Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вона зможе сказати своїм дітям і внукам: ’’Настав час України! Час виправити історію України в Україні та в цілому світі”. Тепер весь український народ і народи у цілому світі дізналися про події, які так ретельно приховувала радянська влада. І саме тепер, 50 років пізніше, настав цей час. До ’’Нашого Життя” ввійшло багато знайомих нам імен: Олена Лотоцька зуміла передбачити важ ливість жіночого журналу; редактор Клавдія Олес ницька, на яку випала відповідальність перших кроків ’’Нашого Життя”; Лідія Бурачинська, спершу як ре дактор, а опісля як голова Союзу Українок Америки, яка присвячувала багато часу, докладала всіх зусиль, щоб зберегти пошану до української культурної спад щини; редактор Уляна Любович привезла силу духу непідданих з далекого Казахстану; Ольга Лісківська та із редколегії, коли не було редактора, Ірена Чай ківська, Ольга Гнатейко та Світлана Марченко не допустили, щоб наш журнал не виходив. На тепе рішнього редактора Ірену Чабан, яка нещодавно прибула з України, випала честь сповістити на сторінках журналу про історичну вимолену подію — незалежність України. Усі редактори йшли з духом часу, щоб задовіль- нити кожну нову течію іміграції, щоб заохотити та переконати наступні покоління союзянок, що ’’Наше Життя” потрібне нам і мусить виходити. Це було нелегко, особливо фінансово. Щоб задовільнити усіх читачів, потрібні були сторінки англійською мовою для тих членок українського походження, які не воло діли українською мовою, Адже більшість їх дідів чи прадідів були піонерами української еміґрації в Аме риці. Коли переглянемо старі видання журналу, то побачимо, що велика увага приділялася дитячим сто рінкам, темам про сучасні вимоги у вихованні молоді — доросту. На сторінках "Нашого Життя” дописи відділів, хроніка округ, жіноча діяльність — усе звер нене до поневоленої Батьківщини та збереження української ідентичности. З часом появляється сто рінка Українського Музею — ще одне досягнення для збереження української спадщини. Виявляється, що "Наше Життя” — це не тільки хроніка, але й історія Союзу Українок Америки, яка вписується в історію української іміграції до США. Стараюсь пригадати, коли саме я стала читачкою ’’Нашого Життя”. Мушу повернутися десь понад ЗО років назад, коли моя мама, почесна членка СУА Наталія Чапленко, передплачувала мені цей журнал і пояснювала, що от там цікаві статті — прочитай! Інколи я читала, а інколи — ні. Пам’ятаю, коли мені було двадцять чотири роки, мама затягнула мене на вишивані вечорниці СУА в Нью-Йорку, а що я мала вишивану сукню, то і вирішила піти з моїми батьками. Пех чи щастя хотіли, щоб я виграла перше місце і змушена була зфотографуватися в тій сукенці для "Нашого Життя”. А вже коли фотографію помістили на його сторінках, ото я вже читала його та й читала! Пригадується мені, коли почесна голова СУА Іванна Рожанковська одного разу сказала: "Люди найбільше читають свої статті”. Ото ж нам потрібно більше дописувачів. А тим приєднаємо більше читачів. Сьогодні, напередодні XXI століття, ми, як і в попередні роки, стоїмо перед новими, чи й не тита нічними, завданнями. Історичні події останніх років, розпад Радянського Союзу та незалежність України відкрили нам двері до нашої Батьківщини. Зразу ж на сторінках "Нашого Життя” появляються статті авторів з України, які охоплюють різні теми. До того ж коло читачів нашого журналу розширюється за рахунок читачів з України. Наш журнал стає демокра тичним амбасадором. Ось уривок з листа від Яро слави Гірник, голови Союзу Українок у місті Рівне: ’’Живемо єдиним бажанням і прагненням — бачити Україну вільною, багатою, самостійною. Слідкуємо за кожним кроком нашого Уряду і дуже вболіваємо, коли цей крок не є вдалим. Знаємо, що Ви разом з нами, дорогі наші посестри, в мріях і надіях, ми відчуваємо Ваше плече, Вашу підпору... Щиро дя куємо за цікавий і змістовний журнал ’’Наше Життя”. Через нього ми краще пізнаємо Вас, вчимося пра цювати”. В той же час англомовні сторінки все частіше інформують читачів про наші справи, успіхи, досяг нення та події в Україні. Із незалежністю України американський світ має можливість краще ознайомитися зі східньоевропей- ськими країнами, включаючи Україну. Наш журнал тепер читають американці і ми зацікавлені, щоб вони краще знали і розуміли нас. Я вірю у його дальшу актуальність. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб заці кавити молоде українське покоління тут і в Україні. І не тільки жінок, але й чоловіків. Спасибі всім колиш нім та теперішнім редакторам та редколегіям, які подбали, щоб ’’Наше Життя” було якнайкращим, якнайцікавішим та на високому професійному рівні. Наш журнал іде у світ. Недавно ми вислали його до всіх відділів (так як наших округ) Союзу Українок в Україні. Тепер вживаємо всіх заходів, щоб філії СУ на Далекому Сході отримували його, щоб він був там, де українська жінка бореться за рідне слово. Вірте мені, вона ще далі мусить боротися! Важливим є також, щоб англійський світ знав про нас, про наші справи і розумів боротьбу остан ніх 50 років. Ми не сміємо не видавати єдиного жіночого журналу в США, який безперервно виходить 50 років, — ’’Нашого Життя”! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1994 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
