Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛИЦАРІ ЖІНОЧОГО РУХУ Закінчення О. ЧЕРНОВА-ЖИВОТКО Книжку ’’Поневолення жінок” Джан Стюарт Мілл написав по смерті своєї дружини Гаррієти, на основі її рукопису. Ця, хоча поміркована і мудра книжка, все ж таки своїм твердженням, що взаємовідносини між чоловіком і жінкою мають спочивати на основі волюнтаризму, викликала навіть серед приятелів Мілла велике невдоволення. Крім цього серед ради- кальніших поступовців вона спричинила велике розча рування тим, що автор не заторкнув дражливого питання — розводу. Тим часом уся увага Мілла у цій книжці була звернена на основне питання — право голосу для жінок у політичних і суспільних справах. Мілл думав, що як буде осягнене те, то все інше прийде само собою. Та поставлене питання у жіночих справах мусіло, розуміється, дратувати тих лицарів жіночого руху, які думали про піднесення жінки тільки в цілях її використання в інтересах певних груп чи політичних партій. Такими були аболяціоністи в Америці, в нас — Михайло Павлик, а в російській імперії — рево люціонери. Кожна епоха має свої пекучі питання. До розв’я зання цих питань беруться не лише компетентні осо би, але й аматори. Беруться розв’язувати люди зрівно важені і мудрі, але беруться за те й люди з пору шеною рівновагою. Так і жіночий рух покликав до чину поважні конструктивні сили, а разом із тим Галь ванізував багато істориків і спекулянтів обох статей, які проголошували ’’вільну любов — ніяких прав, ніяких обов’язків у подружому житті”. Ці гасла знайшли місце в світовій літературі, а також і в нашій українській літературі. Одначе подруж жя, як духова і суспільна спільнота, витримало всякі штурми та встоялося як єдина і найкраща форма людського співжиття чоловіка і жінки. Фальшиве розуміння свободи та емансипації жінки існувало в різні часи різне, існує воно ще й тепер, як у одиниць так і навіть у цілих суспільних групах. І в жіночому русі все були ексцентрички, які використовували і використовують емансипацію у невластивому напря мі. Вони зловживали і зловживають розводами та активністю у здобуванні забажаного чоловіка, не спиняючись перед ніякими засобами. Але щастя, що 1. Джан Стюарт Мілл (1806— 1873) пізнав Гаррієту Гарді зам. Тейлор в 1830 p., коли мав 25 років життя, а вона 23 роки. По двадцятьрічній приязні Мілл одружився з нею в 1851 p., але вже в 1858 р. вона померла і оставила дочку з першого подружжя, Гелену Тейлор. В часі 1860— 1861 Мілл написав книжку “The subjection of women”, яка була опублі кована в 1869 р. скрайності масово не захоплюють жінок. Ніяка жінка, навіть і вільнодумна, не може погодитися з тезою ’’вільної любови”, бо це проти її жіночої природи. Вільнодумна жінка може навіть теоретично прийняти засаду ’’вільної любови”, може навіть пропагувати, як це робила Гаррієта Тейлор, може деяка й піти сама на те, але все це скінчиться одним — вона забажає родинного тепла і правного шлюбу. В країнах, де громадяни мали якісь політичні права, там гасла Французької Революції зовсім при- родньо спонукали жінок до висунення вимог урівно- правнення у політичних і громадських справах. В російській імперії, як відомо, таких прав не мав ніхто і тому там жіночий рух не виділився в окремі жіночі організації, а влявся у загальнореволюційний рух. В тому загальному революційному русі жіноча молодь брала живу участь і мала своїх героїнь, як Софія Перовська, Віра Засуліч та інші. В тому загальному революційному русі, в політичних партіях, українській соціял-демократичній і соціяльно-революційній, не бракувало і українських жінок. Відносини між жінкою та мужчиною там були одною із пекучих тем дискусій усних і в літературі. Ексцентричність на тих теренах була набрала також поважних розмірів і термін ’’синя панчоха” уживався тоді дуже часто. Противники звіль нення жінки підтягали під цей термін всіх поступових жінок, приєднуючи таким способом поважних до розгуканих дивачок. Навіть у Західній Україні, яка все таки під австрій ською займанщиною мала можливості свобідної орга нізації, жіночій рух довго товкся у покоях консерва- тистів, заки вийшов на широкий шлях розвитку. Своє борсання жіночий рух на тих теренах відбив у творах І. Франка, Наталії Кобринської, першої піонерки, та других письменниць і публіцистів. Але особливо цікаво відобразила його в своїх творах письменниця Ольга Кобилянська в повісті "Царівна”, яку дехто називає сантиментальною, наївною і безбарвною. Всі ці оцінки — не правдиві. Вони походять із неу- важности і поверховного трактування цієї проблеми, яка є заторкнена в літературній формі. Повість”Царівна” була, своєю головною ідеєю, продовженням повісті ’’Людина”, у якій було відобра жене життя дівчини Олени Лявфер, що не може жити в вузькому міщанському світі і прагне бути вільною людиною. В повісті ’’Царівна”, що була надру кована 1895 p., Кобилянська устами своєї героїні Наталки Верковичівної підносить голос за право жінки на працю, за людську гідність і за її громадські та політичні права. В особі тітки і Наталки Кобилянська вивела типо 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
