Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДОПИСИ СОЮЗУ УКРАЇНОК УКРАЇНИ СОЮЗ УКРАЇНОК ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ У Рочестері, Нью-Йорк, серед членок-основниць 47-го Відділу СУА були жінки, які починали працю вати в жіночих організаціях міста Станиславова, а тепер Івано-Франківська, чи його околиць. Це і було причиною, що з хвилиною відновлення Союзу Укра їнок у незалежній Україні ми вирішили нав’язати зв’я зок з жінками Союзу Українок Івано-Франківська. Управа призначила мене бути отою зв’язковою. Вліті 1990 р. я з чоловіком вибралася перший раз по 46-ох роках до Івано-Франківська. Хотілося при нести якусь полегшу жінкам, які пережили тяжкі часи більшовицького гніту. Першою я відвідала голову Союзу Українок, для якого ми привезли машинку і папір до писання. Це були короткі відвідини і здава лося, що я зовсім не була в родинному місті. Туга за двома сестрами з родинами і бажання зустрітися з посестрами-союзянками допомогли мені рішитися поїхати знову, за два місяці, у рідні сторони. Поїхала я в 10-денну туру, однак три дні стратила на шукання своїх валізок, якраз тих три дні, які були запляновані на зустрічі, бо опісля союзники виїхали до Києва на з’їзд Руху. Вдалося тільки передати дарунок від 47-го Відділу. На жаль, і ці короткі відвідини не були такими, як плянувалося. Залишилося тільки листу вання. У серпні-вересні 1992 р. ми з чоловіком знову поїхали в Україну, цим разом на п’ять тижнів. Пере буваючи в Івано-Франківську, зустрілася я з давніми подругами УПТ-янками і була на відкритті першої української гімназії, а опісля на інформативній зуст річі учениць і учнів колишніх українських гімназій з молодими теперішніми гімназистами та їх учителями. Координаційна Рада Відділу Союзу Українок Івано-Франківщини на чолі з головою Любомирою Говенко запросила мене на їхнє засідання-зустріч. Хоч незабаром буде рік від тої зустрічі, я дуже чітко і мило її згадую, а маючи тепер знімок з прізвищами присутніх, хочу поділитися своїми враженнями. Розповідали жінки, особливо Л. Говенко, про їхню працю, про організування жінок в осередках Союзу Українок Івано-Франківщини. Дуже важливою ділянкою є опіка над сиротинцем у с. Угорники, в якому є 200 дітей. Союзники і їх родини стали хрес ними батьками тих дітей, забирають до своїх домів під час різних свят, щоб привчати дітей до тради ційних святкувань, приготовляють до першого Св. Причастя, вчать катехизму. Влаштовують різні дитячі імпрези, а з приходом св. Миколая обдаровують дітей скромними дарунками. Кожна українська ди тина є їхньою дитиною. Була я також на ширших сходинах Філії Союзу Українок міста Івано-Франківська, головою якої є Катерина Мицан. Розповіла я про працю Союзу Членки Союзу Українок Івано-Франківщини. Members of Soyuz Ukrayinok in ivano-Frankivsk, Ukraine. Українок Америки, а 47-го Відділу особливо. Послу хала їхні пляни на будуче. Скільки різних завдань чекає українських жінок у відродженні держави! Тепер одержала листа від Л. Говенко, в якому вона, між іншим, пише: ”В Україні весна, точніше провесінь зі всіма своїми звабами. А в щоденному житті — багато турбот, напружености. Наш Союз Українок увійшов до Конгресу Національно-Демокра тичних Сил (КНДС), а в березні — до Антикомуні стичного Антиімперського Фронту (ААФ). Це, без перечно, зобов’язує до посилення наших дій: збиран ня свідчень про злочини КПРС-КПУ в містах і селах, недопущення до реставрації совєтсько-фашистських порядків на Україні. Наші союзники від цих усіх державно-творчих процесів не можуть стояти осто ронь. Щодня переконуюся, що для нас сьогодні вик лючно "жіночої” роботи немає. Мусимо тепер усі разом, як це не парадоксально, творити Україну в Україні". У березні я почула промову президента України Леоніда Кравчука під час концерту з нагоди Між народного жіночого дня. За його словами, в Україні є 52 відсотки жінок і це Гарант того, що життя буде іти дорогою до цивілізованого та щасливого життя. А далі Л. Кравчук сказав: ”І ще один висновок, який хочеться зробити саме на цьому вечорі: коли стає нам важко, коли суспільство в скруті, то найрозум нішими, найспокійнішими і найвідповідальнішими стають жінки”. Великі завдання і сподівання стоять перед укра їнським народом, а жінками особливо, щоб зміцнити незалежність України та довести молоду державу до європейського рівня інших демократичних держав. Ірина Руснак ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 27
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
