Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ СВЯТО Щороку в березні наш 65-ий Відділ СУА в Нью- Брансвику, Нью-Джерзі, урочисто вшановує нашого генія Тараса Шевченка. Цьогорічна академія відбу лася в неділю, 12 березня, у церковній залі, зразу ж після Служби Божої. Прибули навіть гості зі сусідніх громад. Шевченківська програма була виконана власними силами. Голова Відділу Наталія Головінська приві тала присутніх і передала ведення програмою Олі Городецькій. Святочне слово виголосив проф. Іван Головінський. Під керівництвом Дарії Оріховської союзянки відспівали ’’Заповіт”, ’’Реве та стогне Дніпр широкий” та ’’Думи мої”. Твори Т. Шевченка декля- мували Роман Головінський, Наталка Гуцул і Тамара Панкевич. На закінчення О. Городецька подякувала присут нім за участь у святі, проф. І. Головінському — за доповідь, декляматорам, Д. Оріховській, а також Сестрицтву за гостину. Свято закінчено відспіванням національного гимну. Тамара Панкевич, пресова референтка. українському дусі”, доводить О. Матвіїшин, — ”є три елементи: настанова батьків, мова і товариство”. Завдання батьків, підкреслює і X. Харкевич-Дзюк, є особливу увагу у збереженні ідентичности, приділяти збереженню української мови. Вона уболіває за долю своїх дітей, які ’’ведуть подвійне життя” і завдання яких буде, може, подвійно важче. Д-р Річардсон твердить, однак, що життя у подвійних культурах збагачує людину. Її тема стосувалася до мішаного подружжя, коли доля виховання дітей в українському дусі лежить на одній особі в подружжі. Завдання такої особи далеко важче: вона мусить тоді відразу збагнути своє завдання, бути його свідомою, мати чітку психологічну мотивацію, бути послідовною. Як добре було б, коли б таку мотивацію мали родини, де обоє українці... Тоді виконували б своє завдання радо, а не як тягар, накинутий на них долею. Тоді відносини між батьками і виховниками та школами були б також інакші. Це особливо підкреслила ди ректор Школи Українознавства мґр Н. Я. Хойнацька. Вона єдина, що поставила питання: ”Що це є укра їнська родина”. Для дитини це, перш за все, батьки, члени родини; згодом поняття української родини поширюється на установи, до яких належить і укра їнська школа. А школа допомагає батькам і громаді виховувати українську людину. Але вона потребує співпраці батьків, які не завжди розуміють своє завдання. Відмінною змістом була доповідь мґр І. Олексюк. Хоч в темі вона зазначила турботу про українську молодь, в дійсності розвинула широку панораму проблем сучасного суспільства взагалі, вичисляючи безліч неґативних симптомів. На жаль, лише при кінці короткими пунктами подала методи запобігання моральному упадкові. Шкода, що не ввійшла глибше і не опрацювала ширше свої, без сумніву, вартісні поради. Д-р Винничук, з України, присвятила своє слово переважно проблемам політичного, екологіч ного та економічного характеру в Україні. Проблеми виховання української родини дотепер були складні. Радянська система протягом довгих років стала при чиною, ’’коренем, — як каже О. Винничук, — в роз паді і руйнації нашої родини”. Поволі суспільство міняється; потрібно виховників, учителів, трударів, мислителів, батьків, позитивних громадян та їх провідників. На відміну від всіх панелісток, мґр Я. Панчук дала широку картину українських мистців, які, на її думку, вибилися у своїх званнях завдяки впливу і підтримки родини. Це дуже докладна і глибоко опрацьована тема, яка викликала велике зацікавлен ня присутніх. Добре було б її повторити у пресі. Підсумовуючи сказане, треба підкреслити те гли боке вболівання панелісток за долю української ро дини. Сумною ниткою в’ється тривога за виховання дітей та брак зрозуміння у батьків. Без повної сві- домости свого завдання даремно говорити про збе реження мови, традицій, установ та майбутнього нового покоління. Тож хочеться вдарити у дзвін тривоги: поки ще не пізно, влаштовуймо подібні панелі для батьків, конференції, може, в рамках шкіл. Допоможім їм викликати віру в себе, виробити ту стійку мотивацію, яка веде до наміченої мети. Бо якими будуть батьки, такими будуть їхні діти, такою буде і українська родина. Володимира Демус. Просимо прізвища писати друкованими літерами обома мовами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
