Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Під впливом знайомства з А. Кримським і за його дорученням вона захоплюється збиранням фолк- льорно-етнографічних матеріялів, досліджує своє рідне село та навколишні села Звенигородщини. Терещенко надсилає свої записи, наукові доповіді до Етнографічної Комісії ВУАН і у 1927 році за ре комендацією А. Кримського була обрана дійсним членом Комісії. Вона підготувала і частково опублі кувала цінний матеріял з весільної обрядовости, прозових жанрів фолкльору, календарної поезії, побуту ремісників. У 1927 році, 9 березня, на засіданні Етнографічної Комісії була прочитана наукова допо відь, яку надіслала Терещенко, на тему: "Великий піст та Великдень”, що викликала жваве обговорення. Шедевром етнографічного запису можна назвати її роботу "Чумаки на Звенигородщині”, яка була опублі кована в часописі Комісії у 1931 році, але вже без зазначення автора, бо Софію Терещенко у вересні 1929 року заарештували і вислали. Померла вчена 31 серпня 1948 року і похована у Звенигородці. На сьогодні ще не всі рукописи дослідниці віднайдені. Відомо, що вона підготувала до друку кілька фолкльорних збірників. Учениця А. Кримсько го Софія Терещенко описувала явища традиційної культури з великою науковою точністю, враховуючи особливості лексики, тональність розмови, бачення предмету. Вражаюча повнота опису побуту чумаків (рукопис праці зберігається в архіві Інституту ми стецтвознавства... АН України), в якому зафіксовані усі матеріяльні й духовні компоненти. Зокрема, до слідниця приділила увагу й такому питанню як побут жінки-чумачки, яка давала собі раду в господарстві, виховувала дітей. Звернуто увагу також на любов до співу серед чумаків. ЄВГЕНІЯ СПАСЬКА (1829-1973) — видатний ми стецтвознавець, етнограф, археолог. Народилася у місті Ніжині на Чернігівщині. Освіту отримала в Ніжинській гімназії та на вищих жіночих курсах у Москві. З початком Першої світової війни у 1914 році молода дівчина закінчила курси сестер-жалібниць і до 1919 року працювала медичною сестрою у вій ськовому шпиталі. Захворівши на тиф, мала важкі ускладнення, а трохи одужавши, у 1921-22 роках стала до праці в Ніжинській художньо-промисловій майстерні. У 1923 році переїхала до Києва, завзято працю вала на ниві відродження української національної культури, у видавництві, Сільськогосподарському музеї у відділі народних ремесел. Ця тема її цікавила найдужче, і молода вчена стала серйозно вивчати народні промисли та ремесла, народне мистецтво. Згодом вступила вільним слухачем до Київського археологічного інституту на відділ мистецтвознавства і стала ученицею видатного археолога-мистецтвознав- ця Данила Щербаківського. На семінари, які органі зовував і проводив Д. Щербаківський, Спаська готу- Є в ген ія С п а сь к а зі своїм си н о м на за сл а н н і в А лм а-А т і. А р хів С паськи х. Ф о т о гр а ф ія д р ук уєт ься в п ер ш е. E vh en ia S p a sk a with h er so n in their A lm a-A ta exile. P hoto p rin ted h ere for the first time. вала доповіді, які завжди добре ілюструвала своїми ж малюнками, готувала невеличкі виставки народно го мистецтва, збирала зразки вишивок, ткацтва, за мальовувала орнамент. У 20-ті роки почала активно друкуватися у різних періодичних виданнях. Напи сала ряд робіт з дослідження гончарства на Черні гівщині. Підготувала велику працю про історію порцелянового заводу А. Міклашевського у селі Волокитно на Чернігівщині. Перевезла з Глухова архів відомої вченої етнографа Палагеї Литвинової- Бартош і стала її першим біографом, опублікувавши статтю в Етнографічному віснику. Брала активну участь в роботі Етнографічної Комісії ВУАН. Євгенія Спаська зробила цілий ряд експедицій на Поділля, Київщину, Чернігівщину і на основі зібра ного матеріялу написала праці: "Кахлі Чернігівщини” (Київ, 1927); ’’Гончарські кахлі Чернігівщини” (Київ, 1928); "Шльонський гончарний круг” (Київ, 1929); ’’Орнамент Бубнівського посуду” (Київ, 1929); ’’Глечик з хрестом” (Київ, 1929). У розквіті творчих сил у 1934 році Євгенію Спась- ку заарештували і вислали до м. Уральська в Сибіру. Там вона кілька років важко хворіла. Великі страждан ня випали на долю цієї жінки у засланні. Як тільки вона знаходила хоч трохи близьку за фахом роботу, їй доводилося звільнятися через два-три місяці "за власним бажанням”. Ніхто не хотів тримати на роботі "неблагодійну”. У 1937 році Спаська переїхала до м. Алма-Ати (Казахстан) і там влаштувалася інструкто ром художніх промислів, але вже у 1938 році їй запропонували залишити столицю і вона змушена була виїхати до м. Семипалатинська, де прожила до 1946 року. Опісля знову повернулася до Алма-Ати і влаштовувалася працювати в Управління художніх З ак ін ч ен н я на ст ор. 36 10 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
