Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
молодого та всіх весільних: Дай нам, Боже, тото весілля щасливо зачати і щасли во закінчити! П’ють по черзі з одного невеликого келишка (”пор- цийки”). Випивши і закусивши, весільні дразнять свашок: Чом ви, свашки, не сьпівате. Бо ви рідкі зуби мате. Треба глини розмісити, Свашкам зуби заліпити. Треба карпель остругати, Свашкам зуби повставляти. Свашки: Я свашка, я свашка, Юж єм просващила, Єден чепец малам І тот єм пропила. Свашки співають різних весільних і народних пісень, їм допомагають дружби і всі весільні. Не співає тільки молодий. Після того, як всі погостилися, староста садовить на стілець батьків молодого і просить дати синові "благословенство”. — Отец і матір, благословте сина на добре діло. — Ми тя благословим, наш дорогий сину, і най тя Панбіг благословит. Син кланяється до ніг матері, потім батькові, ці лується з ними. Ця церемонія повторюється тричі. У той час свашки співають: І мамойка мовит: Най тя Бог благословит. І ти благослов, татойко, Тото своє дитятойко. І татойко мовит: Най тя Бог благословит. Грайте, гудаки, різко, Кланяйся, Ванюсю, низко, Отцю і мамойці І цілій родинойці. А ти благослов, мамойко, Тото своє дитятойко. Після ’’благословенства” дружби хрестять палиця- ми-топірцями пороги, схрещують топірці під верхнім одвірком, пропускають попід топірцями молодого, сва шок, і гостей. На подвір’ї заспівують дружби: Идеме, идеме Через букове лисьця, Идеме глядати Ваньови невісця. Підспівують свашки: Вибирайся, сину, В щасливу годину, В щасливу годину По добру ґаздиню. Всі гості: Жеби була швачка, Ище к тому ткачка. Лем певні не буде, Бо она богачка. Идеме, идеме, Тай нам повідают, Стежки не знаєме. Де Марька сховалась, Добрі люде знают Што нашого Ваня Тай нам повідают. На вік зчарувала. Всі для молодого: Боже, Боже, де я йду, Як по женУ “ оженюся, Ци по жену, ци по біду? Як по біду — забиюся. Всю дорогу співють, жартують. Попереду, розмахую чи "маршалкою”, ступає маршалка ’’староста”, за ним дружби, далі між двома свашками молодий, позаду гості. Як хата молодої далеко, то їдуть на уквітчаних фірах. ПЕРЕД ШЛЮБОМ У МОЛОДОЇ В час, коли молодий приймає гостей, молода гото виться до шлюбу. Дружки допомагають їй вдягати ве сільний одяг, вінок. Увесь час дружки приспівують молодій, відповідно до вчинків (розчісування волосся, накладання вінка). Сидячи на стільчику, молода у сльо зах вдягає ’’кєрпці” (XIX ст.), чи черевики, впихаючи у них трохи пір’я, ’’щоб добре велися гуси”. У другій кімнаті застеляють столи для зустрічі молодого і його весільних гостей. За звичаєм молода постійно заглядає крізь вікно ("кукат”), але вважає, щоб її не помітив молодий і його гості. Сінні двері замикають, а біля них у сінях стоїть господар весілля у молодої, т. зв. ’’доматар”, щоб вести розмову з прибулими. Коли гості молодого заходять на подвір’я, староста довго стукає жезлом у двері. Гості співають: Пусте, же нас пусте, Хоц лем на челюсти. Як ся загрієме, То од вас підеме. Староста продовжує стукати до дверей. Доматар трішки відхиляє їх: — Хто там так кричит і не дає людям спокою? — Прошу нас вислухати і пустити до хижі. — Ми вас не пустиме, бо вас не знаме. Може ви які розбійники або злодії. Тепер тади різни люди ся крутят. Староста: — Ми, правда, люди мандрівні. Идеме сьвітами і не дивуйте ся, же зме трафили так легко до дому вашого, бо нас ту зьвізда напровадила. А же зме застали двері замкнені, то ми тому не винувати, бо як би зме пришли потихи, то напевно би зме застали двері отворени. Але же компанія моя з далекой дороги, зму чена, як ся довідала же ціль нашой подорожи близка і же в тім домі можеме одпочити, то з той радости наро били галасу, крику, а ви напевно ся настрашили і перед нами як перед злима людми двері замкнули. Але спо- дівам ся, же прозьбі моїй не одмовите і до свого дому нас приймете. Доматар: — Ви направду впертий народ, дуркате, кричите, людям спокою не даєте. Повідаєте, же сте статечні люде, але як так на око можу повірити вам? — А ми вам документи покажеме, кой ви такий невірний. Доматар виходить надвір: — О, як мате документи, то юж друга справа. Пока жете мі лем їх. Староста і гості витягають заздалегідь приготовлені папірці і подають доматареві. Господар з недовір’ям оглядає їх з усіх боків. — Е, е, штоси мі ся не вірит, же тоті ваші документи правдиві, а не фальшиві. Де ту є печатка. — А може ви читати не вмієте. Там на правім боці є печатка. — То якаси невиразна. А тому я вас, панове, на одпочинок приняти не можу, бо устава наша нам не дозволят. Мусите ся замельдувати у віта. А на пере ”НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 5
Page load link
Go to Top