Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катруся. Вона бачила всі наші прекрасні ве ликодні звичаї, коли відвідувала таткову рідню в Дрогобичі. На жаль, ще чомусь до цього часу не повернулися ці звичаї до нашої столиці і ще дуже зрусифікованої центральної частини Укра їни, — думала з жалем дівчина. Вона побігла в садок і за хвилину дві малі гілочки з вербовими котиками лежали в малій коробці з книжками в її подорожній торбі. ’’Поїдемо, мої дорогенькі, далеко!” Приїхали з мамою саме у вербну суботу, а в неділю вранці Катруся з таємничою усмішкою сказала до Ані і Оксани: — Я привезла вам ’’котики” з України. Дівчата здивовано переглянулись: — Живі котики з України? Катруся щиро засміялась: — Знаю, знаю, — сказала вона, — мій татко, як і ваш — з Дрогобича, а в Галичині їх нази вають шуткою або лозою. Після відправи в церкві дівчата весело ’’побивали” себе і всіх знайомих посвяченою шуткою, приговорюючи: ’’Лоза б’є, не я б’ю, за тиждень Великдень!” — А де ж наші котики вербові? — спитала мама. — Тіточко, вони у нас дорогі і милі гості з України, як і ви з Катрусею, — відповіла по важно Оксанка. — Дня поклала їх у воду, а за тиждень вони будуть прикрасою нашого великоднього кошика з пасхою, яєчками і писанками. Тиждень проминув швидко, і ось вони знову в церкві — співають Христос Воскрес. Після церковних відправ пані Дарія виводить гагілки з дітьми школи святого Юра. Дівчатка у виши ваних сорочках, а з ними блідолиця дівчинка з ясними косами, що приїхала з Києва на лікуван ня, виводить ’’жучка” і ’’Зельмана” і радісно співає: ”Ой, зацвили фіялочки, зацвили, аж ся гори з долинами прикрили”. І ось ціла родина зібралася за святочно накритим столом, щоб спільно спожити свячене. Обмінюються розділеними на кусочки яєчками і складаю ть побажання. Радісний настрій затьмарила згадка про страшну чорнобильську катастрофу, що сталася саме у великодньому часі, 9 років тому, і від якої разом із тисячами дітей потерпіла ще дуже маленька тоді Катруся. Всі бажають їй здоров’я і радіють з успіхів лікування. А з-поміж прегарних писанок у ко шику зі свяченим споглядають прекрасні вербо ві котики — вони радіють разом із блідолицею Катрусею. РОМАН ЗАВАДОВИМ РАННЬОМУ ПТАШКОВІ Ще далеко до ранніх зорінь, Ще хатинка окутана сном, А в садку щось тихенько: цві-рінь, Мов ’’добридень” мені під вікном. Ах, добридень, цвірінькало мій, Ти не спиш, хоч ще досвітній час? Не довжиться нам сон весняний, І не хочеться спати ні раз. Коли б скорше той день заяснів, Що нам сонце несе та весну! Треба, пташку, нам діл, а не слів, Треба, пташку, зусиль, а не сну. Тож прийми, мій ти друже, привіт За солодкий твій досвітній спів, Долі й щастя лиш той не проспить, Хто досвіта встати зумів. Зоріння — рання зірниця (day-break) довжитися — тривати (to last, to continue) зусилля — effort, stress проспати — to sleep. НІНА КАЛЮЖНА БІЛИЙ БУЗОК — Мамо, мамо, Глянь швиденько: Під вікном зацвів бузок, Наче хмаронька біленька Опустилася в садок. Простяглась аж в хату гілка, Та пахуча, та густа, А над нею в’ється бджілка, Вся від сонця золота. По садочку ходить вітер, Грає пісню на гіллі, Посипає білим цвітом, Наче снігом, по землі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
