Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАЛЕНЬКИЙ НЕСКРОМНИЙ ЮВІЛЕЙ І ’НАШЕ ПИТАННЯ” Я й не подумала, що саме цього року минуло ЗО років від часу, коли я, перелякана, вперше самостійно стала перед університетською публікою і почала читати лекції. І я не відсвяткувала ювілею. Хоч, властиво, є що відзначати. Скільки різних студентів, різного віку, навіть на двох континентах, пройшли в моїх авдиторіях. Мені пощастило читати курси, які я сама плянувала і проробляла. Історія інтелігенції у Східній Европі, в Росії, лібералізм, націоналізм, навіть кілька курсів з еміграції. Історія Російської імперії дозволяла включати теми, які не були обговорені у стандартних працях та підручниках. Цікаві студенти ставили питання, що далі вводили нас у дискусію нерозглянених тем. А потому добрі студенти про водили свої досліди, і собі ставали, чи радше сідали, перед клясу. Та найбільше мені пощастило, бо коли я починала викладати в Америці, поширилось зацікавлення вивченням менщин і жінок. У той самий час Союз Українок Америки постарався про написання історії жіночого руху в Україні. Союзянки знайшли мене, а я відкрила жіночий рух. Споріднення всіх тих аспектів яскраво відбилося на моїй праці і на моєму житті. Праця над жіночим рухом на Україні без ширшого діяпазону вивчення громадських рухів, філантропіч ної діяльности, взагалі жінок у державі, громаді, політиці, була б просто перечисленням відомих фак тів чи організацій. А так треба було представити тему іншим, треба було приготовити курси, треба було включити Україну і її жінок у розповідь про решту світу. Так, без академічної авдиторії, спе цифічно зацікавленої жіночим рухом на Україні, мені вдалося таки мати авдиторію, яку можна було заці кавити цією темою. А тепер... Тепер зацікавлення колишньою імпері єю Росії породило зацікавлення Україною. І я свят кую це тридцятиліття, читаючи курси з історії України в клясах, у яких немає жодного нащадка українців. Це не мій ювілей, це сторінка в історії, і в історії науки в Америці. І історія не тільки України, але її жінок. Вражає не те, що обставини міняються — ми до змін привикли, і ми чей же вірили, що колись вони, ці обставини, зміняться на краще. Вражає саме нор мальність цих змін, їхня повсякденність. Таке воно все природне, звичне, що забувається, як воно не просто було, і як зовсім не нормально. Праця на відтинку культури в СУА значно облег- шилась. Пам’ятаю, як Ірена Гладка мусіла шукати за пригожими матеріялами на програми для посилки відділам. А сьогодні, — як швидко воно стало зайвим. Матеріялів досхочу, коли б лиш час та охота далі вивчати цю країну. Може час від часу варто нам пригадати собі — “We’ve come a long way!” життя вважав ідеалом. Знайшов він його в особі Гаррієти Тейлор, жінки одруженої, матері двох дітей. На мініятурі бачимо стилеву головку доби, лебедину шийку, похилі ніжні плечики і великі виразисті очі. Зіставляючи портрети ідеалів двох лицарів, бачимо ріжниці: Гаррієта — це певність в собі, амбітність, свідомість своєї жіночої сили і інтелігенції у виразі обличчя, Ольга — мила дівчина з наївним виразом обличчя, матеріял доброї жінки для забезпеченого успішного чоловіка. Не борець, не змагун, якого хотів мати при собі Франко, але може якраз те, що йому було потрібно, бо Франко був муж в повнім значенні слова і як такий потребував, сам того не усвідомлю ючи, звичайного родинного запілля. Зрештою, він собі таке і створив, але обставини все знищили. Родинне вогнище не давало тепла, лише отруйний чад. Натомість англійський лицар не збудував свого гнізда, а залишився на краю чужого. Правдою є, що Гаррієта мала на Мілла гіпнотич ний вплив. Він, попросту, перестав відрізняти себе від Гаррієти і часто під її впливом заперечував те, що перед тим захищав. Був він, наприклад, зразу за таємне голосування, а став потім проти нього. Був проти кари смерти — а став за неї. Правда, Гаррієта не мала досить інтелекту ні підготовки, щоб збагнути суть речей. Її впливи йшли по поверхні, навіть у жіночім питанні, але її інспірації щодо тем розроблював учений — Мілл. Найкращим показником поєднання духа Гаррієти з творчим духом Мілла є книжка "Поневолення жінки”, яка була написана на основі рукопису Гаррієти.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
