Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
17 грудня 1994 року відійшла у віч ність довголітня членка 93-го Відділу СУА у Гартфорді, а останні три роки — членка 56-го Відділу СУА у Норт- порті бл. п. Анна Сокольська. Народилася Анна 17 вересня 1931 р. в селі Заставче в родині Пришляків. Виростаючи серед чудової природи Підгаєччини в патріотичній родині Приш ляків, вона вже в дитинстві наповняла свою душу любов’ю до рідної церкви і до всього, що українське. Під час во єнної хуртовини родина Пришляків за лишила Батьківщину і по довгій та тяж кій мандрівці опинилася в таборі ”Міт- тенвальд”. Як тільки зорганізувався Пласт, Нуся вступила в ряди пластун- ства, де була аж до виїзду за океан. Ще перед виїздом заприязнилася з Романом Сокольським. В лютому 1949 р. Роман виїжджає до Америки, а Нуся з родиною зали шається у таборі. Тяжка була їхня роз лука, але ненадовго, бо за кілька міся ців пощастило і родині Пришляків виїхати за океан, до Гартфорду, де й поселилися на постійне життя. Того ж самого року, 18 вересня, Роман з Ну- сею одружилися. Життя плило своїм руслом, а з часом обдарував їх Все вишній двома синами і донькою. Щас ливі батьки старалися прищепити своїм дітям таку ж любов, яку і вони мали до всього, що рідне. Роки минали, а з ними надходили життєві і родинні турботи, а було їх дуже багато. Вони, безумовно, впли нули на здоров’я молодої мами. Маючи 40 років вона перейшла операцію серця. Однак Нуся не здавалася. Була ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ. t членом хору довгі роки, членкою 93- го Відділу СУА від початку його засну вання, а в 1984 р. — головою того ж Відділу. Кілька разів відвідувала Укра їну, своє родинне село і всіх рідних. З часом їхні діти поодружувалися і Роман з Нусею лишилися самі. Часто займа лися внуками, яких мали троє. Взимі перебували на Ф льориді, на літо приїжджали до Гартфорду. Тому що вліті активність 93-го Відділу зменшу валася, Нуся вирішила перейти до 56- го Відділу у Нортпорті. З жалем про щали ми нашу довголітню членку в січні 1993 р. З часом здоров’я Нусі почало що раз більше підупадати. Недуга серця набирала щораз більшої сили, з якою важко було боротися. Але і тепер Нуся не піддавалася. Надзвичайно любила товариство і завжди була весела. Пере буваючи з Нусею і знаючи її стан здо ров’я та родинні переживання, мені часто приходили на думку слова Лесі Українки: "Ні, я хочу крізь сльози смі ятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити хочу! Геть думи сумні!” Такою вона була. В мину лому грудні, незважаючи на таку да леку і важку подорож автом, вона таки вирішила їхати до Гартфорду, бо як же ж святкувати на Фльориді без дітей і внуків, якими вона так дорожила. На другий день по приїзді перестало би тися хворе і змучене серце, не діждав шись очікуваного свята Різдва Христо вого. У глибокому смутку залишила по кійна Нуся чоловіка Романа, доньку Орисю, синів Романа і Ореста та троє внучат: Алану, Ніну і Олександра. З великим жалем прощали і проводжали на вічний спочинок свою колишню членку союзянки і приятелі, яких Нуся мала дуже багто. Ярослава Кукіль. Ділимося сумною вісткою, що 16 січня ц. р. померла найстарша і довго літня членка 66-го Відділу СУА в Нью- Гейвені, Конн., Марія Марків. Народилася Марія 1 червня 1892 р. у Швейкові в родині о. Ромуальда Ф і- цаловича та Амалії з Нестайків. До на родної школи ходила у Швейкові, а до гімназії — у Львові. В 1920 році вийшла заміж за інженера-аґронома Омеляна Маркова. Молоде подружжя переїхало до Ольштина, де чоловік Марії дістав працю в рільничій школі. Влада вима гала, щоб змінив обряд, а коли натиск не мав успіху, його звільнили з праці. Родина переїхала до Плоцька, там Оме лян дістав працю, гше незабаром також був звільнений з тієї ж причини. Родина Маркових переїхала до батька Марії і допомагала в господарстві, а після смерти о. Фіцаловича — на якийсь час до Бучача, відтак до Тернополя. Прийшли роки війни, Омеляна Мар кова заарештували і відтоді жодної вістки про нього не було. В 1944 році з чотирма дітьми Марія подалася на за хід. У Німеччині перебувала в таборі у Берхстенґадені. В 1950 р. переїхала до Америки — жила в Нью-Гейвені у сина Левка, а останніми роками у доньки Віри Гусак. Покійна була дуже веселої вдачі, любила грати на піяні і співала. Була дуже гостинною, любила печи торти та приймати гостей. Належала до СУА, Сестрицтва. В похоронному заведенні численну участь в Панахиді взяли члени родини, союзянки та парафіяни церкви св. Архи- стратига Михаїла. На дорогу у вічність бл. п. Марію Марків щирими словами попрощала голова Нью-гейвенської Округи СУА Ірена Гладка. Заупокійну Службу Божу відправили о. Павло Лу нів та о. Остап Гошуляк. Покійна за лишила у смутку доньку Віру Гусак, синів Романа, Левка, Богдана з роди нами, 11 внуків та одну правнучку. По хована на місцевому цвинтарі св. Лав- рентія. На тризні проведено збірку на вихованя священиків (505 дол.) та на Пресовий Ф онд ’’Нашого Ж иття” (450 дол.). Ірина Гриневич, пресова референтка 66-го Відділу СУА. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ", БЕРЕЗЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
