Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКА РОДИНА В БРАЗИЛІЇ ОЛЬГА КОРЧАГІН Як і весь світ, українська родина в Бразилії цього року також застановлялася над собою, і ця застанова принесла дуже багато поліпшення в економічному, культурному, національному і релігійному житті. Українська родина в Бразилії, яка цього року відзначає століття іміґрації, увійшла цілком у місцеве бразилійське життя, ототожнилася з ним в економіч ному й політичному аспектах та в його культурно- освітніх діях, виявах і стремліннях; зберегла, одначе, і зберігає свої питомі цінності, що випливають із відвічної української духовности. Бразилійський народ переходить в останні роки великі потрясення: економічні екстреми, політичні корупції, занедбання здоров’я і освіти зі сторони урядовців — це все примусило народ на суспільні реакції. Українські спільноти в селах, містечках і більших містах зберегли багато чого з власного стилю життя, становлять собою культурно-побутову одиницю зі своїми духовними цінностями та своєрідним культур ним і матеріяльним надбанням. Це ж бо вже сотня років взаємного співжиття, інтеграції українського етносу в бразилійську культуру. Бразилійський на род, який іще проявляється, хоча інтегровано, але одиницями як українці, німці, італійці, японці, — зба гатився господарським і культурним вкладом, але й українці одержали органічну базу для свого розвитку і для збереження своїх побутових та національних традицій. Не можна ще говорити у загальному про українську спільноту в Бразилії, а треба взяти до уваги регіональні інтеграції з різними етносами. Один вигляд мають українці, до яких увійшли елементи німецького етносу, інший італійського, португаль ського, а останнім часом і японського. Є ще колонії, де досі не увійшов до українського ніякий інший етнос. З церковної статистики знаємо, що 50% є мішані подружжя. Чисто українські подружжя є на слідком не закритих груп, але завдяки успіхам мо лодечих організацій. Діє одна централя українсько- бразилійської молоді, яка об’єднує національно-освіт ні, фолкльорні, церковно-релігійні, спортові органі зації. Спільні з’їзди, прощі, забави, курси зближують і заохочують до збереження української ідентич- ности. Велике оживлення спричинили Чорнобильська катастрофа, Тисячоліття Християнства, незалежність України, століття іміґрації, допомога українців із Сполучених Штатів Америки і Канади. Тут хочу підкреслити особливо допомогу жіночих організацій з Канади і Америки, що за останні 25 років відкрили, відвідали, допомогли матеріяльно й культурно в спосіб стипендій, допомоги родинам і хворим — це все спричинило справжнє відродження етнічної іден- тичности, національної гордости, вислід якого ба чимо: свідомість і почуття приналежности до свого українського етносу; критичне ставлення молоді до застояних ідеологій організацій; відновлення і ство рення нових організацій, підприємств з українською назвою; участь молодих у громадських працях, екскурсії на Україну, участь у політиці і займання урядових посад. Виринає нова верства українського суспільства, а саме: молоді професіоналісти, на яких покладаємо великі надії щодо майбутнього нашої громади. Нова Генерація священиків з більш лібераль ним, щирим світоглядом, зінтеґрована в суспільстві, ознайомлена й партисипативна, з ідеалом служити громаді (українські курси, допомогові парафіяльні комітети, допомоговий фонд). Появляются молоді лідери в релігійно-громадській праці. Латинська Церква в нас набрала нового вигляду. Вона живе і оживляє та активізує наші спільноти. Це спричинило позитивну реакцію з боку наших молодих родин. Вони не хочуть йти до латинників, але свою громаду поставити на їх рівні. В тім особливу ролю відіграють мішані подружжя — стають найбільш активними, ви ховують лідерів, пошукують за курсами української мови, церковного співу, фолкльору, мистецтва, кухо варства, обряду, займаються убогими і потребуючи ми своєї спільноти і всім, що їх відрізняло б від латинської громади. В позитивному висвітлені це все. ’’Може, скажете, нема у вас проблем?” О, ні, вони є. А де ж їх сьогодні у світі нема! Вони у нас, думаю, подібні. Стандартно українців у Бразилії, як і всіх бра зильців, можна б так поділити: 20% бідних, 60% середніх, 20% багатих. Бідні — це ті, що ліниві або спричинені якимсь нещастям. Середні — це ті, що на рівні з бразильськими пробиваються в нинішній еко номічній системі (заробітня платня 64 реали, або 80 долярів); хлібороби і малі господарки без урядової допомоги чи лляну організуються в кооперативи і синдикати, це, можна б сказати, боягузи, бо не відва жуються на інвестицію чогось у більшій скалі, аби не втратити те, що мають. Нема крайового забезпечення ані допомоги. Багаті — це ті, що відважилися без більших ресурсів кинутись у ведення промислу, індустрії. З цієї верстви показуються наші молоді професіона лісти, лідери, політики, хоч дехто із середніх родин вибився завдяки допомозі у студіях стипендією, особливо СУА. "НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1994 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
