Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
подарунки рідним. Жінкам крамної тканини на очіпки, хустки, намисто, чоловікам пояси, штани, дітям соло дощів. Привозили для себе і на продаж ладан, гвоз дику, перець тощо. Пригадаймо, як про це писав Т. Шевченко: Везе Марко Кат ерині Сукна дорогого. А бат ькові шитий пояс Ш овку червоного. А наймичці на очіпок Парчі золотої. І червону добру хуст ку З білою габою. А діточкам, черевички, Ф іґ та винограду. А всім вкупі — червоного Вина з Цареграду. Відер з т роє у барилі, І кав’яру з Дону, — Всього везе... Минулого століття по селах і містечках було багато ремісників: стельмахи, столярі, бондарі, ко- лодії, ковалі, ткачі, чоботарі, шевці, кравці, кушніри, чинбарі, лимарі, гончарі. Особливо ремеслами займа лися козаки. Лише у Звенигородському повіті було 9 гончарних осередків, ними були Моринці і Гнилець. Поряд з гнилецькими славилися мальовані миски (”з гребінцями”, ’’рибками”, ’’птахами” тощо) сіл Дибенці, Головківні. У Моринцях гончарний посуд перестали робити у 50-их роках XX ст., у Гнильці останній гончар Д. Косяченко робив кераміку ще у 80-их роках, а свистунці С. Журба — у 60-их роках. Робили різних розмірів горщики, глечики, макітри, ринки, слоїки, тикви, бабошники, форми для випікання пасок, комини, відра тощо. Окремі гончарі робили фігурний посуд для напоїв у вигляді звірів, птахів, людських фігур. Майже всі гончарі робили дитячі іграшки-свистунці. Глину возили з-під Городища, а продавали вироби у Звенигородці, Корсуні, Умані, Каневі, Шполі та в інших містах і селах реґіону. Якщо ікону, скриню, прикраси, гончарні вироби не кожен міг зробити, то рушники і сорочки готувала кожна родина, кожна дівчина, жінка. Крім прикра шання хати; рушник відігравав велику ролю у всіх родинних обрядах, його дарували рідним і близьким людям на спомин. Крім кролевецьких ("кацапських”) та богуслав- ських тканих червоних (ними завішували ікони, під перізувалася молода і дружка) поширені тут були чернецькі рушники (такі рушники виготовляв Чиги ринський жіночий монастир, а також села, які нале жали йому), вишиті технікою двобічний шов. В основі М альовані миски. Середня Н аддніпрянщ ина, XX ст. Painted bowls. C entral Dnipro region, 20th century. композиції — стилізоване квіткове деревце червоного з вкрапленням синього, пізніше чорного та жовтого кольорів, часом з пташками. Науковий термін таких орнаментів — ’’дерево життя”. Разом з мальованою піччю, мальованими мисником та скринею, мальо ваним посудом такі рушники робили хату як писанку, гарною і затишною. Крім цих, по селах Шевченківського краю було ще багато різних рушників, окремо можна виділити рушники Чигиринщини, Канівщини, Уманщини. Лише в цьому регіоні ми знаходимо рушники, виконані технікою аплікації з великим художнім смаком. Ось яку ярмаркову картину, де продавалися рушники, за лишив нам І. Нечуй-Левицький: ”А далі понапинані балагани — це пустовитівські (з Канівщини) рушники, поцяцьковані червоними й синіми смугами, за ними чернігівські (старовіри й селяни обвішали свої хатки кролевецькими рушниками). Рушники мають на лег кому вітрі, аж сяють на гарячому сонці. Рушники, як ікону, якою благословляли до шлюбу, зберігали в родині протягом багатьох років як дорогу реліквію”. П р о д о в ж е н н я в наст упному числі ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
