Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"Ф от ограф іч на сесія". Криворівня. 1993 р. Ф о т о М ісьо Сухий. Kryvorivnya. 1993. "Photography session". Photo by M. Suchy. з великим зацікавленням, а батькові було і радісно, і сумно: місто цілком змінилося, тих людей, яких знав, не було в живих, адже минуло півсторіччя відколи покинув рідну землю. Але гори лишилися такі самі — мальовничі, погідні, манливі. Батько з дочкою заїхали до Криворівні, яку знято у фільмі ’’Тіні за бутих предків”. Там вони познайомилися з криворів- чанином Потяком, або ’’дідом Василем”, як його всі кличуть. Дідо Василь — ровесник пана Зенона, має теж 84 роки, але на фотопортреті виглядає струнким, бадьорим, ніколи б не повірили, що йому стільки років. Сильна гуцульська порода. І таких загарто ваних, сильних духом людей у Криворівні багато, як ми пересвідчилися, розглядаючи світлини пані Піди. Михайлюки зупинилися в хаті діда Василя і домови лися, тцо якщо Ліда знов завітає до цього мальовни чого села, то вона обов’язково мешкатиме в його хаті. І цього випадку не довелося довго чекатиму 1992 році пані Ліда одержала спеціяльну стипендію від Єйлського університету на творчу подорож до Схід ньої Европи. Цим разом вона поїхала разом з чо ловіком. Лідин чоловік Місьо, кінорежисер, родом зі Словаччини, який переїхав до Америки, якраз пе ребував тоді на батьківщині, фільмуючи спільний словацько-американський фільм ’’Про собак і людей” на порівняльну тему: як словаки і американці став ляться до собак. Отже, в той час, як Лідин чоловік займався фільмуванням у сусідній Словаччині, Ліда з тяжелезним триножником — фотоапаратом старої конструкції, якого свідомо вживала для своєї роботи, вирушила в Карпатські гори. У своїй доповіді, яку вона пізніше прочитала в Мишиґенському універси теті і на яку прийшла численна публіка, включаючи нашу невелику аннарборську українську громаду і всіх союзянок, Ліда розповідала багато пригод, які їй трапилися під час однорічного перебування у Кри ворівні. Так, наприклад, одного разу взимку їй дове лося йти вгору стрімкою стежиною, несучи свій важ кий апарат. Був сильний мороз, напередодні випав мокрий сніг і замерз — зробилася поледиця, Лідині ноги ковзалися і вона щоразу сповзала вниз. Коли раптом її наздігнав якийсь гуцул, що їхав конем і вів за собою жеребчика. Побачивши Лідину пригоду, він люб’язно запропонував їй сісти на жеребчика. Хоч Ліда ніколи в житті на коні не їздила і хоч на жеребці не було сідла, вона вирішила прийняти цю люб’язну пропозицію, бо відчувала, що вже не має сили дертися вгору сама. Гуцул допоміг їй сісти на коня, а сам узяв фотоапарат, щоб їй було легше їхати. Ліда вчепилася обома руками коневі в гриву, і отак вони вирушили в путь. Кілька разів вона спов зала по спині коня мало не до хвоста, але якось втрималася. Можна собі уявити, як такий вершник виглядав тому гуцулові, але якщо він і посміхався, то Ліда цього не бачила і їй було не до сміху. Це щойно тепер, пригадуючи цю подорож, вона може собі дозволити посміятися. Д о к т о р М икола і Анна П от яки. Криворівня, 1993 р. Ф о т о Л ід ія Суха. Dr. M ykola and A nna Potiak. Kryvorivnya, 1993. Photo by Lidia Suchy. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1995 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
