Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Без членства не можемо існувати, без молодшого членства не підемо вперед, не буде у нас проґресу. Коли у 1994 році я мала нагоду відвідати деякі Округи та Відділи, то справа членства виринала на кожному кроці. Від довголітніх членок я почула, що молодші жінки не є зацікавлені та через професійну працю і родинні обов’язки не мають часу. Чи Ви зверталися до них? Від молодших, знову, я почула, що їх не трактується серйозно та відкидається їхні погляди і т. п. Ми не зрушимося з місця, коли до нас не увійде молодше жіноцтво! Очевидно, що дуже важливим є приєднання членства до Відділів та організування нових Відділів, 66 у Відділах приготовляється провід СУА. Ми також маємо застановитися та звернути увагу на вільне членство. Молода професійна жінка може нам дуже багато дати своєю приналежністю та знанням. Ознайомившись ближче з нашою працею, вона увійде до Відділу. Для прикладу: д-р Христя Сливоцька з Нью-Йорку та Мелася Грицюк-Маззора- на (фінансовий дорадник) з Нью-Джерзі це уже зробили, і не тільки своїм професійним досвідом та порадами, але й підтримкою деяких акцій СУА фінансово. Таких Христь та Мелась є більше. Для них вкладка та передплата ’’Нашого Життя” не є обтяженням. Деякі із нас бачать зміни у суспільстві, з котрими не можуть погодитися, але нам необхідно пристосу ватися до змін — до проґресу. Коли б кожна із нас, тут присутня, приєднала хоч одну членку, ми мали б понад ЗО нових членок. Прикро мені почути від довголітніх членок, що їх доньки не можуть стати членами СУА, бо вони перетяжені та перемучені і не мають часу. А як моя мама та більшість із вас тут присутніх це робили? Хто вас жалував, що ви пере мучені та перепрацьовані? Ви працювали та ще зуміли переконати нас. Я радію, коли бачу два або й три покоління (як це є в моїй родині) в рядах СУА. Справа членства торкається нас усіх, є нашою спільною проблемою до розв’язання. Здаймо собі справу, що наші діти та внуки, тут народжені, — американські громадяни та багатьом із них більш підходять американські професійні чи інші това риства. Ми не сміємо їх відкидати через незнання української мови, а радше історією та осягами СУА впоїти їм любов та гордість до українського по ходження. Коли недавно я запитала одну молоду жінку, чи вона знала, що Український Музей в Нью- Йорку був заснований Союзом Українок Америки, вона була дуже здивована, хоч є членом УМ уже багато років. Із незалежністю України ми також переживаємо ’’відродження” — щораз більше осіб відшукують своє коріння та признаються до українського походження. Скільки добровольців їхало в Україну як інструктори англійської мови. Прийде час і ми будемо посилати наших дітей та внуків в Україну вивчати українську мову. Подивімся спільно правді в очі — не втратьмо цілого покоління жіноцтва! До них потрібно звертатися, бо вони самі до нас не прийдуть — ми мусимо витоптати двосторонню стежечку! (Коли Магомет не йде до гори, то гора йде до Магомета). Чому ми не маємо членства у кожному штаті? Бо не робимо зусиль! Щоби мати впливи, ми повинні мати репрезентацію у кожному місті та штаті, де живуть українці. Кожна із нас є амбасадором Союзу Українок Америки. Багато із нас є знеохочені, перепрацьовані, не маємо терпеливости, а деякі із нас навіть розчаровані подіями в США та в Україні. Здається, усе те, до чого ми стреміли та молили Бога — маю на думці вільну Україну, — то та незалежність не є такою, якою її ідеалізовано в наших очах. Не такою є і демократія в Україні, якої ми прагнули. Реальність є реальністю — тут у США та в Україні. Це дуже тяжкий історичний період, це переходовий час, який мусить перейти, щоб устабілізувати нову самостійну державу. Люди в Україні терплять фізично та пси хічно, а ми, жиючи у добробуті, не маємо жадного права їх критикувати. Будьмо терпеливими, докажім прикладом та демократичним досвідом, що демо кратія може існувати навіть в Україні. Діяспора не є в силі дати Україні усе потрібне, але держава, в якій ми живемо, може більше від себе дати. Як громадяни США, ми можемо домагатися більше уваги для нашої та наших предків Батьківщини. Але щоб нас почули, нас мусить бути більше! Щоб з нами рахувалися — і тут, в США, і в Україні, — нас повинно бути значно більше. Ще в 1990 році на Конвенції СУА, коли Ліда Черник вперше поїхала в Україну та відвідала Чорно бильську зону, я в її імені зверталася до Вас — підходьмо до справи допомоги в Україну розумом, а не емоціями! Емоції засліплюють очі та притуплюють розум. Ми уже дуже багато доконали розумними рішеннями, як, наприклад, у суспільній опіці, вихов ній, стипендійній та інших ділянках. Як ви почули у фінансових звітах, ми робимо поступи. Я вдячна Ромі Шуган, що взяла на себе обов’язок бухгальтерки СУА та вечорами їх пола- годжує. Я дякую Таїсі Турянській, що перебрала більшість обов’язків нашого ”СРА”. Як усе піде згідно з пляном, то в 1995 році зможемо прийняти платну силу, яка провадитиме бухгальтерію, Таїса робитиме місячні зіставлення, а Стефан Качарай — квартальні звіти. Поволі модернізуємося. Ви почули деякі мої погляди, думки та проблеми, які торкаються нас усіх. Послухаємо також вас всіх, передискутуємо справи, порадимося, і я вірю, що успішно закінчимо наші наради, прийнявши відпо відні висновки та рішення. На все добре! 12 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
