Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вих представниць двох світів, двох світоглядових розумінь функції жінки в суспільстві. Тітка — запекла консерваторка, амбітна і панівна. У своїй запеклості і впертості вона навіть не помічає, що сама заплу талась у противоріччях. Коли жінка, так як тітка її розуміє, є на свойому місці і її функції почесні, то її треба шанувати, але того немає в самої тітки. Сама тітка ставиться з погордою до своєї власної жіночої статі. Вона дорікає свому чоловікові словами: ”Ти мабуть на віки останешся бабою”. Ці слова, то закид консерватистки у м’якості, слабості характеру не тільки її чоловіка, але закид українському чоловікові взагалі. Але такі закиди у повісті ’’Царівна" послі довно повторює і Наталка, представниця нового поступового покоління. І тому обі вони, тітка і На талка, у цьому погляді на мужчину, сходяться. Вони обі хотять мати ідеал, але з різними спрямуваннями. Тітка — для переведення своїх деспотичних намірів, а Наталка — як вартости необхідної для мужа — громадянина, діяча і чоловіка, який може бути при родним об’єктом любови і респекту для жінки. Та кому сильному і доброму ідеалові Наталка сама го това коритись. На точці слабости характеру сходяться також консерватист, вуйко Наталки, і поступовий Василь Орядин. їх єднає матеріялістичний погляд на життя. Правда, Наталка зразу залюблюється в Орядина, але, коли пізніше бачить, що його слова не згоджу ються з практикою, вона його лишає і залишається вірною своїм ідеям. Крім представлення характерів дієвих осіб, які були живою відбиткою людей, Кобилянська ще й в уста цих осіб вкладала думки, які висловлювали люди доби про суспільні та жіночі справи. Тітка лається бабою, її синок, пустоголовий Муньо, вислов лює погляди на жінку більшости паничів своєї доби, які говорили: "Жінка без мужчин ніщо, вона без нього, як рослина без сонця і повітря”. Але ще гірші слова повторювалися у тій близькій історичній добі і ці слова живуть ще й досі у формі різних жартів про жінок. Хто не знає жартів, у яких жінка представлена, як уосіблення зла, мовляв, уже Ева, перша жінка у раю, була спокусниця Адама і довела його до зірвання яблука життя. Або, хто не знає жарту про те, що схимники, які відходили в пустиню спасати душу, часто бували жертвою спо кус, що являлися в образі жінки. У цих жартах, як бачимо, жінка уважається знаряддям діявола. Але були часи, коли надзвичайна жінка, із лікувальними здібностями і даром провидіння, вважалась чарівни цею, відьмою і її карали лютою смертю — спаленням на костирі. Скаже дехто, всі ці нісенітниці про жінку вига дано в добі, коли людство ще блукало в пітьмі незнан ня і забобонів. Можна з цією думкою погодитися, але чим пояснити те, що такі думки існували і існують у добі розвитку наук. Як пояснити те, що люди, які двигали науку чи стояли коло керми державними справами, своїми думками нічим не різнилися від печерних людей. Взяти б добу, коли була написана книжка Джана Мілла ’’Поневолення жінки”. Тоді діяли такі велетні думки, як Спенсер, Конт, Карлейл, Ґлад- стон та інші, і всі вони висловлювали свої думки на жіночі теми не дуже то прихильні. Наприклад, Спенсер, щодо урівноправнення жін ки ставив таку негативну тезу: Жінка не може вою вати, отже вона не може мати права голосу. Така теза навіть у той час не витримувала критики, бо ж і не всі чоловіки, які мали право голосу, воювали. А що вже казати тепер, коли жінки беруть участь у війні плече-об-плече з мужчинами. Огюст Конт був тієї думки, що ментальна конди ція жінки є стало дитинна. Жінка, казав він, не здібна абстрактно і об’єктивно думати. Дати їй відповідаль ність у суспільних і державних справах було б абсур дом. Пізніше він ще казав, що жінка не може мати власности, а по смерті чоловіка жінка має давати обітницю вічного вдовицтва. Томас Карлейл думав, що панівна роля чоловіка є вічною аксіомою і природнім законом, якого ніхто не сміє безкарно порушити. Віліям Ґладстон боявся переваги жінок у політиці, а також того, що жінки почнуть переймати від чоло віків невідповідні способи поведінки і характеристич ні риси властиві чоловічій статі. Однак були між великими мужами і такі, які пози тивно ставилися до жіночого питання і позитивно дивились на звільнення жінки від духової неволі, яку на неї були наложили старовинні режими. Наприклад, англійський історик, публіцист і політичний діяч Томас .Бабінґтон Маколей, коли його переконували консерватисти, що інтереси жінки забезпечені голо сом чоловіка, то він відповідав: ’’Інтереси жінок, не є більше тотожні з інтересами чоловіків, як інтереси підданих з інтересами короля, отже безправ’я жінок є рабством половини людства”. Лорд Бенджамін Дізраєлі, лідер консерватистів був також за урівно правнення жінок, але зорієнтувавшись вчас, що коро лева Вікторія дивиться на жіночу справу негативно, змінив свої погляди. Знайшлися також такі люди, головно послідовники Сен Сімона, які прийняли за саду, що жінка не тільки має право голосу в суспіль них і політичних справах, але вона має також право бути священиком. Протиставитись великим противникам жіночої рівноправности могли люди великого розуму, науко вого авторитету і глибокої думки. Таким став Джан Стюарт Мілл. Він до жіночого питання підходив філо софічно з залізною логікою розуму, розбираючи нау ково згубні впливи політичної і державної системи. Для здійснення своїх задумів він кандидував з раме- ни ліберальної партії в 1866 р. на посла і був обраний. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
