Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
би пляшку з горілкою. Повинен не тільки зворушливо промовляти, але й знайти вихід з будь-якої ситуації. Староста мав помічника — маршалку. Господинями весілля були свашки, які керували ве сіллям і слідкували, щоб усі звичаї виконувалися з належ ною точністю. Вміли добре співати, танцювати, жарту вати. Одяг їх не відрізнявся від одягу інших жінок. Лише поверх хустки з френзлями зав’язували хустку з квіточками і перев’язували її кольоровою стрічкою. При молодому постійно знаходилися два дружби, що виконували його настанови і розпорядження ста рости, підтримували загальну веселість, слідкували, щоб усі випивали і закусували. Вдягнені подібно, як і моло дий, лише в хаті без капелюхів. Букет причіпляли зліва. Помічницями молодої були її подруги — дружки, що увесь час веселять гостей. їх одяг подібний до одягу молодої, але темніший, вінки трохи тонші. Крім старости, в хаті молодого і молодої були свої керівники "доматарі”, з близької рідні господаря. Необхідним атрибутом весілля завжди була смичкова оркестра з місцевих ’’гудаків”, переважно циганів. Зальоти (заручини і оглядини). Коли парубкові сподобалася дівчина, а дівчині пару бок, вони домовлялися про одруження, старалися на вести розмову з батьками. Взаємна згода батьків була ніби початком весільної церемонії. Парубок запрошує двох поважних господарів на сватів (один з них буде весільним старостою) і від правляється з ними до батьків дівчини на "зальоти” (заручини). Один з сватів мусить бути вдягнений у чуганю, в рукаві якої ховає пляшку горілки. Батьки дів чини знають про прихід сватів, заздалегідь приготовля ють скромну гостину, навчають доньку як має пово дитися. Увечорі підходять свати з молодим і тричі вдаря ють палицею до дверей. — Хто там не дає людям одпочити? — відзивається господар. — То ми, подорожні. Хочеме тиж одпочити хвильку. Господар відкриває. Взаємно вітаються. Домашні стараються бути ніби здивовані, чому це люди, з якими не мали жодних справ, зайшли до них. Поки свати роздумують як повести бесіду, парубок тихо стоїть у куточку, а дівчина ховається у коморі, або в сінях за дверима. Починає сват: — Були зме на ярмарку, а не могли зме купити такого товару, який зме хотіли. Бо то, знате, наш парубок хоче осібне ґаздівство завести, то треба му того і дру гого, зашли зме до вас, бо знаме, же мате гарний прихо- вок, котрий би ся здав для нашого Ваня...1 Господар вдає, що не розуміє про який приховок йде мова. — Як то ся стосує худоби, то я не мам наміру продавати. Перший сват переминається з ноги на ногу. — Та знате, наш Ваньо князь молодий пішов сой на лови, але нич не зловив лем думку пусту. А тота пуста думка повідат, же чом він пари не мат. Ту він звідів красну дівицю, як зірницю, пригідну собі на помічницю. Скочив наш князь на коня, жеби зловити і до серця притулити, але красна дівиця ляклива, як лисиця, з очи му щезла, а в серцю велику тугу залишила. Тепер наш князь сумує і за красном дівицьом банує. А ми його други, вірнії слуги, ходили, всіх ся звідували, красну дівицю глядали. І за помочом Бога пришли зме до вашого порога. Низько ся вам кланяєме (кланяються) і просиме: дайте красну дівицю, вашу дочку Марисю князю молодому за помічницю, за вірну подругу і за жену любу... — Дякуєме вам за велику чест. Ми ся зараз нарадиме, што вам одповісти, а ви, дороги гості сідайте. — Но жеби було лекше о такій важній справі радити, то треба горло промочити, — відповідає сват і витягає з рукава чугані пляшку з горілкою. Господиня ставить закуску (переважно хліб і бундз — бриндзю) і випи вають стоячи. — Но то як думаш, стара, — звертається господар до господині, — ци приймеме Ваня за зятя? — Та може він і добрий був би зят, але треба ся Марисі зьвідати, ци го захоче. Мати виходить за дочкою. За звичаєм довго на мовляє її показатися гостям... — На здоров’я красной дівиці! Як дівчина прийме чарку з рук свата, а хоч би змо чить язик у горілці, то знак, що парубок, який її сватає, до серця дівчині. Як дівчина не вийде з комори, або не доторкнеться келишка, то знак, що не має наміру вийти заміж. Але здебільшого зальоти відбуваються після по переднього взаємопорозуміння і все завершується зго дою. — Привитай сватів, як ся належит, — велить батько. Дівчина повертає у комору, вносить на різьб леній таці хліб і подає сватам. Вони приймають і по черзі цілують та ставлять на стіл. Господар, поруч з пляшкою свата, ставить і свою горілку. — Раз юж зме пришли до порозуміння, то покажеме вам нашого парібка, жебисте гвіділи, який він красний і здоровий, уцтивим вітцьом зроджений і уцтиво вихо ваний. Свати підводять парубка і садять його за столом поруч з дівчиною та самі сідають зліва, а батьки справа. Випивають за щастя молодят, за здоров’я батьків. Тут же домовляються про віно (придане), яким наділяють батьки дівчину. До сватів звертається господар: —За красне слово красним словом одплатити ся належит. Дякую вам, же сте мя добрим словом уцтили. Я за тим і моя стара тиж не од того, та і дівка не противна. Наша дочка буде гарна помічниця і добра ґаздиня. Але не знат, ци за мужом буде мати на чім ґаздувати. Я думам, же треба осмотрити ґаздівство Ваня. Свати запрошують батьків дівчини до батьків па рубка ”на оглядини”, що, як правило, здійснюється наступного дня. НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 З
Page load link
Go to Top