Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНА ЗГАДКА 19 березня ц. р. на 94-му році життя відійшла у вічність довголітня членка 26-го Відділу СУА і його почесна голова Катерина Хом’як. Від ранньої молодости, впродовж довгих років була вона завжди у про воді організації. Від часу заснування 26-го Відділу СУА в 1932 р. стала його членкою і з молодечим ентузіязмом включилася в працю Відділу: органі зовувала імпрези, виголошувала допо віді, дописувала до преси. Мала Кате рина Хом’як дар доброї організаторки, тому імпрези Відділу були завжди ціка вими й успішними. Сама укладала сцен ки на різні оказії і написала вірш з нагоди 25-ліття Відділу. З хроніки 26-го Відділу, яку написала Катерина Хом’як до книжки ’’Українське жіноцтво Дітрой- ту” та з їг- статтей у ’’Нашому Житті” довідуємося про багатогранну діяль ність Відділу в тих часах. За словами довголітньої голови Відділу і його почес ної голови Катерини Кобаси, Катерина Хом’як завжди була в центрі дії. Енергій на, проте лагідна, вирозуміла і завжди готова допомогти своїм досвідом іншим. Довгі роки займала пост рекордової секретарки, пресової референтки, двічі очолювала Відділ. За невтомну працю у 1968 році управа й членки 26-го Відділу іменували її почесною головою Відділу. Крім праці у Відділі Катерина Хом’як була активною в Окружній Управі в Дітройті, а в 1953 року на 10-ій Конвенції СУА вибрано її заступницею голови. Діяльність Катерини Хом’як не обме жувалася лише працею в СУА. Ще в 1921 році вона була членкою Товариства "Січ", Українського Червоного Хреста, Товариства ’’Просвіта”, належала до головної управи Федерації Американ ських Українців стейту Мишиґен, а на четвертому конгресі УККА ввійшла до його Головної Ради. Коли з дочкою Мирославою пере їхала на захід Дітройту, стала членкою 23-го Відділу СУА, однак постійно під тримувала контакт з окремими член ками 26-го Відділу, головно з Катериною Кобасою, з якою єднала її довголітня праця у Відділі. Хоч останніми часами була вже дуже немічна, брала участь в імпрезах СУА. Покійна Катерина Хом’як назавжди залишиться у нашій пам’яті як примірна союзника, жертвенна, трудолюбна укра їнська патріотка. В. Г. Продовження із 6 стор. Подумай, Марисю, собі, Ци не жаль буде тобі Од паняночок отстати, Медже невісти пристати. Подумай, Марисю, собі, Ци не жаль буде тобі Той жовтой косоньки І дівоцкой подобоньки. Під спів гостей дружки теж підходять до дружбів, кланяються і пришивають їм до капелюхів пера, опе різують капелюхи кольоровими стрічками та зав’язують кінці. До лайбиків (з лівого боку) пришивають дружбам букети. Дружби дякують, кланяються. Свашки співають: Не будеме істи Тоті білі гуски, Покля не пришиют Ще старостам хустки. Молода пришиває старості та маршалкові до сер- даків (гуньок) білі з дрібними квіточками хустки. При шита на один ріг, хустина звисає вниз. Доматар і батьки молодої запрошують всіх сідати за столи. Почесне місце посередині призначається молодим. Молода бере за руку молодого і переходить з ним через стіл, а дружба допомагає їм у цьому. За народним повір’ям це робиться для того, щоб стіл молодих завжди був повний достатку. При переході молодий старається зачепити келишок і стручує на землю. Це ”на щастя”. Біля молодих сідають дружки, дружби, свашки, староста, маршалок, родина і гості. Староста просить ріщку. Доматар приносить і встром лює до коровая перед молодими. Тоді староста наливає собі келишок горілки, встає та проголошує промову, у якій бажає щастя молодим. По черзі випивають. Доматар і батьки молодої ходять вздовж столів і пригощують гостей їсти. На Лемківщині існує звичай, що на весіллі та інших гостинах гостей необхідно постійно припрошу вати. В противному разі ніхто не їстиме. Дружби нали вають горілку. Гості співають. Лише молоді сидять поважно. Під кінець гостини дружба вдаряє топірцем до трагаря і просить о спокій. Староста дякує за гостину. Молоді знову переходять через стіл і стають посеред кімнати для ’’благословення”. Музиканти грають туж ливу мелодію — ладкання, свашки і гості співають: Треба би нам треба стільця широкого, Бо наша Марися роду великого. Роду великого, вітця багатого, Треба би нам треба стільця широкого. Треба би нам треба бутильочку вина, Жеби нам ся зишля до стільця родина. Треба би нам треба бутильочки зо дві, Жеби нас ся зишла родинонька добрі. Доматар і дружба приносять лаву, ставлять посеред кімнати. На лаву сідають батьки молодої, по боках близька родина. Староста підводить молодих перед батьків, дякує їм за те, що виховали таку гарну доньку, прищепили їй любов до рідного краю. Далі просить поблагословити молодих ”на нову дорогу, до життя нового, до стану супружеського”. Молоді кланяються і тричі цілуються з ріднею. Рідня у той час плаче. Свашки ладкають: 36 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
