Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАЛЕНТИНА БОРИСЕНКО ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ Торкаючись такої важливої проблеми, як відрод ження традиційної культури українського народу, не обхідно зауважити, що не йдеться про реанімацію форм життя, побуту минулих століть, про неможливе повернення селянської культури XIX століття до сіль ської хати під стріхою чи до постолів, свитки, гуньки, до серпа і мотики. Бо, на жаль, є сьогодні й такі погляди і заклики. На наш погляд, мова має йти про відродження матеріяльної і духовної культури народу в усій ці- лосності, про систему традиційних уявлень про куль туру праці, етику, мистецтво, мораль, народні тра диції, свята, родину, громаду. Ми хочемо, щоб сьогод ні кожна українська родина і в місті, й на селі мала упорядковане добре житло, але щоб у ньому, неза лежно від архітектурного вирішення, у пошані зали шався престол пращурів — покуть. Щоб ми не забу вали вшанувати наших померлих родичів, які опіку ються нами живими, на Святвечір, Дарний тиждень, Зелені свята, на Покрову, під час наших родинних свят. І коли говоримо про традиційний народний одяг з усім льокальним розмаїттям його комплексів у різ них реґіонах України, то важливо відродити художній смак нашого народу, його непересічне розуміння кра си, гармонію кольору, мистецтво оздоблення, гли боку культуру способу ношення. Створити центри художньої вишивки, кераміки, ткацтва, килимарства тощо. Всі ці заходи мають бути науково аргументовані на противагу еклектичного, псевдоринкового підходу до художніх промислів, що продовжує ширити несмак і низький художній рівень виробів. Коли ми говоримо про відродження культури пра ці, то варто згадати традиційний підхід до найважли вішої пори у житті хлібороба — жнив, які розпо чинаються у Петрівку. Народ лаконічно, але точно виразив своє ставлення до збирання хліба у прислів’ї "Хто в Петрівку п’є горілку, той зимою — без чобіт”. Шануючи звичаєве право наших пращурів, ми маємо відродити звичаї колективної взаємодопомоги, взаємопідтримки, громадської опіки над хворими, дітьми-сиротами, вдовами. На віруваннях, леґендах про неминучу кару за руйнування гнізд і винищення птахів, тварин, дерев, на вірі в очисну силу води повернути до свідомости людей поняття про бережливе ставлення до природи, землі, води, лісу, луків. Життєдайне джерело народної творчости з усім багатством пісні, музики, танцю, святкової культури, моралі, народної етики і педагогіки має тепер у неза лежній країні відігравати першорядне значення у від родженні етнічної культури. На сьогодні маємо чимало проблем у галузі дослідження народної культури. Щоб зрозуміти їх, спробуймо коротко схарактеризувати такі моменти: стан збережености народної культури, тенденції роз витку в умовах назалежности народної культури, тен денції розвитку в умовах незалежности держави на етапі так званого відродження, проблеми вивчення народної культури. На основі багатолітньої експедиційної роботи мо жемо констатувати: незважаючи на певні втрати в ділянці народної культури з причини політичного втручання (мається на увазі голодомор, розкуркулю- вання, спеціяльні інструкції, заборона святкування пев них свят — Різдва, Великодня, Івана Купала тощо), а та кож з причин об’єктивного розвитку (технічний прогрес, міграції) маємо ще відносно добре збережену автен тичну культуру українського народу. Зберігаються і етнореґіональні відмінності. Не можемо тут за браком місця зупинитися на ступені збережености різних галузей матеріяльної і духовної культури. Скажемо тільки, що національні особливості зберігаються в сучасній народній архітектурі, мистецтві, ремеслах, народній кулінарії. З усної народної творчости збере жено обрядовий фолкльор, родинно-побутові пісні, малі жанри фолкльору та інше. Ступінь збережености в різних регіонах різна. Силова руйнація культури, яка мала забезпечити знищення національної свідо мости, спричинила перерваність спадкоємности тра дицій і природної еволюції явищ народної культури. Утворився своєрідний вакуум у пам’яті покоління, яке жило в умовах нестабільности соціяльно-політич- ного і економічного життя. Вже практично друге поко ління людей виросло на постулятах радянської ідео логії і цілеспрямованої пропаганди, що все народне — пережиток, забобон, релігія. Незнання своєї культури відповідно породжує збайдужіння, інфантильність, низький рівень наці ональної свідомости, що веде за собою серйозніші проблеми економічного і духовного рівня. Позбавлені коріння, не можуть продуктивно розвиватися і про фесійні види мистецтва. На цьому ґрунті ми маємо значні втрати, явища деградації у народно-вжитково му мистецтві, ремеслах, різноманітних видах народ ної творчости. Відбулася руйнація не тільки культури, а й такого її елементу, як знання про селянську культуру. Ця втрата знань особливо характерна для людей серед нього і молодшого віку. Тепер в умовах зростання "НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
