Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катруся. Вона бачила всі наші прекрасні ве ликодні звичаї, коли відвідувала таткову рідню в Дрогобичі. На жаль, ще чомусь до цього часу не повернулися ці звичаї до нашої столиці і ще дуже зрусифікованої центральної частини Укра їни, — думала з жалем дівчина. Вона побігла в садок і за хвилину дві малі гілочки з вербовими котиками лежали в малій коробці з книжками в її подорожній торбі. ’’Поїдемо, мої дорогенькі, далеко!” Приїхали з мамою саме у вербну суботу, а в неділю вранці Катруся з таємничою усмішкою сказала до Ані і Оксани: — Я привезла вам ’’котики” з України. Дівчата здивовано переглянулись: — Живі котики з України? Катруся щиро засміялась: — Знаю, знаю, — сказала вона, — мій татко, як і ваш — з Дрогобича, а в Галичині їх нази вають шуткою або лозою. Після відправи в церкві дівчата весело ’’побивали” себе і всіх знайомих посвяченою шуткою, приговорюючи: ’’Лоза б’є, не я б’ю, за тиждень Великдень!” — А де ж наші котики вербові? — спитала мама. — Тіточко, вони у нас дорогі і милі гості з України, як і ви з Катрусею, — відповіла по важно Оксанка. — Дня поклала їх у воду, а за тиждень вони будуть прикрасою нашого великоднього кошика з пасхою, яєчками і писанками. Тиждень проминув швидко, і ось вони знову в церкві — співають Христос Воскрес. Після церковних відправ пані Дарія виводить гагілки з дітьми школи святого Юра. Дівчатка у виши ваних сорочках, а з ними блідолиця дівчинка з ясними косами, що приїхала з Києва на лікуван ня, виводить ’’жучка” і ’’Зельмана” і радісно співає: ”Ой, зацвили фіялочки, зацвили, аж ся гори з долинами прикрили”. І ось ціла родина зібралася за святочно накритим столом, щоб спільно спожити свячене. Обмінюються розділеними на кусочки яєчками і складаю ть побажання. Радісний настрій затьмарила згадка про страшну чорнобильську катастрофу, що сталася саме у великодньому часі, 9 років тому, і від якої разом із тисячами дітей потерпіла ще дуже маленька тоді Катруся. Всі бажають їй здоров’я і радіють з успіхів лікування. А з-поміж прегарних писанок у ко шику зі свяченим споглядають прекрасні вербо ві котики — вони радіють разом із блідолицею Катрусею. РОМАН ЗАВАДОВИМ РАННЬОМУ ПТАШКОВІ Ще далеко до ранніх зорінь, Ще хатинка окутана сном, А в садку щось тихенько: цві-рінь, Мов ’’добридень” мені під вікном. Ах, добридень, цвірінькало мій, Ти не спиш, хоч ще досвітній час? Не довжиться нам сон весняний, І не хочеться спати ні раз. Коли б скорше той день заяснів, Що нам сонце несе та весну! Треба, пташку, нам діл, а не слів, Треба, пташку, зусиль, а не сну. Тож прийми, мій ти друже, привіт За солодкий твій досвітній спів, Долі й щастя лиш той не проспить, Хто досвіта встати зумів. Зоріння — рання зірниця (day-break) довжитися — тривати (to last, to continue) зусилля — effort, stress проспати — to sleep. НІНА КАЛЮЖНА БІЛИЙ БУЗОК — Мамо, мамо, Глянь швиденько: Під вікном зацвів бузок, Наче хмаронька біленька Опустилася в садок. Простяглась аж в хату гілка, Та пахуча, та густа, А над нею в’ється бджілка, Вся від сонця золота. По садочку ходить вітер, Грає пісню на гіллі, Посипає білим цвітом, Наче снігом, по землі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
