Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ КІЛЬКА ДУМОК ЩОДО ПОЕЗІЙ ІРИНИ СЕНИК Українське жіноцтво, зорганізоване в Лізі украї нок Канади при церкві св. Димитрія в Етобіко, Онта ріо, видало торік українською та англійською мо вами, разом із взорами вишивок та моделями прикла дання їх до сучасного жіночого вбрання, збірку поезій відомої також за межами України авторки, право захисник та громадської діячки Ірини Сеник. Збірка великого формату, на люксусовому папері, вона містить немало інформацій та знімків наших канад ських жінок, що заініціювали та зреалізували це видання. Назва збірки — "Біла айстра любови”, вона нас і впроваджує в поезію Ірини Сеник, в якій певна символіка має важливе місце. Біла айстра — це символ осінньої, пізньої любови вже зрілої віком жінки, це також віра в можливість такого почуття. Аріядна Стебельська написала до поезій вступ "Пролісок, що зацвів у переднівок воскресіння”, в якому проаналізувала формально-мистецьку сторону вибраних віршів і дала біографічно-світоглядовий нарис життя авторки. Титул вступної статті, однак, на нашу думку, дещо вводить в оману, коли йдеться про літературну творчість Ірини Сеник. Цей талант не зацвів "у переднівок воскресіння” (мається на увазі воскресіння незалежности рідного краю), а значно раніше, правдоподібно у 1960-х роках. Ми не будемо розглядати структурально-формальні питан ня, пов’язані з віршами Ірини Сеник, а хочемо ви словити деякі думки, що стосуються радше тематики та висловленого в ній світовідчування. Дивом, яким авторка вражає читача, що ознайомлений з її пре- важкою особистою долею, — це той різкий контраст між пройденим жорстоким шляхом заслання, раб ської праці, преболючих особистих втрат, поновного арешту, табору і заслання, і тією тонкою ліричністю її неоромантично забарвленої поезії. Від образів та страхіть минулого, що пробиваються раз-у-раз згу щеними вкраплюваннями, авторка тягнеться до рай- дужности і багатства природи, до якої в неї без посереднє відношення, і де вона шукає співзвуч- ности. Тут нам приходить на думку паралелізм, що так щедро і в таких прерізних формах виступає в нашій народній поезії. Ця близькість до явищ при роди — особливий дар авторки, він міг розвинутися у глибокій самоті, що доводилося роками переживати і виповнювати якимсь духовним змістом. "Калиною неспокою” називає Ірина Сеник ту силу, що впродовж її життя була їй джерелом духов ного голоду, стремлінням до краси й доброти, до культурних цінностей та до людей. А щодо цього, то їй пощастило спілкуватися з тим мужнім поколінням, правда дещо молодшої Генерації, яке започаткувало нову еру нашої культури. Калина неспокою світила їй своїми кетягами у далекому Сибірі, живила уяву своєю палітрою народних символів і не перестає тривожити душі. Потяг до прикладного народного мистецтва, у нашому випадку до вишивки, зацікав лення літературою, спілкування з творчими людьми, пробудження власного творчого голосу — все це зформувало індивідуальність Ірини Сеник. Нам ві домо з інших біографій, що в нелюдських обстави нах, в яких доводилося жити, саме творча праця ставала для багатьох рятівним якорем. Як сильно може збагатити людину і дати їй внутрішньої сили та життєвого гарту гармонійне дитинство і молодість у здоровому, не спотвореному ідеологічно родинному довкіллі, де живі народні християнські традиції, злагода і взаємопошана, де зарання молодій людині прищіплюють потяг до добра і справедливости, яка переноситься також на національну площину, особливо відчутне в тих пое зіях, що присвячені матері. Матір займає одне з центральних місць у поезіях цієї збірки, її образ зливається з образами Богоматері та Матері-Украї- ни. Рядки Ірини Сеник ”Не дай ніколи забувати, що треба жити для людей” нагадують мені далекі роки її казахстанського заслання в Уштобе, коли почалося наше листування. Незважаючи на її тоді преслабке здоров’я та надірвані сили, вона випромінювала звідти в уральські табори, далекі сибірські закутини, куди заслано наших політичних в’язнів після табо рових років, стільки тепла і сестринської любови! Часом вона першою висилала мені адреси свіжо засланих товаришів, щоб поспішати з допомогою. У моїй батьківській хаті в Південній Буковині, що була прикрашена вишивками, які у буковинсько-по кутському стилі вичаровувала моя покійна мати, була довга доріжка, на якій був вишитий текст Тараса Шевченка, що підходить чи не найкраще до характе ристики Ірини Сеник: ’’Раз добром нагріте серце — вік не прохолоне!” Берфурт, Німеччина ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
