Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КАТРЯ ГРИНЕВИЧЕВА КАЛИНОВА ХАТИНКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Дівчинка Катря, Тарасова сестричка, полола бур’ян на городі. Днина була тепла, а небо таке ясне! Пташки жебоніли з радості, аж ляск ішов по садах. Але сирітці ніколи дивитися на гарну днину. Треба ждати неділеньки, а весь тиждень схиляти плечі за роботою. — Катре! Де ти? — гукав з порога убогої хатчини малий білявенький хлопчик. — Я ось тут! — відповідала Катря. Хлопчик пустився бігти до неї, але з хати саме вийшла мачуха і сказала сердито: — Ти, може, знов кудись навтьоки виби раєшся, ледащо? Ані кроком мені з хати, бо битиму! Чуєш? Стефанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я! Хлопчик спинився на хвилю, але як тільки мачуха пішла, він не видержав і прибіг до Катрі. — Сестричко! — Що? — Я побіжу трохи над потічок! Там такі гарні камінчики! Як мальовані. І рибки плюско чуть. В хаті так темно чогось, так зле... — Іди, іди, я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води. А не гайся довгенько, бо голодний підеш спати, не буде вечері. Хлопчик призадумався: — Тямиш, сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, пузатенькі ва ренички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Одежина була в нас не така... Я мав сині штанята, широкі, такі гарні! І червона застіжка у сорочки була, правда? Чи і другі діти не мають мами так, як ми? — Всюди є сирітки по світі, мій дорогий хлопчику, — сказала Катря. — Але ти не думай про се і йди над потічок гратися. Тараско пострибав, як вивірка, крізь грядки, крізь тин і незадовго опинився над потічком. Сів на травиці, ноги спустив у воду і дивився, як хмарки летять, слухав, як жучок скрипить серед запашного кмену, як зелена жабка шмор гає поміж листями. І так добре йому було, як у матусі при серцю. Поклав голову під широкий лист лопуха і дивився на нього з увагою. — Як ниточкою шитий! — подумав. — Такі рівненькі волоконця! По листю бігла червона зозулька, мала сім чорних цяточок на суконці і дуже спішилася. ’’Певно, має діти, — подумав хлопчик. — Сидять вони собі десь на квіточці і ждуть мами. Вона принесе їм щось на вечерю і покладе спатоньки біля себе. Хотів би я бути зозулькою”. Зітхнувши, хлопчик обертає лице у тінь і засипляє. По його ніжці біжить лискуча жуже лиця, пильно приглядаючися навкруги. Але він не чує того. Тим часом вечоріє, імла здіймається над полем і хлопчик будиться від холоду. — Ой лишенько моє! Мачуха буде бити! Зірвався з трави і, простоволосий, наляканий, біг домів. Здалека вже долітав до його гамір — у хаті сперечалися. Мачуха лаяла чогось-то Катрю, найменша дитина плакала. Став Тарас за кутом хати, зазирає, чи не вийде сестричка? Не видко. Але ось за хвилю виходить вона, 34 НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
