Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олександра Чернова-Животко — громадсько-політична діячка, журналістка, дослідниця творчости Марка Вовчка і Лесі Українки. Родом із Волині, диплом з педагогіки отримала в Педагогічному Інсти туті ім. Драгоманова у Празі. В післявоєнні роки, перейшовши німецькі переселенчі табори, еміґ- рувала до США. В Нью-Йорку стала співзасновницею Літературно-мистецького клюбу. Численні літературно-критичні статті, нариси та рецензії на творчість авторів-жінок публі кувалися у видавництвах Канади, Арґентини і Америки. Союз Українок Аргентини видав збірку творів О. Чернової-Животко під назвою ’’Думи мої”. Багато неопублікованих матеріялів письменниці, які залишилися, ще чекають свого дослідника. О. ЧЕРНОВА-ЖИВОТКО (1894— 1973) ЛИЦАРІ ЖІНОЧОГО РУХУ Для того, щоб повстати проти несправедливости, треба собі в першу чергу усвідомити факт її існуван ня. Звучить це наче парадоксально, але так воно є. Відомо, що можна дивитися і не бачити, слухати і не чути. Так само можна бути глибоко нещасливим, а почувати себе щасливим. Це справа свідомости, наставлення і частинно особистої вдачі. Прикладом щастя у нещасті може бути задоволення невільників у доброго пана, або сліпо закоханих, які ідеалізують свій об’єкт і не бачать не раз вражаючих хиб. Прик ладом щастя, яке випливає із твердого наставлення бути щасливим може бути ’’Некультурна” Ольги Кобилянської. В історії боротьби за жіночу рівноправність в європейськім світі повне усвідомлення несправедли вости у трактуванні жінки законом як підрядної оди ниці, припадає на кінець 18-го сторіччя. До того часу над жіночим питанням задумувалися тільки окремі одиниці. Відмова освіти жінкам на рівні з чоловіками була першою кривдою, гостро відчутою жінками. Тому першим кроком боротьби жінок за рівноправ ність було намагання визначних жінок організувати школи для дівчат. З розвитком науки рефлекси світла-знання все більше доходили до жінок вищих верств та захоплю вали щораз ширші їх кола. Читання книжок, спосте реження оточення і здібність порівнювати — навели мудрих жінок на критицизм щодо досконалости суспільного устрою, в якім вони були упосліджені. В багатьох виринало питання чому є узаконенням мо ральної і економічної надрядности чоловіка над жінкою? Для допитливого розуму дійти до первопричини не було так трудно. Вона зразу лежала тільки у перевазі фізичної сили чоловіка над жінкою. Із роз витком філософічних думок та моральних засад, а згодом у шуканні погодження заповітів християнської науки із практикою до первопричини фізичної пере ваги почали додавати твердження про духову ви щість чоловіка. Пізніше навіть деякі учені обґрунто вували погляд науково, що жінка є фізично слабша, що вона має менший мозок, а тим самим є слабша інтелектуально. Природне призначення жінки, казали вони, є приводити на світ дітей та бути об’єктом залежним від чоловіка. Така ’’наукова” теорія трималася дуже довго, бо самі жінки в неї повірили і її піддержували. Одинокі протестантки були одіозними фіґурами, і вони не находили розуміння серед жіночого загалу і не мали трибуни для висвітлення жіночого питання. Осну- вання жіночого часопису жінками діячів — жирон дистів у Франції було власне спробою мати жіночу трибуну, з якої можна б було домагатись застосу вання кличів революції і розв’язки жіночих проблем. Але ці жінки згинули під гільотиною, як і їхні мужі — жирондисти. Але ідеї французької революції шири лися по світу. Особливо вони скоро із масою емігрантів перекидалися до Англії, де находили сприятливий ґрунт і викликали сильні зрушення. Там власне в 1792 році Марі Волстонкрафт написала книжку ’’Вимоги прав для жінки”. Але книжка, як книжка. Дехто її прочитав, а багато і не читали і вона пішла в забуття. Треба було таки трибуни — преси. Жінки самі її створити не могли. Треба було Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
