Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
П О С М Е Р Т Н І З Г А Д К И Ділимося сумною вісткою з член ством СУА і приятелями, що 8 жовтня м. р. відійшла у вічність бл. п. Олена (Галя) Шатинська, почесна членка 54-го Відділу СУА у Вілмінґтоні, Дел. Галя народилася в Добромилі, Укра їна, 18 серпня 1912 р. в родині Кнай- чуків. До Вілмінґтону приїхала в 1949 р. з малим сином. Коли в 1958 р. закла дався наш Відділ СУА, стала його членкою. Виконувала всі свої обов’яз ки, займала різні пости в управі Від ділу, була дуже точною і працьовитою, співала в хорі, часто проводила збірки. Галя відзначалася приємною і ла гідною вдачею, завжди привітна, усміх нена, хоч мала дуже важке життя. В 1986 р. Галя, змушена обстави нами, переїхала до Філядельфії, щоб замешкати у "Вознесінні”, але далі під тримувала зв’язок з нашим Відділом. За її жертвенність і працьовитість 54-ий Відділ СУА призначив Галю своєю почесною членкою і передплачував для неї ’’Наше Життя”. У 1992 р. Галя захворіла і опини лася в лікувальному домі. Коли хтось із союзянок її відвідував — не знати було, чи пізнає або пам’ятає. Союзянки і приятелі молилися і давали на Служби Божі за її здоров’я. І ось 8 жовтня ласкавий Господь забрав її до царства небесного, де вже немає терпінь ні турбот. Похорон відбувся 14 жовтня на цвинтарі Всіх Святих у Вілмінґтоні. Над відкритою могилою прощала покійну Ірена Щерба, від 54-го Відділу СУА. Замість квітів на могилу бл. п. Галі родина, союзянки і приятелі зложили 770 дол. на Медичний Фонд Допомоги Дітям і Молоді — Жертвам Чорнобиля. Крім того союзянки замовили Службу Божу у 40-ий день смерти Галі, а Відділ пожертвував 25 дол. на Пресовий Фонд "Нашого Життя". Покійна залишила в смутку союзя нок, сина Богдана з дружиною і донь кою та сестру Ольгу Гарванко з ро диною. Ірена Щерба, пресова референтка. Величаво попрощала наша громада в Сан Хозе, Каліф., одну із найстарших відданих активісток, що намагалася зберегти тут український характер мо лодої громади, Ярославу Оренчук. Ро дина Оренчуків була однією із перших українських емігрантів, що поселилися в цій місцевості. По п’ятьох роках оса- мітнену родину Оренчуків зміцнив на плив молодого покоління, що вже тут здобув вищу освіту і приїхав на про фесійну працю зі своїми родинами та підростаючими дітьми. Ярослава заіні- ціювала і спільно з молодими мамами заснувала молодечий відділ Союзу Українок Америки, а відтак дитячий садочок-світличку. Світличку, якою во на опікувалася, приміщено в її домі. Копи діти підросли і стали учнями, перенесено навчання до публічної школи. Українська мова й історія були головними предметами навчання. Яро слава старалася передати дітям знання рідної мови, любов до Батьківщини та пошану до родичів. Крім цієї місцевої громадської праці в Сан Хозе, вона була головою Відділу Союзу Українок Америки у Сан Франціско. З нагоди її 70-ліття членки вибрали її почесною головою СУА. Ярослава народилася в Комарові Стрийського району і від шістьох років жила у Львові. Тут закінчила семи- клясову школу ім. Шевченка, а відтак учительський семінар і стала працю вати в дитячому садочку при вул. Ли- чаківській. В 1940 р. одружилася з Володимиром Оренчуком, адвокат ським конципієнтом. Після вибуху Другої світової війни молоде подружжя переїхало до Кам’ян- ки-Струмилової, де її чоловік продовжу вав адвокатську практику в суді. Яро слава організувала повітові курси для виховательок дитячих садочків, часто виїжджала на села, перевіряла і допо магала в їхній освіті. Тут народилася в 1943 р. доня Роксана. Чоловік Ярослави став жертвою ґестапо. Його заарештували і запрото рили до Авшвіцу. 1943—1945 роки були найважчими для Ярослави. З наступом совєтської армії, з немовлям на руках, вона мандрує з місця на місце, на Захід. По двох роках мандрів, у липні 1945 p., вперше поєднується зі своїм хворим чоловіком у Мюнхені. Після чотириріч ного перебування там подружжя виїж джає до США. Тут народився ще син Роман. Працюючи на різних роботах на фабриці, чоловік набув нову профе сію і став працювати в університеті Санта Клара, Каліф. Де покійна не жила б, вона завжди поринала в громадську працю. Масова участь громадян в похороні є висловом вдячности за її працю. Ірина Волосенко. Зі сумом у серці доводиться згаду вати про відхід у вічність Дарії з Бахта- ловських Дудри. Ангел смерти забрав з наших рядів людину, яку всі ми знали, шанували та любили. Вдова по проф. д-рові Михайлові Дудрі, за допомогою своїх друзів — родини д-ра Богдана Лончини, в 1983 році пані Дарія перенеслася до Дітрой ту. Тут вона зразу ж включилася в активне громадське життя, ставши член кою СУА, Марійської Дружини, Патрі- ярхального Товариства. Хоч життя Да рії Дудри проходило своїми буднями, вона привертала до себе увагу високою культурою, ввічливістю, елегантністю, а над усе добросердям та жертвен- ністю. Відзначалася вона глибокою релігійністю та готовістю кожночасно допомогти іншим у потребі. Протягом багатьох років працювала в рефе- рентурі Суспільної опіки при 45-му Відділі і Окрузі СУА в Дітройті. У сороковий день після її відходу у вічність відправилися заупокійні Служби Божі в Дітройті, Чікаґо, То- ронті, Стемфорді та в Україні. 45-ий Відділ СУА згадав свою незабутню членку і після відправи в церкві вша- вшанував її споминами й тризною у своїй власній домівці. Покійна Дарія Дудра залишила по собі жаль і тугу, але рівночасно і теп лий, незатертий спомин шляхетної лю дини. Ірина Тарнавська, пресова референтка. 36 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top