Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯК МИКОЛКА СТАВ УВАЖНИМ УЧНЕМ ДІМА Колись Миколка був дуже лінивим, неуваж ним учнем. На лекціях він майже ніколи не слухав про що розповідав учитель. Коли ж доводилось повторити щось, він штовхав свого сусіда: — Дмитре, підкажи! Дмитро завжди йому підказував, бо дуже боявся Миколи. Той часто казав йому: — Ти ж дивись, завжди мені підказуй, бо інакше я тебе наб’ю! Тому що Дмитро був дуже боязким хлоп чиком, то й виконував накази свого сусіда. Вчився Дмитро дуже добре і не раз рятував від біди неуважного і лінивого Миколу. Але якось Дмитро захворів і довгий час не ходив до школи. Біля Миколи посадили іншого хлопчика, Грицька. Як тільки Микола побачив свого нового сусіда, то відразу ж заявив йому: — Ти завжди мені підказуй, бо інакше я тебе наб’ю! — Показав свої кулаки. — Бачиш, які в мене кулаки? Знов, як і раніше, Микола не слухав учителя. Він або розглядав якісь малюнки, або дивився у вікно, надіючись, що новий сусід, як і Дмитро, завжди йому підкаже. Одного разу вчитель оповідав про птахів. Найбільше говорив про орла, який літає вище від інших птахів, бо має великі й дужі крила. Скінчивши оповідати, вчи тель звернувся до Миколи: — Ану, повтори, хто має великі й дужі крила? Микола насупив брови і штовхнув свого сусіда. Гриць посміхнувся і прошепотів: — Мавпа... Радий, що йому підказали, Микола голосно відповів: — Мавпа! І тут сталося щось Миколі зовсім незрозу міле. У клясі залунав такий гучний сміх, що від нього шиби на вікнах затремтіли. Деякі діти від сміху аж на лавки полягали. А Грицько сміявся так дуже, що на нього аж гикавка напала. Коли діти вгамувались, вчитель, що теж сміявся, ска зав Миколі: — Треба уважно слухати. Хіба ж у мавпи є крила? Сам ти ’’крилата мавпа”! З того дня всі діти почали звати Миколу ’’крилатою мавпою”. Про нього інакше й не казали, як ’’Ось іде наша крилата мавпа!” Або: ’’Зачиніть вікно, щоб наша крилата мавпа не вилетіла!” Миколці було дуже соромно. З того часу він уже ніколи не просив, щоб йому підказували. Він боявся, що йому знов підкажуть якусь дурницю. Це була для нього добра наука. Після пригоди з ’’крилатою мавпою” він став дуже уважним учнем і завжди слухає вчителя. НІНА МУДРИК-МРИЦ с п л ю ш о к Спить солодко маленький сплюх, Загруз у подушку, у пух. Будильник дзвонить: — ’’Час до школи! Вже довше спати нам ніколи!” Не слухає маленький сплюх, Хоч має пару гожих вух. Промінням ніс лоскоче Сонце — ’’Вже ранок!” — кличе крізь віконце. Під ковдру сплюх ховає ніс, Повіки стулює до сліз, Щільніше в ковдру тулить ніжки, Не хоче слухати і трішки. А у садку сміється шпак: — ’’Там ледар спить! Ще спить! Так, так!’ Враз зникла ковдра і у вухо Сміється мама: — ”Годі, сплюху!” Вмить хлопчик розщіба піжамку, Вітається: — ’’Добридень, мамко!” ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1994 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
