Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"Ф от ограф іч на сесія". Криворівня. 1993 р. Ф о т о М ісьо Сухий. Kryvorivnya. 1993. "Photography session". Photo by M. Suchy. з великим зацікавленням, а батькові було і радісно, і сумно: місто цілком змінилося, тих людей, яких знав, не було в живих, адже минуло півсторіччя відколи покинув рідну землю. Але гори лишилися такі самі — мальовничі, погідні, манливі. Батько з дочкою заїхали до Криворівні, яку знято у фільмі ’’Тіні за бутих предків”. Там вони познайомилися з криворів- чанином Потяком, або ’’дідом Василем”, як його всі кличуть. Дідо Василь — ровесник пана Зенона, має теж 84 роки, але на фотопортреті виглядає струнким, бадьорим, ніколи б не повірили, що йому стільки років. Сильна гуцульська порода. І таких загарто ваних, сильних духом людей у Криворівні багато, як ми пересвідчилися, розглядаючи світлини пані Піди. Михайлюки зупинилися в хаті діда Василя і домови лися, тцо якщо Ліда знов завітає до цього мальовни чого села, то вона обов’язково мешкатиме в його хаті. І цього випадку не довелося довго чекатиму 1992 році пані Ліда одержала спеціяльну стипендію від Єйлського університету на творчу подорож до Схід ньої Европи. Цим разом вона поїхала разом з чо ловіком. Лідин чоловік Місьо, кінорежисер, родом зі Словаччини, який переїхав до Америки, якраз пе ребував тоді на батьківщині, фільмуючи спільний словацько-американський фільм ’’Про собак і людей” на порівняльну тему: як словаки і американці став ляться до собак. Отже, в той час, як Лідин чоловік займався фільмуванням у сусідній Словаччині, Ліда з тяжелезним триножником — фотоапаратом старої конструкції, якого свідомо вживала для своєї роботи, вирушила в Карпатські гори. У своїй доповіді, яку вона пізніше прочитала в Мишиґенському універси теті і на яку прийшла численна публіка, включаючи нашу невелику аннарборську українську громаду і всіх союзянок, Ліда розповідала багато пригод, які їй трапилися під час однорічного перебування у Кри ворівні. Так, наприклад, одного разу взимку їй дове лося йти вгору стрімкою стежиною, несучи свій важ кий апарат. Був сильний мороз, напередодні випав мокрий сніг і замерз — зробилася поледиця, Лідині ноги ковзалися і вона щоразу сповзала вниз. Коли раптом її наздігнав якийсь гуцул, що їхав конем і вів за собою жеребчика. Побачивши Лідину пригоду, він люб’язно запропонував їй сісти на жеребчика. Хоч Ліда ніколи в житті на коні не їздила і хоч на жеребці не було сідла, вона вирішила прийняти цю люб’язну пропозицію, бо відчувала, що вже не має сили дертися вгору сама. Гуцул допоміг їй сісти на коня, а сам узяв фотоапарат, щоб їй було легше їхати. Ліда вчепилася обома руками коневі в гриву, і отак вони вирушили в путь. Кілька разів вона спов зала по спині коня мало не до хвоста, але якось втрималася. Можна собі уявити, як такий вершник виглядав тому гуцулові, але якщо він і посміхався, то Ліда цього не бачила і їй було не до сміху. Це щойно тепер, пригадуючи цю подорож, вона може собі дозволити посміятися. Д о к т о р М икола і Анна П от яки. Криворівня, 1993 р. Ф о т о Л ід ія Суха. Dr. M ykola and A nna Potiak. Kryvorivnya, 1993. Photo by Lidia Suchy. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
