Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В І С Т І З Ц Е Н Т Р А Л І 20 травня ц. р. в Гартфорді, Конн., 106-ий Відділ відсвяткував своє 25-ліття. Іванна Ганкевич, яка репрезентувала екзекутиву СУА, склала привіт юві- лятові від Головної Управи. 21 травня ц. р. відбувся Окружний з’їзд Округи Північного Нью-Йорку в Баффало з нагоди святку вання 70-ліття СУА і 40-ліття Округи. Екзекутиву СУА репрезентували Анна Кравчук, Ольга Тритяк і Софія Геврик. Анна Кравчук привітала довголітню голову Округи Марію Крамарчук в зв’язку з обранням її жінкою року та за віддану працю в СУА і вручила грамоту. Головою Округи Північний Нью-Йорк обра но Марту Стасюк. Осередок Північного Нью-Йорку перенесено з Рочестеру до Баффало. Щиро вітаємо відділи Рочестеру, Баффало і Сира- кюз, Округи Північного Нью-Йорку з 40-річним юві леєм. Головна Управа СУА. це каже Сантаяна, у серця мову, стреміти ”до висоти божественних думок”. Квінтесенцію цієї філософії може найкраще висловив сам поет в есеї ’’Людина хоче вірити”. Ось його слова: ’’Людина хоче вірити, людина тужить за вірою, людина шукає віри. В сьогод нішній час вибуялої науки, зрізничкованого і спеція- лізованого знання людині важче цю віру здобути. Мистецтво, література — це ті чинники, які можуть допомогти і допомагають людині віднайти віру і віднайти себе саму. Тож і ріст мистецтва, ріст пись менства у всьому світі, як теж, зокрема, в нашому суспільстві — це допомога сучасній людині віднайти свій шлях, це рятунок нашої культури і цивілізації, це шлях до оновлення людства”. Остап Тарнавський бувтакою людиною, він хотів вірити, шукати шляху для оновлення себе і для онов лення людства. А ми, що були свідками його пошуків і любителями його поезій, згадаймо сьогодні ще раз великого майстра, що ’’крізь тьму й злобу дня проніс мистецтва ватру”. ...Ми спробували тут дуже коротко проаналізу вати філософський вимір його поезій і тим самим виказати велич автора. Але філософське начало не єдиний критерій для поцінування такого набутку; у поезії вирішальну ролю відіграє краса, а її не може виказати жодна аналіза. Я лиш хочу розповісти про мою особисту зустріч з одним з його віршів. Було це в 1973 році. Я щойно одержав жовтневе число журналу ’’Сучасність”, відчинив його.і почав читати цикл віршів п. з. ’’Вірші з іронічним прикусом” авторства якогось Іринея Вереса. Я не знав цього поета, але один із віршів циклу — ’’Далекій незнайо мій” мене дуже захопив — він миттю переніс мене у інший світ. На марґінесі додам — поезія уможливлює нам забути про наші злидні, робить нас горожанами кращого й вищого світу. Я захопився ним, прочитав його моїй дружині, яка, хочу додати, є єдина особа на світі, що покірливо і терпеливо слухає, коли я читаю поезію. Вона була захоплена віршем, я відтак побіг із журналом до одного з моїх сусідів, щоб поділитися з ним цією перлиною краси. Сусід мій —інженер, дуже добра, але не надто поетична душа. Коли я скінчив своє надхненне читання, він сказав: ”Та добре, але...” Й на цьому закінчилась наша розмова. Та я не втрачаю свого ентузіязму, помандрував до другого сусіди — професора, але і там не знахожу співзвучного серця, хоч ми дуже близькі друзі. Не знав мій друг-професор, хто такий Іриней Верес. Повернувся я додому, трохи очуняв, та й подумав собі: ану потелефоную до Остапа Тарнавського — розумна людина, сам поет та критик, у нього напевне знайду зрозуміння, він напевне буде вдячний, коли відкрию йому такий шедевр. Може він навіть знає автора. Взяв телефонну трубку, накрутив число (до речі, тоді я ще не був у таких добрих товариських взаєминах з Тарнавським, як це стало пізніше) і, почувши його голос, сказав: ’’Пане Тарнав ський, я щойно одержав "Сучасність”, там надруковано прекрасний вірш, ось послухайте, певний, що Вам він буде до вподоби, як і мені”. І не давши йому ні хвилі відповісти, чи хоче він слухати моє поетичне читання, чи ні, почав: ”Ти ішла напроти, як надходить ранок...” Пригадую, після першої строфи Остап пробував мене перебити, але я не дозволив, наказав слухати наступну строфу. Він замовк, чемно слухав. Скін чивши, я відчув щось не теє. Я був розчарований, очікував від нього щирого відгуку, такого самого запалу, як у мене, а він щось трохи зам’явся, а тоді запитав: ”А ви знаєте, хто написав цей вірш?” —”Так, якийсь Іриней Верес, — сказав я. — Не знаю його, на жаль, але вірш цей йому дуже вдався, направду чудовий”. — "Мені приємно, що ви так думаєте, — зронив тоді Остап. — Я вам зраджу секрет: Іриней Верес — то я”. Тепер вже немає зі мною цієї праведної людини, до якої я удався розділити радість, зроджену віршов- ним рядком, навіть не підозрюючи, хто їх автор. Хочу сподіватись, що моє захоплення поезією Остапа Тар навського поділять вельмишановні читачі, на пошану блаженної пам’яті достойного, великого поета. "НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1995 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
