Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ланий білою скатертиною. До столу приставляли ослін. Крім хліба, накритого рушником, та сільнички на ньому, нічого не лежало. На свята стіл застеляли килимом. Великим художнім смаком позначені місцеві тка ні скатертини, виткані на кінцях у червоні та сині смуги з додаванням часто ’’більцьової” (більш ви біленої) нитки. Місцеві назви узорів: ”у затяжку”, ”у сосонку”, "у шахматку”, ”у коропову луску”, ”у ла маний хрест", ”у шашечку”, ”у гречку” та ін. Такими узорами в окремих селах ткали і руш ники. Незвичайної краси досягали у ткацтві чергу ванням вибіленої і невибіленої нитки. Килими були з темним тлом та розкиданими по них квітами або "хрестами” . Ткали килими найбіль ше у Медведівському монастирі. Біля печі стояв піл, на якому відпочивали, на ньому лежали в кутку складені і накриті "писаним” рядном (орнаментованим у смуги) подушки. Біля полу висіла колиска, над полом — жердка, на яку вішали у свята килими, рядна, святковий одяг. Біля столу стояла накрита скатертиною (у свято килимом) мальована скриня, найчастіше квітами. Без рушників, без скринь, без доброго намиста важко було дівчині вийти заміж. С я д ь м о , н е н ь к о , п о в е ч е р я й м о , П о в е ч е р і п о ж у р ім о с я , П о т ій ж у р б і п о д іл ім о с я : Т о б і, н е н ь к о , в е р е т е н е ч к о , А м е н і п о л о т е н е ч к о , Т о б і р е ш е т о з м и ч к а м и , А м е н і с к р и н ь к а з с о р о ч е ч к а м и . (с. Полівка). Найбільше виготовляли мальованих скринь на Чигиринщині, а розвозили їх і в інші райони. Біля порога знаходився мисник, найчастіше з трьох полиць, а внизу шафа з дверцятами. Як і скрині, мисники були мальованими, найчастіше кві тами. У миснику і на полиці, яка була над дверима, тримали посуд "на показ", мальовані миски, куманці, якими в основному користувалися на свято. Вздовж стін, сходячись на покуті, на круглих ко лодках, стояли лави, на них сідали за якусь роботу, відпочивали. Найкраще прибирали покуть. В кутку над столом, вздовж чільної та причілкової стін кріпили мальовані або різьблені божниці, на них стояли мальовані на дошках або полотні ікони. У великих хатах, у замож них людей було багато ікон. Обов’язково стояли вінчальні ікони — Христос, Богоматір (могло бути кілька пар —баби, матері, невістки або дочки), а також улюблені в народі Миколай, Варвара, Пара- скева, архангел Михаїл, святий Георгій та ін. Купували ікони на ярмарках, у крамницях, замов ляли місцевим художникам-іконописцям. Найчастіше це робили з нагоди одруження, при наближенні свята, вхідчинах у нову хату, виряджанні сина до війська, клали покійникові в домовину. Ікони прикрашали найкращими вишитими ("чер нецькими”) та тканими кролевецькими ("кацапськи ми”) і богуславськими рушниками, квітами. Квітами ціле літо квітчали ікони, клали на сволок, робили з квітів хрести і вішали на стінах. У Шевченка: Ц в іт и за о б р а з о м і на вік н і с т о я т ь ц віт и. Перед ними запалювали на свято лямпадку, вішали паперові голубки. Місцевим кольоритом позначений народний жи вопис Ш евченкового краю. Так, жіночі зображення святих часто нагадують неповторну жіночу ніжність і ґрацію, які властиві жіночим портретам самого Шев ченка. За народними переказами, сам Т. Шевченко ма лював ікони, малював їх і чоловік сестри Ярини (його ікони є в музеї І.Гончара). Крім ікон, хату прикрашали картинками — краєвиди села, різні сцени з народного життя, люди в місцевому вбранні. В козацьких хатах була картина ’’Козак Мамай” . Крім ікон, рушниками прикрашали стіни, де було вільне місце (так звані кілкові рушники), вішали на картини, на дзеркало, над вікнами. Особливо гарно приби рали хати на Різдво, Великдень, на храмове свято, до весілля, на Трійцю. У Шевченка: ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 З М исник. С е р е д н я Н аддніп рянщ ина, XX cm . C apbo ard . C en tral D nipro region, 20th century.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
