Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
П ІС Н Я П Р О М А Т ІР СТЕПАН ПУШИК Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту, Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла. Нічого не треба, нічого не хочу від світу, Лишень аби мати на білому світі була. З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози Шумлять осокори, весняно зітхають гаі, А мати старенька стоїть на високім порозі Та й думає мати, як маються діти її. А діти світами, а діти у веснах та в зимах, Приїдуть і скажуть: ’’Нам двері, матусю, втворіть’ І доти всі діти живуть по світах молодими, Допоки чекають, допоки живі матері. Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту, Душа мов калина, цвіте і росте від тепла. Нічого не треба, нічого не хочу від світу, Лишень аби мати на білому світі була. про дружину чоловік, діти про матір: ”Як скаже дру жина, так і буде”, ”Як скаже мати...”, ’’Пусткою подвір’я стало, мати померла”, ’’Поки матері, доти й роду”. І давно у нашого народу є жартом прислів’я: ”Б’є, бо любить”, або ”Не б’є, бо не любить”. Суворіше, ніж чоловіків, народ засуджує зраду, лінощі, неохайність жінок. Яскравим свідченням цього є народні пісні: Моя жінка знакомита: Задрипана ззаду свита. Або: Чужі жінки конопельки сіють, Моя ані думає. Вона треться, вона мнеться, Вона думає — минеться. Жінки-українки також люблять гуртуватися, мати свої таємниці. На Чернігівщині був такий звичай. У Чистий четвер жінки просушували одяг, зокрема плахти, після цього без чоловіків збиралися в котро їсь у хаті і пригощалися. На Волинському Поліссі на ’’Русалчин тиждень” жінки також без чоловіків, зби ралися у корчмі і "полоскали зуби” — частувались, розважались. Тут відомий такий звичай. Коли хворіли діти, а то й помирали, жінки збиралися в якійсь хаті, щоб не знали чоловіки, і цілу ніч по черзі ткали полотно. Якої довжини воно виходило, до схід сонця потім закопували його на перехресті доріг. Таким чином відганяли від села біду, хворобу. Любовне ставлення у наших родин було і до баби. Її, як і матір, називають ласкавими словами — бабусею, бабунею, бабусенькою, бабцею. Вона є основною фігурою в хаті, дає всі розпорядження іншим членам родини, в неї є ключі від комори і скрині, де зберігаються найкоштовніші речі. Вся ро дина дбає про її старість. Так, у с. Моринці на батьків щині Т. Шевченка разом з випіканням короваю бабусі випікають символічно "курінь”, аби вона мала де доживати віку. Чи не найбільше, на все життя, западають нам в душу мамина пісня, бабусина казочка? Повагою і співчуттям оточена у нас жінка-вдова. їй першою толокою будують хату, допомагають у жнива. Про неї народ склав не один десяток пісень. Ой, за лугом зелененьким Брала вдова льон дрібненький. Вона брала, вибирала, Тонкий голос подавала. Багато, про що ми тут розповідаємо, ще живе на Україні і різнить нас від інших народів. Жінка-українка — мистець. Вона створила безліч творів пісенної лірики, понад 100 технік вишивки, понад 20 технік ткацтва. Вишито тисячі сорочок, руш ників, виткано безліч килимів, розмальовано скринь, хат, різного посуду, розписано писанок. І у всьому цьому — мистецький хист жінки, велика мудрість її. Жінки на Україні завжди мали потяг до знань, до освіти. У козацьку добу навіть чужинці відзначали високий рівень освіти на Україні, зокрема, жінок. І сьогодні по наших селах, а не лише в містах, прості селянки читають книги, вишивають, тчуть. Більше, ніж чоловіки, відвідують музеї, виставки, співають для душі вдома і на сцені. Жінки на Україні завжди були суспільно активні. Вони працюють тепер в Русі чи "Просвіті”, в Союзі Українок і в різних партіях, на них і на чоловіках лежить великий обов’язок відродження України, утвердження її соборности. "НАШЕ Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
