Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
подарунки рідним. Жінкам крамної тканини на очіпки, хустки, намисто, чоловікам пояси, штани, дітям соло дощів. Привозили для себе і на продаж ладан, гвоз дику, перець тощо. Пригадаймо, як про це писав Т. Шевченко: Везе Марко Кат ерині Сукна дорогого. А бат ькові шитий пояс Ш овку червоного. А наймичці на очіпок Парчі золотої. І червону добру хуст ку З білою габою. А діточкам, черевички, Ф іґ та винограду. А всім вкупі — червоного Вина з Цареграду. Відер з т роє у барилі, І кав’яру з Дону, — Всього везе... Минулого століття по селах і містечках було багато ремісників: стельмахи, столярі, бондарі, ко- лодії, ковалі, ткачі, чоботарі, шевці, кравці, кушніри, чинбарі, лимарі, гончарі. Особливо ремеслами займа лися козаки. Лише у Звенигородському повіті було 9 гончарних осередків, ними були Моринці і Гнилець. Поряд з гнилецькими славилися мальовані миски (”з гребінцями”, ’’рибками”, ’’птахами” тощо) сіл Дибенці, Головківні. У Моринцях гончарний посуд перестали робити у 50-их роках XX ст., у Гнильці останній гончар Д. Косяченко робив кераміку ще у 80-их роках, а свистунці С. Журба — у 60-их роках. Робили різних розмірів горщики, глечики, макітри, ринки, слоїки, тикви, бабошники, форми для випікання пасок, комини, відра тощо. Окремі гончарі робили фігурний посуд для напоїв у вигляді звірів, птахів, людських фігур. Майже всі гончарі робили дитячі іграшки-свистунці. Глину возили з-під Городища, а продавали вироби у Звенигородці, Корсуні, Умані, Каневі, Шполі та в інших містах і селах реґіону. Якщо ікону, скриню, прикраси, гончарні вироби не кожен міг зробити, то рушники і сорочки готувала кожна родина, кожна дівчина, жінка. Крім прикра шання хати; рушник відігравав велику ролю у всіх родинних обрядах, його дарували рідним і близьким людям на спомин. Крім кролевецьких ("кацапських”) та богуслав- ських тканих червоних (ними завішували ікони, під перізувалася молода і дружка) поширені тут були чернецькі рушники (такі рушники виготовляв Чиги ринський жіночий монастир, а також села, які нале жали йому), вишиті технікою двобічний шов. В основі М альовані миски. Середня Н аддніпрянщ ина, XX ст. Painted bowls. C entral Dnipro region, 20th century. композиції — стилізоване квіткове деревце червоного з вкрапленням синього, пізніше чорного та жовтого кольорів, часом з пташками. Науковий термін таких орнаментів — ’’дерево життя”. Разом з мальованою піччю, мальованими мисником та скринею, мальо ваним посудом такі рушники робили хату як писанку, гарною і затишною. Крім цих, по селах Шевченківського краю було ще багато різних рушників, окремо можна виділити рушники Чигиринщини, Канівщини, Уманщини. Лише в цьому регіоні ми знаходимо рушники, виконані технікою аплікації з великим художнім смаком. Ось яку ярмаркову картину, де продавалися рушники, за лишив нам І. Нечуй-Левицький: ”А далі понапинані балагани — це пустовитівські (з Канівщини) рушники, поцяцьковані червоними й синіми смугами, за ними чернігівські (старовіри й селяни обвішали свої хатки кролевецькими рушниками). Рушники мають на лег кому вітрі, аж сяють на гарячому сонці. Рушники, як ікону, якою благословляли до шлюбу, зберігали в родині протягом багатьох років як дорогу реліквію”. П р о д о в ж е н н я в наст упному числі ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
