Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ніну Загладу заарештували ЗО березня 1938 року і розстріляли одночасно з її колегою Л. Шульгиною. ЛІДІЯ Ш УЛЬГИНА (1897-1938). Народилася у м. Києві в єврейській родині лікаря. Закінчила універ ситет у Петербурзі, повернулася до Києва, працювала старшим науковим співробітником Кабінету антро пології та етнології ім. Хв. Вовка. У 1921 році на гро мадських засадах виконувала обов’язки секретаря Етнографічної Комісії. Протягом десяти років виїжд жала в експедиції на Волинь, Полтавщину, Поділля, проводила дослідження на Київщині, Чернігівщині. Л. Шульгина написала ряд цікавих наукових розвідок з традиційної народної культури, зокрема, таких малодосліджених компонентів матеріяльної культури як гончарство, воскобійні промисли, ткацтво, земле робські знаряддя. У 1929 році дослідниця видала дві ґрунтовні праці ’’Гончарство в с. Бубнівці на Поділ лі” та "Українські воскобійні”. Вона не тільки де тально описала давній гончарний центр Поділля, але й проаналізувала збереження давніх вірувань, пов’яза них з гончарством. Вивчаючи воскобійництво, розро била наукову клясифікацію, коментар до численних ілюстрацій, виконаних художником-етнографом Ю. Павловичем. Багатоілюстровані цим же художни ком і такі праці Л. Шульгиної як "Прилади для освітлення в с. Бубнівці на Поділлі”, "Ткацькі верста ти в с. Мартиновичі на Київщині”. З метою активізації збирання етнографічних ма- теріялів, Л. Шульгина розробила ряд запитальників, програм, які надсилалися у краєзнавчі музеї, школи, гуртки. Зокрема, програми для вивчення пасічництва, способів перенесення вантажів, народного календа ря, фізичного виховання дітей тощо. Етнограф виго лосила ряд доповідей на засіданнях Етнографічної Комісії, розробила методичні поради для вивчення культури й побуту національних меншин. Активне вивчення етнографічного матеріялу йшло врозріз з більшовицькою політикою русифі кації. Уже в 1929 році почалися арешти вчених-етно- графів. Л. Шульгину заарештували за контрреволю ційну діяльність вперше у 1933 році, випустивши через два місяці, але самим арештом закрили дорогу до наукової діяльности і влаштуватися на роботу їй вже не вдалося. Вдруге вже безробітну вчену за арештували ЗО березня 1938 року і за постановою трійки НКВС Київської обпасти з 15 квітня 1938 року розстріляли молоду безневинну жінку 28 квітня об 11 годині вечора, осиротивши трирічного сина Вік тора. Реабілітована 8 лютого 1957 року. У 1918 році, після здобуття державности, в Укра їну з Росії повертається багато вчених, щоб сприяти відродженню національної культури. Серед них при був до Київа відомий вчений-сходознавець, перекла дач, поет, мовознавець Агатангел Кримський. Ставши неодмінним вченим секретарем Академії Наук, він сприяв започаткуванню етногафічних центрів в Укра їні. У цей же час до Київа з Петербурґу прибули художник-етнограф Юрій Павлович, етнограф й антрополог (учень відомого етнографа Хв. Вовка) Олександер Алешо, до Харкова з Москви приїхала етнограф Раїса Данківська, до Звенигородки поверну лася з Петербурґу етнограф, художник, реставратор, педагог Софія Терещенко. С о ф ія Т ер ещ ен к о , 19 2 7 рік. S o p h ia T eresh ch en k o , 19 27. СОФ ІЯ ТЕРЕЩ ЕНКО (1887-1948) — талановита до слідниця народного побуту, художник, педагог, також пройшла тернистою дорогою репресій. Наро дилася в с. Попівці на Звенигородщині в селянській родині і була наймолодшою в сім’ї. Усі діти мали неабиякі здібності до малювання. Старший брат Софії — Нифонт пішов навчатися до Києво-Печер- ської Лаври і став іконописцем та пейзажистом, се редній — Каленик був талановитим художником і скульптором, автором пам’ятників Т.Шевченкові. Се стра малювала не гірше за братів. Якось випадково з її малюнками ознайомився ґравер академік В. Мате. Він забрав її і брата Каленика до Петербурґу, де вони у 1902 році поступили до Художньої школи барона Штіґліца. Далі Софія навчалася у художника О. Новоскальцева та у В. Мате. Після закінчення нав чання дівчина працювала до 1917 року в Царському селі, мавши там свою майстерню для вжиткового мистецтва та одночасно реставрувала картини у ве ликих художніх ґалеріях. У 1918 році Софія повертається до Звенигородки, вчителює у дівочій гімназії, відкриває у Звенигородці художню школу імени Тараса Шевченка і створює краєзнавчий музей, активно займається просвітою. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1994 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
