Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 липня ц. р. відійшла у вічність членка 64-го Відділу СУА в Нью-Йорку бл. п. Дарія з Гриневичів Витанович. Дарія народилася 12 серпня 1903 р. в родині учителя Осипа та Катрі, відомої письменниці, Витановичів. За кінчила учительський семінар у Львові, згодом доповнила свою науку гімна зійною матурою (1923). В 1923—1927 З великим жалем громада міста Норт Порт, Фльорида, попрощала достой ну громадянку св. п. Лєну Іваницьку, яка відійшла від нас 31 серпня 1994 р. після довшої хвороби. Зі сльозами на очах прощали покійну і членки 56-го Відділу СУА. Народилася Лена 21 листопада 1911 р. в селі Мечищів Бережанського повіту в родині Ксені й Івана Пелехів. Тут з своїми чотирма братами провела дитинство. Молодою дівчинкою виїха- роках студіювала біологію і хемію на математично-природничому факультеті Львівського університету. Ще в середній школі вступила до Пласту і була курінною полку ім. Анни Ярославни. До кінця свого життя була вірною пластовій ідеї. Пласт виховує громадянина, тому Дарія брала участь у громадському житті. В 1928 р. стала дружиною д-ра Іллі Витановича, якого ціле своє життя під тримувала в його науковій та громад ській праці. В 1928—1939 роках вчила природ ничі науки в гімназії ім. Кокорудзів і довший час у гімназії Сестер Васи ліянок у Львові. Любила природу та вчительську працю. Мала добрий під хід до своїх учениць, цікавилася їхньою долею і заохочувала до дальших сту дій. У воєнні роки всі свої зусилля зосереджувала на збереженні своїх малих дітей в часі лихоліття і втечі від більшовиків. У 1945—1949 pp. родина Витанови чів проживала в переселенчому таборі в Міттенвальді, де Дарія вчила в гімназії і була опікункою юначок. В 1949 р. ціла родина виїхала до США і посели лася в Чікаґо, де Дарія спочатку пра цювала на фабриці, а згодом мікробіо логом у Гектос інституті, аж до відходу на емеритуру. Тоді виїхали до стейту Нью-Джерзі, де замешкали в Берклі Гайте, звідкіля мали кращий доїзд до українських установ у Нью-Йорку. Дарія любила перебувати серед природи, де відчувала близькість Бога та знаходила душевний спокій. Мала багато зацікавлень і була великою оптимісткою. В 1972 р. відійшов у вічність д-р І. Витанович. Після його смерти працю вала добровольцем у місцевих шпи талях, допомагала хворим українцям, про що звітувала 64-му Відділові. Як членка Відділу, виконувала теж працю добровольця в Українському Музеї. Щедро жертвувала на громадські цілі, а передусім через свій Відділ на Укра їнський Музей, стипендійну акцію СУА для Бразилії та СФУЖО. Після короткої недуги померла у власній хаті, залишивши у смутку дочок Руту Галібей, Дзвінку Пономаренко та сина Юрія, п’ятьох дорослих внуків та малих правнуків, якими дуже тішилася. 64-ий Відділ втратив вірну членку, яка цікавилася його працею та ніколи не відмовила пожертви, коли до неї зверталися. Вічна їй пам’ять! Христя Навроцька, пресова референтка Відділу. ла до Сполучених Штатів Америки — до свого батька, який працював у Нью-Йорку. Тут ходила до школи, вив чала мову, працювала. Дуже тужила за рідними і мріяла про повернення на рідні землі. У 1951 році вийшла заміж за Івана Проця, але коротко тривала її родинна ідилія: по трьох роках вмирає малий синок, а незабаром після того на сер цеву хворобу — її чоловік. В тяжкій праці Лєна шукає забуття життєвої трагедії і завзято поборює труднощі життя. Лєна виявила великі здібности у бізнесі і довгий час успішно вела сальон краси. У 1976 р. одружилася з бізнесменом Романом Іваницьким і разом успішно вели своє підприємство ”Делто-Юроп Корпорейшен”. На емеритуру пішла в 1984 p., і подружжя переїхало на за хідне побережжя Фльориди до міста Ворм Мінерал Спрінґ. Л. Іваницька була глибоко віруюча і практикуюча християнка та багато праці присвятила для парафії ’’Входа в Храм Пресвятої Богородиці” в місті Норт Порт. Була вона українською патріоткою, завжди цікавилася життям діяспори і подіями в рідному краї. Особливо була вдячна Всевишньому, що дав їй дожити до проголошення незалежної України. Активно працювала в нашій громаді, а жертвенність і поміч потребуючим були прикметами її життя. Лєна Іваницька розуміла і цінила вагу організованого жіноцтва і вже в молодих роках стала членкою 64-го Відділу СУА в Нью-Йорку, а на нашому терені була членкою Управи від по чатку заснування 56-го Відділу СУА в 1991 році. Св. п. Лєна була однією з союзянок, для якої слово "не можу” не існувало і завжди була активною в різних ділянках нашої праці. Всі, хто мав змогу пізнати і працю вати з нею, залишать у своїх серцях пам’ть про неї як про жінку благород ної, лагідної, веселої, але серйозної вдачі, жінку, віддану родині, церкві і своєму народові. В особі св. п. Лєни Іваницької наша громада втратила рев ну працівницю українського суспіль ства. Вічна їй пам’ять! Управа 56-го Відділу СУА. ’НАШЕ ЖИТТЯ", ГРУДЕНЬ 1994 29 ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
