Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ночого руху, треба прийняти особливо те, що книжка Джана Мілла ’’Поневолення жінки”, була на наших землях новою появою і мало поширена. Її зміст був відповідний до пекучих проблем українського жі ноцтва. Розроблені в цій книжці проблеми та втілені ідеї знаходили відгук у провідних жінок, а також відбивалися в творах, як це бачимо в Ольги Коби- лянської. Через твір Кобилянської ’’Царівну” та інші її твори українські жінки включились у літературу західнього світу і Америки, а тим самим включилися також у вимозі елементарних прав для жінки. Під тим оглядом твір ’’Царівна” має стояти в одній полиці із книжкою Анни ГІюїзи Жермен де Сталь ’’Корінна”, творами Жорж Санд ’’Індіяна”, ’’Валентина”, ”Ж ак” та другими, бо в ній Кобилянська не тільки відобра зила епоху, але ще й устами Наталки, як українська жінка-письменниця, склала у літературній формі деклярацію української жінки з вимогою суспільних і політичних прав. Якими світлими постатями були ті чоловіки, які розуміли вимоги своїх жінок і йшли їм на руку. Якими великими були ті наші письменники та політичні, суспільні і духовні діячі, які піддержували жінок на дусі і тим уможливлювали скорий розвиток укра їнського жіночого руху. Залишати їх ’’безіменними лицарями” жіночого руху ніяк не можна. Треба жінкам дослідницям побіч піонерок жінок поставити і чоло віків. Що торкається світового лицаря жіночого руху Джана Мілла, то про нього не треба забувати в першу чергу. Він своє завдання виконав у широкому маш- табі. Його твори мали величезний вплив у всіх майже країнах світу. Помер Джан Стюарт Мілл в Авіньоні в домі, коло цвинтаря, де була похована його велика любов. Як вірний лицар залишився біля неї до кінця і лежить там досі. За його домовиною йшли два лікарі, пастор і дочка Гелена, а за брамою цвинтаря стояв натовп селян, які з цікавости приглядалися такому похо ронові, не знаючи, що в землю кладуть погребники великого оборонця понижених і пригнічених. На батьківщині в його пам’ять поставлено статую на побережжі ріки Темзи. ЛІДІЯ ОРЕЛ ЖІНКА В НАРОДНИХ ТРАДИЦІЯХ Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Т. Шевченко Мати, мамо, матусю, матінко, неню, ненько —так звертаються у нашого народу до найдорожчої люди ни — матері. А в народних піснях мати — зірка, голубка, вутінка, зозуля. З самого малечку в наших родинах виховували в дітей працьовитість, порядність, гідність, любов до Бога, до батьків. Особливою любов’ю матері, бабусі наділена дівчинка, її готують до подружнього життя, до материнства. З ранніх літ дівчині всією родиною готують посаг. Коли минув дочці год, Готуй, мамо, в скрині под. Дівчинці ростять косу ("коса — дівоча краса”), купають в любистку (’’щоб хлопці любили”), приби рають в сережки, намисто. Коли їй вперше заплітали косу, як і на пострижини, кликали колись кумів, готували святкове частування. З п’яти років дівчинці давали вишивати вуставки, з цього часу на вечор ницях і вдома до одруження кожна дівчина нашивала стільки сорочок і рушників, щоб вистачило на все життя, бо в родині чоловіка вона змушена була шити для інших. В обов’язки дівчини входило допомагати матері в хаті, у господарстві. Де була традиція, дівчата розмальовували піч, хату всередині і зокола, приби рали витинанками, рушниками та килимами, особли во перед великими святами. Дівчата розмальовували скрині, мисники, череп’яний посуд, розписували пи санки. Дівчата доглядали за квітниками. Розмальована зовні хата та квітник були часто свідченням того, що тут є дівчина на виданні. На вулицю, вечорниці, досвітки дівчата починали ходити з 16 років, з цього віку вони і заміж виходили. Неодружену дівчину, якій минуло 20 років, називали жартома старою дівкою. На вулиці, в церкві, на святі, дівчина не з’явля лась, щоб не прибрати голову квітами або стрічкою. Робили це навіть взимку. Особливо прикрашала себе засватана дівчина (’’стоїть, як засватана”). За прядінням і вишиванням на вечорницях та досвітках дівчата багато співали, а отже й самі скла дали пісні-мрії про одруження, про коханого: ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
