Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЕОНІД РУДНИЦЬКИЙ КРИСТАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ЛЮДИНИ В ТВОРЧОСТІ ОСТАПА ТАРНАВСЬКОГО Літературознавство не є точною наукою. Як пред мет, воно не має залізних законів, абсолютних прин ципів, незмінних формул. У літературознавстві два плюс два не обов’язково дорівнює чотирьом. Може бути 22 або 5, а, інколи й — чотири. Літературознавству невідомі також цілком сталі критерії, за допомогою яких можна б переконливо довести велич даної поезії чи велич даного поета. Щоб це зробити, треба, мабуть, самому розвинути певні критерії, якщо не знайти їх серед набутків літе ратурної критики. При тому треба поступати дуже обережно, щоб не стати надто аналітичним. Отже, за допомогою яких істин можна довести, що даний поет є великим? Що його поезія житиме? Коли говоримо про творчість Остапа Тарнавського, устійнення потрібних критеріїв бачиться доволі важ кою справою. Літературна спадщина поета дуже різ номанітна та багатогранна: у нього вірші різної фор ми, на різні теми, під різні смаки, навіть різні звер нення до різних людей. Тому, цілком закономірно виникає проблема, як знайти якийсь спільний зна менник, щоб схопити суть і велич його поезій. Але коли вглибимось у цілий комплекс його твор чости, мені здається, що розв’язка цієї проблеми випливає органічно з самого матеріялу. Англійський поет-романтик Семюел Тейлор Колрідж одного разу сказав: “No man was yet a great poet without being at the same time a profound philosopher”. Якщо ми прий маємо цей вислів Колріджа як істинний і пристосо вуємо його до творчости Остапа Тарнавського, тоді ми мусимо поглянути, хоч би і дуже коротко та поверхово, на філософську думку нашого поета. А це найлегше зробити, зосереджуючись на одному із важливіших мотивів його творчости, а саме, на образі життя. Як задивляється він на життя? Яка є його, так би мовити, екзистенціяльна думка. Відповідь на це питання дасть нам змогу краще пізнати поета, вглиби тися в його набуток та оцінити його більш об’єктивно. Крім того, як мені відомо, ніхто досі не старався проаналізувати філософської мислі Остапа Тарнав ського. І тому цих наших кілька слів можуть, евенту ально, колись послужити як прологом до якоїсь вже більш серйозної студії. Приглядаючись до творів поета з точки зору його, можна сказати, Lebensanschaung, мусимо ствер дити, що і тут, як у його творчості взагалі, є неза перечна багатогранність, панує і тут свого роду плю ралізм думки, в якому, все ж таки, можна виосібнити дві головні течії: з одного боку Тарнавський-реаліст, який задивляється на життя як на ’’раптову неповтор ну дію”, закликаючи читача — carpe diem! (в кращому розумінні цього вислову), закликає його жити, ’’жити, а не мріяти”, і ”не тужити до речей, що їх хтось замріяв”. Як тут не згадати Рільке — “Dasein ist herrlich!” — буття є прекрасне! Але з другого боку знаходимо в Тарнавського мрійливість, тугу за мітом. Одна з його збірок так і називається "Туга за мітом”. А перша збірка його поезій має назву — ’’Слова і мрії”. Цей своєрідний парадокс витворює певну дія- лектику, яка нуртує сильно й динамічно в його твор чості. Тут слід теж додати, що Тарнавський, хоч глибоко вкорінений в українську традицію, сьогодні, бодай мені так виглядає, є дуже інтимно, можна сказати, органічно, пов’язаний і з літературою За ходу. Не дарма його докторською дисертацією була порівняльна студія творчости Павла Тичини та Т. С. Еліота. Це, можливо, найкраще віддзеркалює діяпазон його творів. Але не йдеться тут, очевидно, про самого Еліота, про якого він писав, твори якого перекладав, але й теж про інших мислителів та геніїв людства, починаючи від стародавніх греків через безсмерт ного Ґете та Анрі Бергсона, якого elan vital промовляє до Тарнавського, до Ортеги-і-Ґассета, якого мораль ні погляди і етичні норми він цінить, до Камю, Сантаяна, Жака Марітена, Нікоса Казнацакіса та його обожнювання людьми. І на ньому я закінчу тут це вичислювання, бо почав його давніми греками, а завершити хочу новітніми. Та було б фальшиво, на підставі того вичислення імен мислителів, робити за- ключення, що Тарнавський — це, мовляв, електрич ний мислитель, який із кожного вибрав цеглину і зліпив собі свою філософську споруду. Це зовсім не так. Але є один вимір, один аспект мислення, що він його поділяє майже зі всіма великими мислителями світу, а це вічне шукання нового, шукання правди, істини, шукання нових шляхів засобів для досягнення цієї правди. Під тим оглядом знаходимо у його твор чості справді фавстівського духа: життя у Тарнав ського — це "піднесений похід людини до висот” (133). Ця динаміка духа поета зродилася вже у його ранній поезії, хоч там вона ще тиха й несмілива, і вона в'ється ляйтмотивом через цілу його творчість. Ось у вірші "Мандрівка” з першої збірки С л ова і м р ії (Зальцбург, 1948) маємо вже того роду визначення життя: Л ю д с ь к е ж и т т я — це м а н д р ів ка п ід м у з и к у т иху, щ о її г р а ю т ь з а о б р ій н і м у зи ка н т и ... Рве у п р о с т о р и дороги р о з г о р т а н і вихор, в далеч, де з в ’яли лілеї л а с к а в о ї кант и. А людина — це мандрівник, який іде цією доро ”НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
