Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олександра Чернова-Животко — громадсько-політична діячка, журналістка, дослідниця творчости Марка Вовчка і Лесі Українки. Родом із Волині, диплом з педагогіки отримала в Педагогічному Інсти туті ім. Драгоманова у Празі. В післявоєнні роки, перейшовши німецькі переселенчі табори, еміґ- рувала до США. В Нью-Йорку стала співзасновницею Літературно-мистецького клюбу. Численні літературно-критичні статті, нариси та рецензії на творчість авторів-жінок публі кувалися у видавництвах Канади, Арґентини і Америки. Союз Українок Аргентини видав збірку творів О. Чернової-Животко під назвою ’’Думи мої”. Багато неопублікованих матеріялів письменниці, які залишилися, ще чекають свого дослідника. О. ЧЕРНОВА-ЖИВОТКО (1894— 1973) ЛИЦАРІ ЖІНОЧОГО РУХУ Для того, щоб повстати проти несправедливости, треба собі в першу чергу усвідомити факт її існуван ня. Звучить це наче парадоксально, але так воно є. Відомо, що можна дивитися і не бачити, слухати і не чути. Так само можна бути глибоко нещасливим, а почувати себе щасливим. Це справа свідомости, наставлення і частинно особистої вдачі. Прикладом щастя у нещасті може бути задоволення невільників у доброго пана, або сліпо закоханих, які ідеалізують свій об’єкт і не бачать не раз вражаючих хиб. Прик ладом щастя, яке випливає із твердого наставлення бути щасливим може бути ’’Некультурна” Ольги Кобилянської. В історії боротьби за жіночу рівноправність в європейськім світі повне усвідомлення несправедли вости у трактуванні жінки законом як підрядної оди ниці, припадає на кінець 18-го сторіччя. До того часу над жіночим питанням задумувалися тільки окремі одиниці. Відмова освіти жінкам на рівні з чоловіками була першою кривдою, гостро відчутою жінками. Тому першим кроком боротьби жінок за рівноправ ність було намагання визначних жінок організувати школи для дівчат. З розвитком науки рефлекси світла-знання все більше доходили до жінок вищих верств та захоплю вали щораз ширші їх кола. Читання книжок, спосте реження оточення і здібність порівнювати — навели мудрих жінок на критицизм щодо досконалости суспільного устрою, в якім вони були упосліджені. В багатьох виринало питання чому є узаконенням мо ральної і економічної надрядности чоловіка над жінкою? Для допитливого розуму дійти до первопричини не було так трудно. Вона зразу лежала тільки у перевазі фізичної сили чоловіка над жінкою. Із роз витком філософічних думок та моральних засад, а згодом у шуканні погодження заповітів християнської науки із практикою до первопричини фізичної пере ваги почали додавати твердження про духову ви щість чоловіка. Пізніше навіть деякі учені обґрунто вували погляд науково, що жінка є фізично слабша, що вона має менший мозок, а тим самим є слабша інтелектуально. Природне призначення жінки, казали вони, є приводити на світ дітей та бути об’єктом залежним від чоловіка. Така ’’наукова” теорія трималася дуже довго, бо самі жінки в неї повірили і її піддержували. Одинокі протестантки були одіозними фіґурами, і вони не находили розуміння серед жіночого загалу і не мали трибуни для висвітлення жіночого питання. Осну- вання жіночого часопису жінками діячів — жирон дистів у Франції було власне спробою мати жіночу трибуну, з якої можна б було домагатись застосу вання кличів революції і розв’язки жіночих проблем. Але ці жінки згинули під гільотиною, як і їхні мужі — жирондисти. Але ідеї французької революції шири лися по світу. Особливо вони скоро із масою емігрантів перекидалися до Англії, де находили сприятливий ґрунт і викликали сильні зрушення. Там власне в 1792 році Марі Волстонкрафт написала книжку ’’Вимоги прав для жінки”. Але книжка, як книжка. Дехто її прочитав, а багато і не читали і вона пішла в забуття. Треба було таки трибуни — преси. Жінки самі її створити не могли. Треба було Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
