Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
17 грудня 1994 року відійшла у віч ність довголітня членка 93-го Відділу СУА у Гартфорді, а останні три роки — членка 56-го Відділу СУА у Норт- порті бл. п. Анна Сокольська. Народилася Анна 17 вересня 1931 р. в селі Заставче в родині Пришляків. Виростаючи серед чудової природи Підгаєччини в патріотичній родині Приш ляків, вона вже в дитинстві наповняла свою душу любов’ю до рідної церкви і до всього, що українське. Під час во єнної хуртовини родина Пришляків за лишила Батьківщину і по довгій та тяж кій мандрівці опинилася в таборі ”Міт- тенвальд”. Як тільки зорганізувався Пласт, Нуся вступила в ряди пластун- ства, де була аж до виїзду за океан. Ще перед виїздом заприязнилася з Романом Сокольським. В лютому 1949 р. Роман виїжджає до Америки, а Нуся з родиною зали шається у таборі. Тяжка була їхня роз лука, але ненадовго, бо за кілька міся ців пощастило і родині Пришляків виїхати за океан, до Гартфорду, де й поселилися на постійне життя. Того ж самого року, 18 вересня, Роман з Ну- сею одружилися. Життя плило своїм руслом, а з часом обдарував їх Все вишній двома синами і донькою. Щас ливі батьки старалися прищепити своїм дітям таку ж любов, яку і вони мали до всього, що рідне. Роки минали, а з ними надходили життєві і родинні турботи, а було їх дуже багато. Вони, безумовно, впли нули на здоров’я молодої мами. Маючи 40 років вона перейшла операцію серця. Однак Нуся не здавалася. Була ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ. t членом хору довгі роки, членкою 93- го Відділу СУА від початку його засну вання, а в 1984 р. — головою того ж Відділу. Кілька разів відвідувала Укра їну, своє родинне село і всіх рідних. З часом їхні діти поодружувалися і Роман з Нусею лишилися самі. Часто займа лися внуками, яких мали троє. Взимі перебували на Ф льориді, на літо приїжджали до Гартфорду. Тому що вліті активність 93-го Відділу зменшу валася, Нуся вирішила перейти до 56- го Відділу у Нортпорті. З жалем про щали ми нашу довголітню членку в січні 1993 р. З часом здоров’я Нусі почало що раз більше підупадати. Недуга серця набирала щораз більшої сили, з якою важко було боротися. Але і тепер Нуся не піддавалася. Надзвичайно любила товариство і завжди була весела. Пере буваючи з Нусею і знаючи її стан здо ров’я та родинні переживання, мені часто приходили на думку слова Лесі Українки: "Ні, я хочу крізь сльози смі ятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити хочу! Геть думи сумні!” Такою вона була. В мину лому грудні, незважаючи на таку да леку і важку подорож автом, вона таки вирішила їхати до Гартфорду, бо як же ж святкувати на Фльориді без дітей і внуків, якими вона так дорожила. На другий день по приїзді перестало би тися хворе і змучене серце, не діждав шись очікуваного свята Різдва Христо вого. У глибокому смутку залишила по кійна Нуся чоловіка Романа, доньку Орисю, синів Романа і Ореста та троє внучат: Алану, Ніну і Олександра. З великим жалем прощали і проводжали на вічний спочинок свою колишню членку союзянки і приятелі, яких Нуся мала дуже багто. Ярослава Кукіль. Ділимося сумною вісткою, що 16 січня ц. р. померла найстарша і довго літня членка 66-го Відділу СУА в Нью- Гейвені, Конн., Марія Марків. Народилася Марія 1 червня 1892 р. у Швейкові в родині о. Ромуальда Ф і- цаловича та Амалії з Нестайків. До на родної школи ходила у Швейкові, а до гімназії — у Львові. В 1920 році вийшла заміж за інженера-аґронома Омеляна Маркова. Молоде подружжя переїхало до Ольштина, де чоловік Марії дістав працю в рільничій школі. Влада вима гала, щоб змінив обряд, а коли натиск не мав успіху, його звільнили з праці. Родина переїхала до Плоцька, там Оме лян дістав працю, гше незабаром також був звільнений з тієї ж причини. Родина Маркових переїхала до батька Марії і допомагала в господарстві, а після смерти о. Фіцаловича — на якийсь час до Бучача, відтак до Тернополя. Прийшли роки війни, Омеляна Мар кова заарештували і відтоді жодної вістки про нього не було. В 1944 році з чотирма дітьми Марія подалася на за хід. У Німеччині перебувала в таборі у Берхстенґадені. В 1950 р. переїхала до Америки — жила в Нью-Гейвені у сина Левка, а останніми роками у доньки Віри Гусак. Покійна була дуже веселої вдачі, любила грати на піяні і співала. Була дуже гостинною, любила печи торти та приймати гостей. Належала до СУА, Сестрицтва. В похоронному заведенні численну участь в Панахиді взяли члени родини, союзянки та парафіяни церкви св. Архи- стратига Михаїла. На дорогу у вічність бл. п. Марію Марків щирими словами попрощала голова Нью-гейвенської Округи СУА Ірена Гладка. Заупокійну Службу Божу відправили о. Павло Лу нів та о. Остап Гошуляк. Покійна за лишила у смутку доньку Віру Гусак, синів Романа, Левка, Богдана з роди нами, 11 внуків та одну правнучку. По хована на місцевому цвинтарі св. Лав- рентія. На тризні проведено збірку на вихованя священиків (505 дол.) та на Пресовий Ф онд ’’Нашого Ж иття” (450 дол.). Ірина Гриневич, пресова референтка 66-го Відділу СУА. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ", БЕРЕЗЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
