Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
П О С М Е Р Т Н І З Г А Д К И Ділимося сумною вісткою з член ством СУА і приятелями, що 8 жовтня м. р. відійшла у вічність бл. п. Олена (Галя) Шатинська, почесна членка 54-го Відділу СУА у Вілмінґтоні, Дел. Галя народилася в Добромилі, Укра їна, 18 серпня 1912 р. в родині Кнай- чуків. До Вілмінґтону приїхала в 1949 р. з малим сином. Коли в 1958 р. закла дався наш Відділ СУА, стала його членкою. Виконувала всі свої обов’яз ки, займала різні пости в управі Від ділу, була дуже точною і працьовитою, співала в хорі, часто проводила збірки. Галя відзначалася приємною і ла гідною вдачею, завжди привітна, усміх нена, хоч мала дуже важке життя. В 1986 р. Галя, змушена обстави нами, переїхала до Філядельфії, щоб замешкати у "Вознесінні”, але далі під тримувала зв’язок з нашим Відділом. За її жертвенність і працьовитість 54-ий Відділ СУА призначив Галю своєю почесною членкою і передплачував для неї ’’Наше Життя”. У 1992 р. Галя захворіла і опини лася в лікувальному домі. Коли хтось із союзянок її відвідував — не знати було, чи пізнає або пам’ятає. Союзянки і приятелі молилися і давали на Служби Божі за її здоров’я. І ось 8 жовтня ласкавий Господь забрав її до царства небесного, де вже немає терпінь ні турбот. Похорон відбувся 14 жовтня на цвинтарі Всіх Святих у Вілмінґтоні. Над відкритою могилою прощала покійну Ірена Щерба, від 54-го Відділу СУА. Замість квітів на могилу бл. п. Галі родина, союзянки і приятелі зложили 770 дол. на Медичний Фонд Допомоги Дітям і Молоді — Жертвам Чорнобиля. Крім того союзянки замовили Службу Божу у 40-ий день смерти Галі, а Відділ пожертвував 25 дол. на Пресовий Фонд "Нашого Життя". Покійна залишила в смутку союзя нок, сина Богдана з дружиною і донь кою та сестру Ольгу Гарванко з ро диною. Ірена Щерба, пресова референтка. Величаво попрощала наша громада в Сан Хозе, Каліф., одну із найстарших відданих активісток, що намагалася зберегти тут український характер мо лодої громади, Ярославу Оренчук. Ро дина Оренчуків була однією із перших українських емігрантів, що поселилися в цій місцевості. По п’ятьох роках оса- мітнену родину Оренчуків зміцнив на плив молодого покоління, що вже тут здобув вищу освіту і приїхав на про фесійну працю зі своїми родинами та підростаючими дітьми. Ярослава заіні- ціювала і спільно з молодими мамами заснувала молодечий відділ Союзу Українок Америки, а відтак дитячий садочок-світличку. Світличку, якою во на опікувалася, приміщено в її домі. Копи діти підросли і стали учнями, перенесено навчання до публічної школи. Українська мова й історія були головними предметами навчання. Яро слава старалася передати дітям знання рідної мови, любов до Батьківщини та пошану до родичів. Крім цієї місцевої громадської праці в Сан Хозе, вона була головою Відділу Союзу Українок Америки у Сан Франціско. З нагоди її 70-ліття членки вибрали її почесною головою СУА. Ярослава народилася в Комарові Стрийського району і від шістьох років жила у Львові. Тут закінчила семи- клясову школу ім. Шевченка, а відтак учительський семінар і стала працю вати в дитячому садочку при вул. Ли- чаківській. В 1940 р. одружилася з Володимиром Оренчуком, адвокат ським конципієнтом. Після вибуху Другої світової війни молоде подружжя переїхало до Кам’ян- ки-Струмилової, де її чоловік продовжу вав адвокатську практику в суді. Яро слава організувала повітові курси для виховательок дитячих садочків, часто виїжджала на села, перевіряла і допо магала в їхній освіті. Тут народилася в 1943 р. доня Роксана. Чоловік Ярослави став жертвою ґестапо. Його заарештували і запрото рили до Авшвіцу. 1943—1945 роки були найважчими для Ярослави. З наступом совєтської армії, з немовлям на руках, вона мандрує з місця на місце, на Захід. По двох роках мандрів, у липні 1945 p., вперше поєднується зі своїм хворим чоловіком у Мюнхені. Після чотириріч ного перебування там подружжя виїж джає до США. Тут народився ще син Роман. Працюючи на різних роботах на фабриці, чоловік набув нову профе сію і став працювати в університеті Санта Клара, Каліф. Де покійна не жила б, вона завжди поринала в громадську працю. Масова участь громадян в похороні є висловом вдячности за її працю. Ірина Волосенко. Зі сумом у серці доводиться згаду вати про відхід у вічність Дарії з Бахта- ловських Дудри. Ангел смерти забрав з наших рядів людину, яку всі ми знали, шанували та любили. Вдова по проф. д-рові Михайлові Дудрі, за допомогою своїх друзів — родини д-ра Богдана Лончини, в 1983 році пані Дарія перенеслася до Дітрой ту. Тут вона зразу ж включилася в активне громадське життя, ставши член кою СУА, Марійської Дружини, Патрі- ярхального Товариства. Хоч життя Да рії Дудри проходило своїми буднями, вона привертала до себе увагу високою культурою, ввічливістю, елегантністю, а над усе добросердям та жертвен- ністю. Відзначалася вона глибокою релігійністю та готовістю кожночасно допомогти іншим у потребі. Протягом багатьох років працювала в рефе- рентурі Суспільної опіки при 45-му Відділі і Окрузі СУА в Дітройті. У сороковий день після її відходу у вічність відправилися заупокійні Служби Божі в Дітройті, Чікаґо, То- ронті, Стемфорді та в Україні. 45-ий Відділ СУА згадав свою незабутню членку і після відправи в церкві вша- вшанував її споминами й тризною у своїй власній домівці. Покійна Дарія Дудра залишила по собі жаль і тугу, але рівночасно і теп лий, незатертий спомин шляхетної лю дини. Ірина Тарнавська, пресова референтка. 36 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top