Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ У різдвяний час, 20 грудня 1994 року, покликав Господь до життя віч ного бл. п. Гельґу Мізь — дорогу нашу довголітню членку 84-го Відділу СУА. Відійшла Гельґа передчасно, бо про жила тільки 62 роки. Не раз життя, хоч коротке, є так повновартісно проведене, немов три вало багато років. Саме таким було життя покійної. Народилася Гельґа 11 березня 1932 Постійно меншають ряди наших членок СУА, одна за одною відходять вони у потойбічний світ, залишаючи прогалину у Відділах та жаль серед рідних і приятелів. ЗО листопада 1994 року прощали ми заслужену членку 22-го Відділу в Чікаґо бл. п. Анну Білинську. Народилася Анна у свідомій укра їнській родині Ощипків у селі Сера- финці Городенського повіту в Західній Україні. Закінчивши початкову школу в рідному селі, продовжувала дальші студії в семінарі в Коломиї, які закінчи ла учительським дипломом. У тодішніх польських обставинах трудно було сві домій українській учительці влашту ватися на працю за професією. Тоді вдалося Нусі (як її усі кликали) дістати працю в українському Ревізійному Со юзі в Городенці. Там доля звела її з інженером Богданом Білинським, який по закінченні студій у Празі працював року в столиці Болгарії Софії. Вона була єдиною дитиною у своїх батьків Герберта і Дори Бульманів. Батько її виконував там дипломатичну службу для своєї батьківщини Австрії, а мати була німецького роду. Дитинство Гель- ґи до 12-го року життя проходило у Софії, а опісля вона проживала з бать ками в університетському місті Ґрац. Там молоденька студентка англійської і французької мов познайомилася зі студентом політехніки українцем Лю- бомиром — своїм судженим. Після закінчення студій інженер Любомир Мізь одружився з Гельґою у 1954 році і молоде подружжя емігрувало до Америки. Жили спочатку в Чікаґо, де й народилися їхні діти Юрій, Леся і Андрій. Гельґа була вірною і доброю дру жиною, дбайливою люблячою мамою і згодом бабунею. Вона пізнала, полю била і прийняла українство свого чоло віка і наш обряд, а при тому не забу вала і про свій рідний корінь. Сама так вивчила українську мову, що навіть тяжко було повірити, що не була укра їнкою. Дітей своїх виховала в пошані до обох народів. Подбала, щоб вони вивчили три мови рівночасно. Діти закінчили школу українознав ства в Чікаґо, були пластунами, а тепер всі троє є професіоналістами з універ ситетською освітою. у Городенці. Молоде подружжя, обда роване трьома синами, недовго втіша лося родинним щастям. З вибухом Другої світової війни сім’я Білинських, як і багато інших українських родин, подалася на захід. У Німеччині пере були вони чотири роки в переселен- чому таборі Ансбах, а по закінченні війни в 1949 році виїхали з дітьми до Америки та поселилися в Чікаґо. Згідно із своєю громадською наста новою, Нуся вступила в члени Союзу Українок Америки, 22-го Відділу, де впродовж багатьох років займала різні пости, навіть, очолювала Відділ як голова. Крім праці в СУА вчила в субот ній школі українознавства, була ди ректором школи при парафії св. Йо- сифа, довголітнім членом Т-ва ’’Учи тельська Громада”, активною в парафії свв. Володимира і Ольги. Обдарована непересічним хистом до української вишивки, залюбки плекала цю вітку Довгі роки Гельґа Мізь працювала бібліотекаркою, але знаходила час і енерґію для суспільної праці. Була членкою Німецько-американського на ціонального конґресу, з рамени якого багато років вела суботню школу для німецьких дітей і влаштовувала імпре зи. Від початку існування 84-го Відділу СУА (ЗО років) була активною членкою, завжди охочою до праці. Пам’ятаю, як у 1988 році, коли ми святкували Тися чоліття Християнства в Україні, Гельґа гарно написала про наше Тисячоліття в німецькому журналі “ Die Deutsche Woche”. У хаті родини Мізів ми багато разів проводили сходини Відділу і завжди відчували там щиру гостинність і теплоту. Гельґа любила і зберігала україн ські традиції поруч з її рідними і цим збагачувала свою родину. Вона була лагідної вдачі, добра, щира людина без крихітки злоби, життєрадісна, з широ кими зацікавленнями і знаннями з ба гатьох ділянок. Любила мистецтво, природу, любила подорожувати. Покійна Гельґа з подиву гідною терпеливістю і надією довго боролася з тяжкою недугою. У членок 84-го Відділу СУА і у всіх, хто її знав, залишиться про Гельґу гарна і добра пам’ять назавжди! Марія Дорожинська. нашого мистецтва, вела курси виши вання, організувала збірні і особисті виставки. Треба було подивляти без доганність і чистоту стилю та справж ню красу її вишитих експонатів, які нерідко репрезентували собою окремі регіони майже всієї української землі. Завжди повна енергії, ініціятиви, готова допомогти потребуючим, була прикла дом для інших. Незважаючи на удари долі, втрату сина, чоловіка, затяжну недугу, яка послідовно підкошувала її дні, не піддавалася, підтримувала зв'я зок з Відділом, цікавилася його життям, по змозі все ще брала участь у його праці. Відійшла від нас, залишивши в смутку сина з родиною та українську громаду. Зі справжнім жалем прощали ми, союзянки, нашу добру подругу в цю останню життєву дорогу. Мирослава Шевчик, пресова референтка 22-го Відділу СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
