Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ СВЯТО Щороку в березні наш 65-ий Відділ СУА в Нью- Брансвику, Нью-Джерзі, урочисто вшановує нашого генія Тараса Шевченка. Цьогорічна академія відбу лася в неділю, 12 березня, у церковній залі, зразу ж після Служби Божої. Прибули навіть гості зі сусідніх громад. Шевченківська програма була виконана власними силами. Голова Відділу Наталія Головінська приві тала присутніх і передала ведення програмою Олі Городецькій. Святочне слово виголосив проф. Іван Головінський. Під керівництвом Дарії Оріховської союзянки відспівали ’’Заповіт”, ’’Реве та стогне Дніпр широкий” та ’’Думи мої”. Твори Т. Шевченка декля- мували Роман Головінський, Наталка Гуцул і Тамара Панкевич. На закінчення О. Городецька подякувала присут нім за участь у святі, проф. І. Головінському — за доповідь, декляматорам, Д. Оріховській, а також Сестрицтву за гостину. Свято закінчено відспіванням національного гимну. Тамара Панкевич, пресова референтка. українському дусі”, доводить О. Матвіїшин, — ”є три елементи: настанова батьків, мова і товариство”. Завдання батьків, підкреслює і X. Харкевич-Дзюк, є особливу увагу у збереженні ідентичности, приділяти збереженню української мови. Вона уболіває за долю своїх дітей, які ’’ведуть подвійне життя” і завдання яких буде, може, подвійно важче. Д-р Річардсон твердить, однак, що життя у подвійних культурах збагачує людину. Її тема стосувалася до мішаного подружжя, коли доля виховання дітей в українському дусі лежить на одній особі в подружжі. Завдання такої особи далеко важче: вона мусить тоді відразу збагнути своє завдання, бути його свідомою, мати чітку психологічну мотивацію, бути послідовною. Як добре було б, коли б таку мотивацію мали родини, де обоє українці... Тоді виконували б своє завдання радо, а не як тягар, накинутий на них долею. Тоді відносини між батьками і виховниками та школами були б також інакші. Це особливо підкреслила ди ректор Школи Українознавства мґр Н. Я. Хойнацька. Вона єдина, що поставила питання: ”Що це є укра їнська родина”. Для дитини це, перш за все, батьки, члени родини; згодом поняття української родини поширюється на установи, до яких належить і укра їнська школа. А школа допомагає батькам і громаді виховувати українську людину. Але вона потребує співпраці батьків, які не завжди розуміють своє завдання. Відмінною змістом була доповідь мґр І. Олексюк. Хоч в темі вона зазначила турботу про українську молодь, в дійсності розвинула широку панораму проблем сучасного суспільства взагалі, вичисляючи безліч неґативних симптомів. На жаль, лише при кінці короткими пунктами подала методи запобігання моральному упадкові. Шкода, що не ввійшла глибше і не опрацювала ширше свої, без сумніву, вартісні поради. Д-р Винничук, з України, присвятила своє слово переважно проблемам політичного, екологіч ного та економічного характеру в Україні. Проблеми виховання української родини дотепер були складні. Радянська система протягом довгих років стала при чиною, ’’коренем, — як каже О. Винничук, — в роз паді і руйнації нашої родини”. Поволі суспільство міняється; потрібно виховників, учителів, трударів, мислителів, батьків, позитивних громадян та їх провідників. На відміну від всіх панелісток, мґр Я. Панчук дала широку картину українських мистців, які, на її думку, вибилися у своїх званнях завдяки впливу і підтримки родини. Це дуже докладна і глибоко опрацьована тема, яка викликала велике зацікавлен ня присутніх. Добре було б її повторити у пресі. Підсумовуючи сказане, треба підкреслити те гли боке вболівання панелісток за долю української ро дини. Сумною ниткою в’ється тривога за виховання дітей та брак зрозуміння у батьків. Без повної сві- домости свого завдання даремно говорити про збе реження мови, традицій, установ та майбутнього нового покоління. Тож хочеться вдарити у дзвін тривоги: поки ще не пізно, влаштовуймо подібні панелі для батьків, конференції, може, в рамках шкіл. Допоможім їм викликати віру в себе, виробити ту стійку мотивацію, яка веде до наміченої мети. Бо якими будуть батьки, такими будуть їхні діти, такою буде і українська родина. Володимира Демус. Просимо прізвища писати друкованими літерами обома мовами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
