Раби, підніжки, грязь Москви...” і від гайдамацької люті в мене бризнули сльози з очей, бо до того, з року в рік я чула лише Шевченкове: ’’Німі на панщину ідуть...”. Ніде правди діти — ота "німота” й ’’панщина” таки добре далися нам взнаки. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
