Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАТИ ІВАН ГНАТЮ К Мати — досвітня пташинка, Лиш засіріє — уже Ходить по хаті навшпиньки, Наче мій сон стереже. Мати — то сонечко рідне, Сонечко, хоч і земне, — Слово її заповітне Гріє і живить мене. НІНА МУДРИК-МРИЦ ПОДАРУНОК У МАМИН ДЕНЬ Соняшні промені принишкли на підвіконні й цікаво стежили за рухливими пальчиками Андрійка. Хлопчик сидів під вікном біля стола, і завзято щось витинав, розмальовував, клеїв. Марточка, його маленька сестричка, широко відкритими оченятами приглядалася братіко- вому майструванню. На столі стояв виплетений з кольорового паперу кошичок, а Андрійко саме витинав пе люстки с тоненької бібулки, склеював їх і поволі заповнював кошичок паперовим квіттячком. Промінчики й Мартуся тихесенько пригля далися. Вони не насмілювалися перешкоджати Андрійкові. Хлопчик застромив у кошичок остан ню квітку й переможно вигукнув: — Готовий! — Який гарний кошичок! — не видержала Мартуся й насміливо додала: - А для кого ти змайстрував його, Андрійку? — Не догадуєшся? Та ж сьогодні Мамин День! Це подарунок для мами від мене. Мартусині оченята поширшали від неспо діванки. Вона помовчала хвилину, а тоді затурбо вано спитала: — А що я подарую мамі! — Не знаю. Щось придумай! — Андрійко почав прибирати клаптики паперу, клей і всяке приладдя на столику. Мартуся низько-низько похилила голівку й тихенько вийшла в сад. Вона не могла вдержати сліз і не хотіла, щоб Андрійко побачив їх. Легко йому говорити: він уже школяр-умілець, а вона, Мартуся, ще навіть до дитячого садка не ходить. Що ж вона може придумати?! Великі сльози котилися по зажуреному личку дівчинки і тихо скапували на її маленькі пальчики. Жалко стало дівчинки соняшним промін чикам. Вони ласкаво пестили її русяву голівку, цілували щічки, шептали до вушка теплі слова потіхи, але Мартуся не чула їх. 34 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
