Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
національної свідомости спостерігається (особливо у частини молоді) великий інтерес до витоків народ ної культури, звичаїв та обрядів. Це можна проілюструвати на такому прикладі, як інтерес студентства до народної культури. Тра диційно у Київському університеті ім. Т. Шевченка на історичному факультеті з теми ’’Народна культура українців” щорічно студенти писали декілька курсо вих робіт. У 1994 році в університеті вперше введено курс "Етнографія України” і до захисту студенти подали 37 курсових робіт і 3 дипломні з різноманітної тематики етнічної культури українців. При чому були охоплені такі проблеми: вивчення традиційного одя гу, житла, функціонування парубочих і дівочих гро мад, обрядів, звичаїв. Набуті знання дадуть студентам змогу правильно орієнтуватися у багатьох проблемах історії України, якої раніше по суті не було. Паралельно до зростання інтересу до національ ної культури, в умовах соціяльно-політичної нестабіль- ности та економічної кризи посилюється в людей почуття страху, що спричиняє реанімацію містичних уявлень, надмірне захоплення гороскопами, ворожін нями, пересудами (особливо в містах) і появи цілої кляси шарлатанів-екстрасенсів та астрологів. Зна харство, замовлення переносяться з утаємниченої частини побуту у видовищні форми культури (практи куються зцілення, лікування на сценах клюбів, ста діонах), що абсолютно суперечить традиціям народ ної культури. Сьогодні спостерігаються три основні тенден ції, які, на наш погляд, є досить згубними для роз витку автентичної культури. 1. Поява багатьох завзятих ’’любителів” українсь кої старовини, у переважній більшості нефахівців у галузі етнографії, фолкльору та антропології, які творять своєрідний стереотип культури, віднаходять українських богів та богинь, не зафіксованих жодни ми історичними джерелами, довільно трактують світо глядні уявлення наших далеких предків. Відбувається своєрідна профанація знань з культури, які на ґрунті вакууму прищеплюються досить успішно. 2. У школах, вищих навчальних закладах почали викладання основ народознавства, що саме по собі позитивне. Вивчаються звичаї, обряди, традиції на роду. Неґативний момент полягає в тому, що до викладання цього предмету прийшла група учителі в-істо- риків, які довгий час працювали на ідеологічній робо ті. У них не тільки немає знань з народної культури, а й зформоване певне суб’єктивне ставлення до цієї культури. Те, що вони раніше заперечували, тепер змушені пропаґувати і відроджувати. Хоча, безпе речно, серед учителів-народознавців є невелика части на справжніх знавців, аматорів, які роблять велику справу у відродженні культури. Наявний еклектичний підхід до явищ народної культури. Тобто проблема полягає у відсутності кадрів такого предмету як народознавство. Просвітницький підхід до цієї спра ви на дуже низькому рівні, що є не на користь, а часом на шкоду культурі. 3. Шириться псевдолюбов і псевдоінтерес до етнічної культури (фолкльору, народного мистецтва, художніх промислів). Досить помітний меркантиль ний підхід до явищ народної культури, що також приносить шкоду розвиткові народних традицій. Сю ди відносимо театралізацію фолкльору, фальсифі кацію і т. д. Ці три небезпечні, на мій погляд, тенденції поси люють актуальність наукових досліджень з етнології. Тут теж можна вирізнити кілька проблем. Необхідно дослідити сучасний стан побутування традиційної культури в умовах села і міста. Важливо зафіксувати досить цікаві залишки первісного світогляду, що за лишився у віруваннях, проаналізувати зміни в мо тивації обрядових явищ. Має також наукове значення етнореґіональне вивчення культури. Якраз ця проб лема розв’язується більш-менш успішно. Вийшли до слідження: Гуцульщина, Бойківщина, Полісся, підго товлено до друку Поділля, досліджується середнє Подніпров’я. В Нью-Йорку вийшла ґрунтовна праця ’’Український народний одяг”, зорганізована СФУЖО. Існують певні проблеми техніки дослідження. Бракує сучасних технічних засобів для фото-фоно- відео фіксації обрядових явищ культури. Скажімо, без відео-фіксації обрядових явищ втрачаємо можли вість фіксувати жест, який в обрядовій символіці українців є значимим. Зрозуміло і те, що без фото- і фоно-фіксації збір матеріялу виглядає на дуже примі тивному рівні. Першочерговою постає і проблема дослідження такого реґіону як Полісся, особливо тих районів, які знаходяться у чотирьох зонах радіяційного забруд нення. Переселення людей з цих районів може на завжди згубити культуру поліщуків. Тут важко щось вдіяти, щоб зберегти її, але важливо зробити все можливе для фіксації явищ народної культури на рівні сучасної світової технічної науки. Заслуговують на увагу такі проблеми досліджень, які торкаються етнопсихології, етнопедагогіки, на родної хореографії. На сьогодні практично немає таких фахівців на Україні. Відсутність кадрів актуалі зує проблему збирання польових матеріялів на місцях силами аматорів. Мережа громадських кореспонден тів значно скоротилася у порівнянні з 20-ми роками. Зроблені спроби активізувати цю важливу роботу шляхом проведення нарад, семінарів тощо. В умовах сьогоднішнього стану соціяльно-еконо- мічного життя на Україні про перспективи говорити нелегко. Певна робота вже провадиться. При Інсти туті мистецтвознавства, фолкльористики та етнології ім. М. Рильського АН України створено Центр дослі дження сучасної народної культури. У Львові ство рено Інститут народознавства. При новоствореному 6 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top