Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
втираючи запаскою сльози. — Що сталося, Катре? Мачуха знов сердиті? Що? Катря пригорнула біляву голівку до грудей і поцілувала. — Я боюся іти в хату, — шепотів хлопчик. — Годі, братчику, треба, де ж підеш? — Де піду? Десь недалечко сховаюся, а ти мені часом хліба винесеш, добре? Ось тут у сусіда є в саді калина, така розлога! Закриє мене, ніхто не буде знати. Тільки ти не забувай приходити. Хлопчик пропав в сутінках ночі. Раненько прийшла Катря, принесла йому сніданок. Хлопчині повеселішало на серденьку. Вертати у хату йому і на думку не приходило, не було б кому обороняти. Втім, Тарасові було зовсім гарно. Він зробив собі посеред корчів вигідний курінь, горою посхиляв галузки, пов’я зав їх між собою, а зверха притрусив травою і листям, щоб у хаті була стріха, як належиться. Відтак зробив доріжки навколо своєї хати, по сипав їх білим піском та обвів рівненько кілоч ками, аж мило було дивитися. Минуло два дні, батько прийшов додому. Катря прибігла по брата, але йому зовсім не хотілося вертати домів. Ледве намовили його. З сеї пори, як тільки мачуха лаяла його, як била, Тарас втікав у сад під зелені галузки корчів, і ніде тоді не було йому так добре, як у калиновій хатинці. Н А Т А Л Я З А Б ІЛ А БАРВІНОК Недавно ще гула метелиця, іще лежить в низинках сніг, а вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло і перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло. РОЛЯНИК ДЗЮБКО В ГОРАХ Дзюбко в місті був ще вчора (Галас там і шум такий!) — А сьогодні він у горах, Де смереки і квітки. Поміж віти сонце сяє, Казку тихо шепче гай, Пташка в кущику співає: ’’Дзюбку! Друже мій! Вітай!” Ходить Дзюбко кучерявий, Невеличкий, наче ґном — Скаче вітрик по галяві, Пахнуть квіти під вікном. МИЛОСЕРДНИЙ — Мамо, дайте 25 центів для того чоловіка, що кричить на вулиці. — А про що таке він кричить? — Велика порція морозива 25 центів! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
