Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В І С Т І З Ц Е Н Т Р А Л І 20 травня ц. р. в Гартфорді, Конн., 106-ий Відділ відсвяткував своє 25-ліття. Іванна Ганкевич, яка репрезентувала екзекутиву СУА, склала привіт юві- лятові від Головної Управи. 21 травня ц. р. відбувся Окружний з’їзд Округи Північного Нью-Йорку в Баффало з нагоди святку вання 70-ліття СУА і 40-ліття Округи. Екзекутиву СУА репрезентували Анна Кравчук, Ольга Тритяк і Софія Геврик. Анна Кравчук привітала довголітню голову Округи Марію Крамарчук в зв’язку з обранням її жінкою року та за віддану працю в СУА і вручила грамоту. Головою Округи Північний Нью-Йорк обра но Марту Стасюк. Осередок Північного Нью-Йорку перенесено з Рочестеру до Баффало. Щиро вітаємо відділи Рочестеру, Баффало і Сира- кюз, Округи Північного Нью-Йорку з 40-річним юві леєм. Головна Управа СУА. це каже Сантаяна, у серця мову, стреміти ”до висоти божественних думок”. Квінтесенцію цієї філософії може найкраще висловив сам поет в есеї ’’Людина хоче вірити”. Ось його слова: ’’Людина хоче вірити, людина тужить за вірою, людина шукає віри. В сьогод нішній час вибуялої науки, зрізничкованого і спеція- лізованого знання людині важче цю віру здобути. Мистецтво, література — це ті чинники, які можуть допомогти і допомагають людині віднайти віру і віднайти себе саму. Тож і ріст мистецтва, ріст пись менства у всьому світі, як теж, зокрема, в нашому суспільстві — це допомога сучасній людині віднайти свій шлях, це рятунок нашої культури і цивілізації, це шлях до оновлення людства”. Остап Тарнавський бувтакою людиною, він хотів вірити, шукати шляху для оновлення себе і для онов лення людства. А ми, що були свідками його пошуків і любителями його поезій, згадаймо сьогодні ще раз великого майстра, що ’’крізь тьму й злобу дня проніс мистецтва ватру”. ...Ми спробували тут дуже коротко проаналізу вати філософський вимір його поезій і тим самим виказати велич автора. Але філософське начало не єдиний критерій для поцінування такого набутку; у поезії вирішальну ролю відіграє краса, а її не може виказати жодна аналіза. Я лиш хочу розповісти про мою особисту зустріч з одним з його віршів. Було це в 1973 році. Я щойно одержав жовтневе число журналу ’’Сучасність”, відчинив його.і почав читати цикл віршів п. з. ’’Вірші з іронічним прикусом” авторства якогось Іринея Вереса. Я не знав цього поета, але один із віршів циклу — ’’Далекій незнайо мій” мене дуже захопив — він миттю переніс мене у інший світ. На марґінесі додам — поезія уможливлює нам забути про наші злидні, робить нас горожанами кращого й вищого світу. Я захопився ним, прочитав його моїй дружині, яка, хочу додати, є єдина особа на світі, що покірливо і терпеливо слухає, коли я читаю поезію. Вона була захоплена віршем, я відтак побіг із журналом до одного з моїх сусідів, щоб поділитися з ним цією перлиною краси. Сусід мій —інженер, дуже добра, але не надто поетична душа. Коли я скінчив своє надхненне читання, він сказав: ”Та добре, але...” Й на цьому закінчилась наша розмова. Та я не втрачаю свого ентузіязму, помандрував до другого сусіди — професора, але і там не знахожу співзвучного серця, хоч ми дуже близькі друзі. Не знав мій друг-професор, хто такий Іриней Верес. Повернувся я додому, трохи очуняв, та й подумав собі: ану потелефоную до Остапа Тарнавського — розумна людина, сам поет та критик, у нього напевне знайду зрозуміння, він напевне буде вдячний, коли відкрию йому такий шедевр. Може він навіть знає автора. Взяв телефонну трубку, накрутив число (до речі, тоді я ще не був у таких добрих товариських взаєминах з Тарнавським, як це стало пізніше) і, почувши його голос, сказав: ’’Пане Тарнав ський, я щойно одержав "Сучасність”, там надруковано прекрасний вірш, ось послухайте, певний, що Вам він буде до вподоби, як і мені”. І не давши йому ні хвилі відповісти, чи хоче він слухати моє поетичне читання, чи ні, почав: ”Ти ішла напроти, як надходить ранок...” Пригадую, після першої строфи Остап пробував мене перебити, але я не дозволив, наказав слухати наступну строфу. Він замовк, чемно слухав. Скін чивши, я відчув щось не теє. Я був розчарований, очікував від нього щирого відгуку, такого самого запалу, як у мене, а він щось трохи зам’явся, а тоді запитав: ”А ви знаєте, хто написав цей вірш?” —”Так, якийсь Іриней Верес, — сказав я. — Не знаю його, на жаль, але вірш цей йому дуже вдався, направду чудовий”. — "Мені приємно, що ви так думаєте, — зронив тоді Остап. — Я вам зраджу секрет: Іриней Верес — то я”. Тепер вже немає зі мною цієї праведної людини, до якої я удався розділити радість, зроджену віршов- ним рядком, навіть не підозрюючи, хто їх автор. Хочу сподіватись, що моє захоплення поезією Остапа Тар навського поділять вельмишановні читачі, на пошану блаженної пам’яті достойного, великого поета. "НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
