Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— А чим може похвалитися підкомісія охорони здоров’я, материнства й дитинства, яку ви очолюєте? — Прийнято закони про донорство, про ліки й медичне забезпечення населення ліками. Асигновано кошти на найважливіші медичні програми. А недавно група жінок-депутатів зустрілася з Президентом. Мова йшла про становище жінки в нашій державі, її ролю у розбудові демократичних інститутів влади, участь у політичному житті. Під час цієї зустрічі також аналізувалася демографічна ситуація в країні. Вона надзвичайно гостра. Сьогодні за рівнем народжува- ности Україна посідає одне з останніх місць в Европі. Дається взнаки Чорнобиль, екологічна криза, не повноцінне харчування, низький рівень медичного обслуговування. Відтак материнство стає небажаним. Отже, сім’я потребує захисту з боку держави, і мате- ріяльного, й морального. Президент з розумінням поставився до всіх цих проблем і підтримав нашу пропозицію про створення в Україні Комітету в спра вах жінок, материнства й дитинства. Рішення не до велося довго чекати. 8 квітня Л. Кучма підписав Указ. Отже, Комітет створено. Він функціонуватиме як консультативно-дорадчий орган при Президентові. Його головою призначено Олену Крандакову, народ ного депутата України, жінку ділову й ініціятивну. Ще одне... Підкомісія, котру я очолюю, зверну лася до Президії Верховної Ради, Кабінету Міністрів з пропозицією провести у червні нинішнього року вседержавний семінар на тему ’’Діти України”. Під час його роботи маємо намір глибоко проаналізувати становище дітей, зокрема, дітей-сиріт, у неповних сім’ях, багатодітних родинах. На жаль, сьогодні діти погано харчуються, хворіють, живуть у забруднених радіяцією селах, мало хто з них має змогу відпочити в таборах, лікуватися у санаторіях. Одне слово, проб лем у ’’країні дитинства” більше, ніж досить. Гадаю, підсумком роботи семінару буде прийняття програми ’’Діти України”. — Так багато було вже різних програм... Та всі вони, як правило, залишилися на папері. — Ні! З цією так не станеться. Докладу всіх зусиль, щоб нікого з посадових осіб, від яких бодай щось залежатиме, не залишити в спокої... За виконан ням програми буде забезпечений якнайсуворіший контроль. Адже мусимо діяти. Інакше — для кого будуємо державу? Хто житиме в Україні в XXI століт ті, коли вже сьогодні на кожну тисячу новонарод жених помирає 14.4 дитини. Це жахлива цифра... А якою може стати вона через рік-другий, коли в Україну повертаються туберкульозе, дифтерія, хо лера? Так що роботи в нас багато. Чорнової роботи, буденної. — Пані Ліліє, як почуваєте себе ви, інші жінки- депутати у Верховній Раді? — На лицарство чоловіків надія слабка. Мусимо боротися за свої ідеї. На самому початку роботи сесії були спроби об’єднатися у жіночу фракцію. На жаль, невдалі. На заваді стали амбітність декотрих депутатів, прагнення зробити кар’єру, нездатність до компромісів в ім’я загальної справи. — І все ж... Є серед жінок-депутатів яскраві, непересічні особистості? — Звичайно. — Хто ж вони? — З радістю назву їх... Ось, приміром, Катерина Ващук. Волинянка. Що вродлива, що мудра та розваж лива! Працює у групі ’’Аґрарії за реформи”. Досвід роботи в сільському господарстві має величезний. Створила першу на Волині аґрофірму, відбудувала колись неперспективне село... Відчувається, що вона вміла господиня й політик. Любить людей, розуміє їх. Часто виступає на захист ринкових відносин у селі. Хвилює її й мовна проблема. А Олександра Кужіль? Добра, щира, відкрита. Працювала у Запоріжжі, має економічну освіту, спеці- яліст з авдиторської справи. Розум у неї гнучкий, логіка, здається, скоріше, чоловіча. А сама — елегант на, жіноча, витончена... Часто спілкуюся і з Валентиною Гошовською й одержую від того величезне задоволення. Яка еруди ція, яке глибоке розуміння проблем! Вона — профе сор східньослов’янської та української філології. Має національні погляди на розвиток гуманітарної освіти, школи. Дуже хоче, щоб була незалежна Україна, в якій пануватимуть рівність, порядок, спокій та со- ціяльна справедливість. Звичайно, всі ми іще не позбавились певних ілю зій, хоч з дечим довелося розпрощатися... Адже здава лось: усе так легко змінити! Що ти здатний на це. А насправді — все не так. Політика — надзвичайно складна сфера діяльности. Зокрема, для жінок. Однак треба ставати на невторовану стежку, треба йти по ній. Бо хто захистить нас, як не ми самі? Хто збудує нам майбутнє? Лише ми самі... — Пані Лілю, повернувшись із Японії і зауважив ши, що найбільше чудо цієї країни — це самі японці, Президент сказав на пресовій конференції, що в на шій державі українська ідея не спрацювала... Чи по діляєте ви його думку? — А завдяки якій ідеї маємо сьогодні незалежну Україну? Ковбасній? Мені здається, Леонід Кучма, захоплений саме єдністю японської нації, дещо заперечив сам собі. Адже на тій же пресовій конференції він зробив висновок: щоб справдилось українське чудо, потріб но міняти психологію нашого суспільства. Якщо ми не об’єднаємось як нація, у нас немає перспектив, — наголосив Президент. — А як ви ставитеся до того, що майже по чо тирьох роках нашої свободи значна частина народних депутатів користується в парляменті мовою сусідньої держави? ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
