Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
би пляшку з горілкою. Повинен не тільки зворушливо промовляти, але й знайти вихід з будь-якої ситуації. Староста мав помічника — маршалку. Господинями весілля були свашки, які керували ве сіллям і слідкували, щоб усі звичаї виконувалися з належ ною точністю. Вміли добре співати, танцювати, жарту вати. Одяг їх не відрізнявся від одягу інших жінок. Лише поверх хустки з френзлями зав’язували хустку з квіточками і перев’язували її кольоровою стрічкою. При молодому постійно знаходилися два дружби, що виконували його настанови і розпорядження ста рости, підтримували загальну веселість, слідкували, щоб усі випивали і закусували. Вдягнені подібно, як і моло дий, лише в хаті без капелюхів. Букет причіпляли зліва. Помічницями молодої були її подруги — дружки, що увесь час веселять гостей. їх одяг подібний до одягу молодої, але темніший, вінки трохи тонші. Крім старости, в хаті молодого і молодої були свої керівники "доматарі”, з близької рідні господаря. Необхідним атрибутом весілля завжди була смичкова оркестра з місцевих ’’гудаків”, переважно циганів. Зальоти (заручини і оглядини). Коли парубкові сподобалася дівчина, а дівчині пару бок, вони домовлялися про одруження, старалися на вести розмову з батьками. Взаємна згода батьків була ніби початком весільної церемонії. Парубок запрошує двох поважних господарів на сватів (один з них буде весільним старостою) і від правляється з ними до батьків дівчини на "зальоти” (заручини). Один з сватів мусить бути вдягнений у чуганю, в рукаві якої ховає пляшку горілки. Батьки дів чини знають про прихід сватів, заздалегідь приготовля ють скромну гостину, навчають доньку як має пово дитися. Увечорі підходять свати з молодим і тричі вдаря ють палицею до дверей. — Хто там не дає людям одпочити? — відзивається господар. — То ми, подорожні. Хочеме тиж одпочити хвильку. Господар відкриває. Взаємно вітаються. Домашні стараються бути ніби здивовані, чому це люди, з якими не мали жодних справ, зайшли до них. Поки свати роздумують як повести бесіду, парубок тихо стоїть у куточку, а дівчина ховається у коморі, або в сінях за дверима. Починає сват: — Були зме на ярмарку, а не могли зме купити такого товару, який зме хотіли. Бо то, знате, наш парубок хоче осібне ґаздівство завести, то треба му того і дру гого, зашли зме до вас, бо знаме, же мате гарний прихо- вок, котрий би ся здав для нашого Ваня...1 Господар вдає, що не розуміє про який приховок йде мова. — Як то ся стосує худоби, то я не мам наміру продавати. Перший сват переминається з ноги на ногу. — Та знате, наш Ваньо князь молодий пішов сой на лови, але нич не зловив лем думку пусту. А тота пуста думка повідат, же чом він пари не мат. Ту він звідів красну дівицю, як зірницю, пригідну собі на помічницю. Скочив наш князь на коня, жеби зловити і до серця притулити, але красна дівиця ляклива, як лисиця, з очи му щезла, а в серцю велику тугу залишила. Тепер наш князь сумує і за красном дівицьом банує. А ми його други, вірнії слуги, ходили, всіх ся звідували, красну дівицю глядали. І за помочом Бога пришли зме до вашого порога. Низько ся вам кланяєме (кланяються) і просиме: дайте красну дівицю, вашу дочку Марисю князю молодому за помічницю, за вірну подругу і за жену любу... — Дякуєме вам за велику чест. Ми ся зараз нарадиме, што вам одповісти, а ви, дороги гості сідайте. — Но жеби було лекше о такій важній справі радити, то треба горло промочити, — відповідає сват і витягає з рукава чугані пляшку з горілкою. Господиня ставить закуску (переважно хліб і бундз — бриндзю) і випи вають стоячи. — Но то як думаш, стара, — звертається господар до господині, — ци приймеме Ваня за зятя? — Та може він і добрий був би зят, але треба ся Марисі зьвідати, ци го захоче. Мати виходить за дочкою. За звичаєм довго на мовляє її показатися гостям... — На здоров’я красной дівиці! Як дівчина прийме чарку з рук свата, а хоч би змо чить язик у горілці, то знак, що парубок, який її сватає, до серця дівчині. Як дівчина не вийде з комори, або не доторкнеться келишка, то знак, що не має наміру вийти заміж. Але здебільшого зальоти відбуваються після по переднього взаємопорозуміння і все завершується зго дою. — Привитай сватів, як ся належит, — велить батько. Дівчина повертає у комору, вносить на різьб леній таці хліб і подає сватам. Вони приймають і по черзі цілують та ставлять на стіл. Господар, поруч з пляшкою свата, ставить і свою горілку. — Раз юж зме пришли до порозуміння, то покажеме вам нашого парібка, жебисте гвіділи, який він красний і здоровий, уцтивим вітцьом зроджений і уцтиво вихо ваний. Свати підводять парубка і садять його за столом поруч з дівчиною та самі сідають зліва, а батьки справа. Випивають за щастя молодят, за здоров’я батьків. Тут же домовляються про віно (придане), яким наділяють батьки дівчину. До сватів звертається господар: —За красне слово красним словом одплатити ся належит. Дякую вам, же сте мя добрим словом уцтили. Я за тим і моя стара тиж не од того, та і дівка не противна. Наша дочка буде гарна помічниця і добра ґаздиня. Але не знат, ци за мужом буде мати на чім ґаздувати. Я думам, же треба осмотрити ґаздівство Ваня. Свати запрошують батьків дівчини до батьків па рубка ”на оглядини”, що, як правило, здійснюється наступного дня. НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
