Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КАТРЯ ГРИНЕВИЧЕВА КАЛИНОВА ХАТИНКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Дівчинка Катря, Тарасова сестричка, полола бур’ян на городі. Днина була тепла, а небо таке ясне! Пташки жебоніли з радості, аж ляск ішов по садах. Але сирітці ніколи дивитися на гарну днину. Треба ждати неділеньки, а весь тиждень схиляти плечі за роботою. — Катре! Де ти? — гукав з порога убогої хатчини малий білявенький хлопчик. — Я ось тут! — відповідала Катря. Хлопчик пустився бігти до неї, але з хати саме вийшла мачуха і сказала сердито: — Ти, може, знов кудись навтьоки виби раєшся, ледащо? Ані кроком мені з хати, бо битиму! Чуєш? Стефанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я! Хлопчик спинився на хвилю, але як тільки мачуха пішла, він не видержав і прибіг до Катрі. — Сестричко! — Що? — Я побіжу трохи над потічок! Там такі гарні камінчики! Як мальовані. І рибки плюско чуть. В хаті так темно чогось, так зле... — Іди, іди, я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води. А не гайся довгенько, бо голодний підеш спати, не буде вечері. Хлопчик призадумався: — Тямиш, сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, пузатенькі ва ренички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Одежина була в нас не така... Я мав сині штанята, широкі, такі гарні! І червона застіжка у сорочки була, правда? Чи і другі діти не мають мами так, як ми? — Всюди є сирітки по світі, мій дорогий хлопчику, — сказала Катря. — Але ти не думай про се і йди над потічок гратися. Тараско пострибав, як вивірка, крізь грядки, крізь тин і незадовго опинився над потічком. Сів на травиці, ноги спустив у воду і дивився, як хмарки летять, слухав, як жучок скрипить серед запашного кмену, як зелена жабка шмор гає поміж листями. І так добре йому було, як у матусі при серцю. Поклав голову під широкий лист лопуха і дивився на нього з увагою. — Як ниточкою шитий! — подумав. — Такі рівненькі волоконця! По листю бігла червона зозулька, мала сім чорних цяточок на суконці і дуже спішилася. ’’Певно, має діти, — подумав хлопчик. — Сидять вони собі десь на квіточці і ждуть мами. Вона принесе їм щось на вечерю і покладе спатоньки біля себе. Хотів би я бути зозулькою”. Зітхнувши, хлопчик обертає лице у тінь і засипляє. По його ніжці біжить лискуча жуже лиця, пильно приглядаючися навкруги. Але він не чує того. Тим часом вечоріє, імла здіймається над полем і хлопчик будиться від холоду. — Ой лишенько моє! Мачуха буде бити! Зірвався з трави і, простоволосий, наляканий, біг домів. Здалека вже долітав до його гамір — у хаті сперечалися. Мачуха лаяла чогось-то Катрю, найменша дитина плакала. Став Тарас за кутом хати, зазирає, чи не вийде сестричка? Не видко. Але ось за хвилю виходить вона, 34 НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
