Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вости. Я весь час працювала, багато читала, зустрі чалася з різними людьми і відчувала: грядуть зміни. В 1990 році (тоді нам усім світив приклад Прибалтій ських держав) я очолювала в Івано-Франківську доброчинну просвітницьку організацію ’’Братство Андрія'Первозванного” — Української Православної Церкви Київського патріярхату. За чотири роки ми об’їздили мало не всю Україну — були на Харків щині, Миколаївщині, Київщині, Січеславщині, зустрі чалися з людьми і майже в кожного знаходили поро зуміння. Разом з тим дуже боляче було усвідомлю вати — і тоді, й тепер, — що народ наш роз’єднаний, що різні конфесії ворогують між собою... Задля май бутнього України ми всі повинні об’єднатися довкола святої Софії, яка є для нас, українців, українським Єрусалимом. Саме праця в цій духовній царині й привела мене в народні депутати. Бальотувалась я у Снятинській виборчій окрузі ч. 204. Було нас одинад цять претендентів: я й десять чоловіків, серед них — колишній перший секретар обкому партії... — Хто вас підтримував у виборах? — Я не належала до жодної з партій. Але в другій турі виборів мене підтримав Рух. — Отже, в парляменті ви входите у фракцію Руху? — Так. І очолюю підкомісію охорони здоров’я, материнства і дитинства. — Що вам удалося зробити у своїй окрузі за рік депутатства? — Насамперед скажу ось про що... Моя округа — це 29 радіяційних сіл, лише п’ять із них мають статус четвертої чорнобильської зони. Решта... Люди живуть у них важко, часто хворіють. Та, на жаль, ні я, ні навіть Президент нічим не можемо зарадити. Бо Україна не має можливости об’явити одну четверту своєї території забрудненою радіонуклідами зоною й усім, хто живе там, надати пільги. Адже сьогодні наша держава бідна. Однак цього року мені таки вдалося допомогти своїм виборцям побудувати районну лікарню в Заболотові й середню школу. Для цього Кабінет Міністрів виділив сім мільярдів карбованців. — А який найголовніший наказ давали вам сня- тинці? — Найголовніший? Залишатися людиною. — Пані Лілю, може, вам і неприємно чути це, але нині авторитет народного депутата доволі низький. Люди втратили віру... Більшість народних обранців забули про свої передвиборні обіцянки. Між ними й "простим людом” — прірва. В оплаті праці, умовах життя... Скажіть, яка у вас платня. — Цього місяця після сплати податку одержала чотирнадцять мільйонів карбованців. Були невідклад ні справи, їздила до Снятина. Мусіла взяти дітей зі собою: у старшого сина саме були вакації. Подорож обійшлася в шість мільйонів. Щодо умов... Ви бачили Лілія Григорович. Lilia Hryhorovych. кімнату в готелі... До всього, гадаю, депутат не пови нен ходити в подертих панчохах. Так що не розко шую. Хоч і не скаржусь. Та найприкріше, мабуть, не в нашій матеріяльній скруті, а в тому, що є повна криза влади в Україні. Над нами тяжіє феномен без державної нації. Всі вимагають пільг, компенсацій, виплат. Віктор Пинзеник часом каже у відчаї: ”Я не можу зняти з себе тої сорочки, котрої не маю”. Може, бодай інколи кожному з нас варто замислитись: ”А що я дав цій державі? Що можу зробити, аби вона жила?” — Як ви вважаєте, нинішня Верховна Рада спро можна вивести Україну з кризи? Правової, еконо мічної... — Лише за тієї умови, коли переважна більшість депутатів житиме не днем учорашнім, не ностальгією за СРСР, а —сьогоднішнім. Я ніколи не забуду черво них прапорців на столах декотрих народних обранців 1 грудня минулого року — в день, коли український народ майже одностайно проголосував на референ думі за державний суверенітет України. І соромно, й гірко, й боляче. Але що зробиш? Раби є раби... Кайда нів не позбудешся відразу. — І все ж... Що доброго, на вашу думку, звершив український парлямент задля ствердження нашої не- залежности? — Найперше— скасував інститут президентства в Криму. На диво, ми були такими одностайними... Подруге, нехай у муках, але таки прийняв бюджет на нинішній рік. Потрете, проголосував у першому читан ні за президентський Закон про владу. Нині він на доопрацюванні. Гадаю, він буде нарешті прийнятий і дасть Леонідові Кучмі можливість створити чітку вертикалю виконавчої влади, а отже , діяти більш рішуче на користь реформ. 12 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
