Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ми почали дружити. Оскільки кожне близьке людське спілкування зі мною закінчується спільною роботою, я запросила її до співпраці над "Антологією української літератури” португальською мовою, що вийшла у Ріо-де-Жанейро 1959 року (“Antologia da literatura ucraniana”, Companhia Brasileira de Artes Graficas). 1965 року ми обі разом з письменницею Леєю де Абреу перебували на морському березі у містечку Ґварапарі штату Еспіріто Санто, що славиться моно- зитними чорними пісками, якими лікують різні ревма тичні захворювання. Олена лікувала там хребет, а Лея і я поїхали їй до товариства. Обліплені чорним піском, ми наполегливо працювали над перекладами з української поезії п’ят- і шістдесятників, що вийшли друком португальською мовою у 1966 році під назвою "Соняшник" (“Girassol") у тому самому ви давництві. За сороклітнє спілкування (останніми роками тільки листовне і телефонічне) я дещо переклала з її власної творчости і писала про неї. В журналі "Су часність” за липень-серпень 1975 року (стор. 57— 74) була надрукована моя досить велика стаття про неї під заголовком ’’Ріка невідомої рівнини” . Опісля за старанням голови Товариства прихильників україн ської культури в Куритибі Миколи Геца, вийшла в 1983 році збірка її "Вибраних поезій” у моєму пере кладі на українську мову. Недавно у журналі "Світо- вид" (Київ— Нью-Йорк, ч. З, 1992, стор. 31-32) по явилася добірка коротких віршів поетеси в моєму перекладі на українську мову під заголовком "Тінь пташиного лету". В 1993 році, у грудні, на 25-му фестивалі ко роткометражних фільмів у Бразилії (столиці) першу нагороду отримав фільм режисера Сільвія Бака під назвою "Гамір світла” ("A babel da luz”). Фільм був про Олену Колодій та її творчість. Перші світлини показують в тіні постать 80-річної поетеси під звуки пісні ’’Стоїть гора високая” . Опісля з півтіні виринає її усміхнене обличчя в ореолі тепер уже срібного волосся, і вона деклямує свої афо ристичні вірші, сповнені філософською мудрістю і досвідом свого самотнього творчого життя. Фільм закінчується звуками бандури. Я не буду наново писати про творчість Олени Колодій, бо ледве чи могла б щось сутнього додати до своєї давньої літературної розвідки, що її друку вала ’’Сучасність”. Хочу вшанувати поетесу кількома перекладами з її нових збірок: ’’Присутня безконеч ність” (’’Infinito presente” ), 1980; "Завжди слово” ("Sempre palavra”), 1985; ’’Найменша поезія” (’’Poesia minima”), 1986; і "Вчора тепер” (’’Ontem agora”), 1991. ОЛЕНА КОЛОДІЙ Зі збірки ”ЗАВЖДИ СЛОВО”: ТРИПТИХ III (TRIPTICO III) Перед покиненням обрію нарешті спостерігаю, що життя завжди було осяйне. Смуток у житті був відсутній. Він жив у мені. СЛІПИЙ ЛЕТ (V0O CEGO) У сліпім леті пливу крізь туман. Де радар, що мене провадить? Гублюся у внутрішніх лябіринтах. Які таємниці хоронить стільки дверей запечатаних? Хто записав мене в містерії? Зі збірки ”НАЙМЕНША ПОЕЗІЯ’ ДЕ? (ONDE?) В якій безодні, і якій вежі, в якій глибокій криниці спала поезія в мені? ЗРЕЧЕННЯ (CARENCIA) Щось неіснуюче пускає коріння, билом підводиться, вибухає в розцвіті, в інтенсивнім стремлінні перевершується. Життя є зреченням. Зі збірки "ВЧОРА ТЕПЕР” ВИГАДКА (INVENQAO) Вигадую ПОВНЮ м ісяия: НІЧ ясніє в мені. ПРИВИД НА ДОРОЗІ (A MIRAGEM NO CAMINHO) Згубився в нічому, пішов самотній за великим безумним сном. А щастя було тією окрушиною, якою знехтував по дорозі. м. Ріо-де-Жанейро. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 11
Page load link
Go to Top