Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Безперечно, я мала численні контакти з австрій ськими літераторами і, зокрема, з надзвичайно попу лярним в Австрії і широковідомим у світі поетом і художником Ернстом Дегаспері, який щедро пода рував мені свою дружбу і прихильність. Це мистець могутнього і людяного таланту. Зустрічі з подібними людьми примушують нас пильніше вдивлятися в себе, навчають і вдосконалюють. От чому я не можу не згадати з вдячністю це ім’я. Відень — це місце, де, образно кажучи, перехре щуються дороги Заходу і Сходу. Там навіть жарту ють, що то не правдивий віденець, коли у нього прабабця народилася не у Празі. Це зумовлює при родний інтернаціоналізм духовного середовища. Сьогодні у Відні працюють три дипломатичні кор пуси і величезне відділення ООН. Тому моє оточення було, в буквальному розумінні цього слова, між народним. Ось маленький приклад. З ініціятиви посла Польщі в Австрії професора Бартошевського, нині міністра закордонних справ Польщі, неймовірно ці кавої і небуденної людини, в Польському культур ному центрі було організовано літературний вечір з презентацією моєї книги ’’День душі”. На цьому ве чорі були присутні посли Еспанії, Ізраїля, Кувейту, Німеччини, Польщі, Росії, США, Словенії, Словакії, Чехії та представники багатьох інших дипломатичних місій. І це не якийсь виняток. Це, як кажуть, реалії сьогоднішнього Відня, відкритого для всіх культур світу. — Свого часу, в кінці минулого — на початку XX століття, Відень відвідували видатні діячі української культури. Серед них Іван Франко, Олександер Олесь, Леся Українка та інші. Чи існує нині там українське духовне середовище, як взагалі виглядає україн ський Відень? — Важко сказати, чи було б наше життя таким гармонійним і цікавим у Відні, якби не наші земляки- українці, а серед них — наші любі друзі о. Олексан дер Дзерович, Борис Ямінський, Стефанія Марцінгер та багато інших. На жаль, післявоєнна радянська окупація примусила більшість українських інтелекту алів залишити Відень назавжди, але нова Генерація українців, фактично вже народжених у Відні, не зби рається здавати позиції і докладає багато зусиль для утвердження позитивного образу України в Австрії. У Відні видаються два дуже цікаві журнали — ’’Вісті С УФ А ” та ’’КиїВідень”, працює славетний хор під керівництвом професора Гнатишина, існує осередок художників на чолі з Христиною Курицею, постійно влаштовуються мистецькі виставки, кон церти, літературні читання. Подвижницький ентузіязм цих людей гідний подиву. Я мала змогу ще раз пере конатися в тому, що любов до Батьківщини — це непоборна і життєтворча сила. — Читаючи ваші поезії, що були написані в Австрії, я для себе відзначила, що вам вдалося пере дати чар і особливу атмосферу монастирів, старих церков і соборів, різноманітних пам’яток колишньої Австрійсько-Габсбурзької могутности і слави. Чи від чували ви протиріччя між наявним тут культурним багатством та провінційною периферією, якими були слов’янські землі, а також наші, що входили до ко лишньої імперії. — Мої уявлення про периферійність слов’янських земель і, зокрема, Галичини, що входили до Австро- Угорської імперії, скоріше базуються на враженні від творів Стефаника або Франка, аніж на якихось реаль них відчуттях. Незважаючи на очевидну колоніяль- ність тодішніх процесів, мушу висловити свій осо бистий погляд на ті часи. Як це не парадоксально звучить, але австрійська гегемонія на заході України мала значно легші наслідки для нашої нації, аніж, скажімо, російська — на сході. Тут не було Валуєв- ського указу, існувала мова, розвивалася література, виходили журнали і книжки, які часто для східняків правили за свіжий ковток повітря, за вікно у світ. Саме Марія-Тереза відкрила українську церкву у Відні, яка і сьогодні є духовним центром для наших земляків. Важливо і те, що для певних груп україн ського населення було відкрито шляхи в Европу. Та й сам Франко захистив докторську дисертацію саме у Віденському університеті, де під час нашого пере бування у Відні було відкрито меморіяльну таблицю на честь великого Каменяра. Отже, все пізнається у порівнянні. — Вичитую у ваших поезіях симпатію і любов до країн Середземного моря. Тут зустрічається немало ваших алюзій, асоціяцій до античних і ренесансових тем. Це начитаність чи душевний відгомін україн ського Півдня? — Данте колись сказав, що асоціяції — не що інше, як наслідок ерудиції. Мабуть, він мав рацію. Є такі культурницькі періоди, зокрема, еллінський, рим ський, європейське Середньовіччя, Відродження, які існують у свідомості освіченої людини майже підсві домо. Час від часу у зв’язку з подорожами, новими зустрічами, свіжими враженнями щось озивається, спонукує до роздумів, порівнянь, а часом примушує кардинально змінити колишні уявлення. Це вічний процес, це життя нашого розуму, нашої душі. Для мене це найдорогоцінніші хвилини, коли енерґія знан ня викресує художній образ, глибоку емоцію. — Ви, напевно, продовжуєте свою поетичну твор чість. Недалеко від Бонну, кільканадцять кілометрів на південь, є славна скеля Льореляй, що її оспівували німецькі романтики. І, взагалі, Райн пов’язаний з німецькою романтикою. А чи, може, вас тягне радше до модерної німецької літератури? — Шкода, але ще не бачила славетну скелю, оспівану Гайне у вірші, що, на певний час, став гим- ном німецьких романтиків. Щодо літературних смаків, то мені набагато ближчий Ґете. Скажу без перебіль ’HALUE ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
