Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЮДМИЛА ШУШУРІНА БІЗНЕС-ЛЕДІ З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ Цю жінку око відразу вихоплює навіть з великого натовпу. Бо з-поміж заклопотаних, часом — набурмо- сених людей, які, на жаль, сьогодні переважають на вулицях українських міст, вона навіть зовні відрізня ється своєю привітністю, щирою, нікому конкретно не адресованою усмішкою. Ми й познайомилися з нею майже випадково. Але відтепер я мало не щодня розповідаю комусь про Людмилу Земську, директора малого приватного підприємства ’’Автотурсервіс” з провінційного містеч ка Голованівськ на Кіровоградщині. Свої емоції мені вже вдалося трохи вихлюпнути. І тепер хочу спо кійно, без коментарів розповісти про неї. Найкраще ж — надати слово самій пані Людмилі. А нам послу хати її міркування... ПРО СЕБЕ — За освітою я економіст, закінчила Київський автодорожній інститут, п’ятнадцять років працювала керівником плянового відділу на автотранспортному підприємстві. Маю чоловіка, він водій автобуса, за характером — дуже самостійна, врівноважена людина, і може через це аж ніяк не підтримував мене на моїх перших приватнопідприємницьких кроках. Маю двох дорос лих синів. Старший працює інженером на переробці риби на великому морському судні, молодший закін чує Одеський автодорожній технікум. Вони стали моїми однодумцями від самого початку. А ще на неходжених шляхах мене завжди підтри мує згадка про дідуся і бабусю. їх свого часу вважали справжніми господарями. Вони вміли з одного карбо ванця зробити два, за це згодом гірко поплатилися. Коли почалася колективізація, в дідуся забрали геть усе. А щоб дужче любив новий лад, його ще й на три роки засадили до в’язниці. Виставка народного одягу, головних уборів та нашийних прикрас дає нагоду відвідувачам побачити вишивані чи ткані перемітки, хустки і бавниці з різних частин України. Вони різняться не лише орнаменти кою, але і способом пов’язання, який був залежний від околиці. Various types of headdresses such as peremitky (long narrow line cloths with embroidered or woven ends) and kerchiefs are on display in the exibition of folk costumes, headdresses and neck adornments. Pere mitky not only differ in ornamentation from region to region, but in the way they were tied around the head. Для того, щоб зрозуміти, як я зважилась на ’’при ватновласницький” хліб, треба краще знати мій ха рактер. Мені завжди було нецікаво день за днем, з року в рік робити одне й те саме. А ще й постійно оглядатися на різні інструкції, вказівки, яких ніколи не бракувало. Брати на себе відповідальність за прийняті рі шення не боялася, за що й заслужила комплімент навиворіт від колеги з області, яка інспектувала нас. Якось після тривалої перерви вона зателефонувала в наш відділ, але, почувши мій голос, чомусь на хвилину заніміла. Та після павзи вимовила: ’’Рада тебе чути, бо думала, що ти давно у в’язниці сидиш”. Дякувати Богу, обминула мене дідова доля. Отак між молотом та ковадлом і працювала. А потім почались усілякі перебудови, почалися перебої з коштами, бензиною, інші негаразди, і я зрозуміла: від мене як економіста на цьому підприємстві вже нічого не залежить. Транспорт практично став, від районного центра навіть до найближчого села тепер автобусом не доїдеш, часом нема як хліб з поля Людмила Земська. Ludmyla Zemska.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
