Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ми почали дружити. Оскільки кожне близьке людське спілкування зі мною закінчується спільною роботою, я запросила її до співпраці над "Антологією української літератури” португальською мовою, що вийшла у Ріо-де-Жанейро 1959 року (“Antologia da literatura ucraniana”, Companhia Brasileira de Artes Graficas). 1965 року ми обі разом з письменницею Леєю де Абреу перебували на морському березі у містечку Ґварапарі штату Еспіріто Санто, що славиться моно- зитними чорними пісками, якими лікують різні ревма тичні захворювання. Олена лікувала там хребет, а Лея і я поїхали їй до товариства. Обліплені чорним піском, ми наполегливо працювали над перекладами з української поезії п’ят- і шістдесятників, що вийшли друком португальською мовою у 1966 році під назвою "Соняшник" (“Girassol") у тому самому ви давництві. За сороклітнє спілкування (останніми роками тільки листовне і телефонічне) я дещо переклала з її власної творчости і писала про неї. В журналі "Су часність” за липень-серпень 1975 року (стор. 57— 74) була надрукована моя досить велика стаття про неї під заголовком ’’Ріка невідомої рівнини” . Опісля за старанням голови Товариства прихильників україн ської культури в Куритибі Миколи Геца, вийшла в 1983 році збірка її "Вибраних поезій” у моєму пере кладі на українську мову. Недавно у журналі "Світо- вид" (Київ— Нью-Йорк, ч. З, 1992, стор. 31-32) по явилася добірка коротких віршів поетеси в моєму перекладі на українську мову під заголовком "Тінь пташиного лету". В 1993 році, у грудні, на 25-му фестивалі ко роткометражних фільмів у Бразилії (столиці) першу нагороду отримав фільм режисера Сільвія Бака під назвою "Гамір світла” ("A babel da luz”). Фільм був про Олену Колодій та її творчість. Перші світлини показують в тіні постать 80-річної поетеси під звуки пісні ’’Стоїть гора високая” . Опісля з півтіні виринає її усміхнене обличчя в ореолі тепер уже срібного волосся, і вона деклямує свої афо ристичні вірші, сповнені філософською мудрістю і досвідом свого самотнього творчого життя. Фільм закінчується звуками бандури. Я не буду наново писати про творчість Олени Колодій, бо ледве чи могла б щось сутнього додати до своєї давньої літературної розвідки, що її друку вала ’’Сучасність”. Хочу вшанувати поетесу кількома перекладами з її нових збірок: ’’Присутня безконеч ність” (’’Infinito presente” ), 1980; "Завжди слово” ("Sempre palavra”), 1985; ’’Найменша поезія” (’’Poesia minima”), 1986; і "Вчора тепер” (’’Ontem agora”), 1991. ОЛЕНА КОЛОДІЙ Зі збірки ”ЗАВЖДИ СЛОВО”: ТРИПТИХ III (TRIPTICO III) Перед покиненням обрію нарешті спостерігаю, що життя завжди було осяйне. Смуток у житті був відсутній. Він жив у мені. СЛІПИЙ ЛЕТ (V0O CEGO) У сліпім леті пливу крізь туман. Де радар, що мене провадить? Гублюся у внутрішніх лябіринтах. Які таємниці хоронить стільки дверей запечатаних? Хто записав мене в містерії? Зі збірки ”НАЙМЕНША ПОЕЗІЯ’ ДЕ? (ONDE?) В якій безодні, і якій вежі, в якій глибокій криниці спала поезія в мені? ЗРЕЧЕННЯ (CARENCIA) Щось неіснуюче пускає коріння, билом підводиться, вибухає в розцвіті, в інтенсивнім стремлінні перевершується. Життя є зреченням. Зі збірки "ВЧОРА ТЕПЕР” ВИГАДКА (INVENQAO) Вигадую ПОВНЮ м ісяия: НІЧ ясніє в мені. ПРИВИД НА ДОРОЗІ (A MIRAGEM NO CAMINHO) Згубився в нічому, пішов самотній за великим безумним сном. А щастя було тією окрушиною, якою знехтував по дорозі. м. Ріо-де-Жанейро. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1995 11
Page load link
Go to Top