Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯК Я ВИВЧАЛА АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ЛЮДМИЛА КОВАЛЕНКО Англійська мова — дуже багата і розвинена! В ній трохи чи не сто тисяч слів — і кожне з них треба вимовляти по-інакшому! Англійський письменник Бернард Шов написав цією мовою двадцять вісім томів своїх творів, а тоді в розпачі помер і залишив гроші, щоб її переробили! Але я була бідна ДіПі і хотіла їхати до Америки, де люди, на жаль, говорять англійською мовою! Чому вони викинули в Бостоні чай у море, а залишили мову, - незрозуміло. Це тільки показує, що нема сенсу робити революції... В усякому разі, я взялася вивчати цю мову. Я не шкодувала ні сил, ні свого язика. Я викручувала його, вивертала, заганяла на піднебіння, вивертала назад у горло, і безсоромно показувала його стріч ним! Одне ті ейч може загнати здорову людину в могилу. А тут і всі інші літери глузливо сміялись з мене, коли я намагалась вгадати, як кожна вимовля ється в незнайомому слові. Я старалась запам’ятати, що ”у” вимовляється, як ”а”, а інколи й як ”о”, зате ”а” здебільшого ви мовляється як ”ей”, і що ”о” вимовляється, як кому захочеться. Я намагалась забути українську звичку відкривати рота широко й повно, а натомість роз тягала його вузенькою смужкою від вуха до вуха, — і знайомі, побачивши мене, почали переходити на другий бік вулиці. Але я не зважала на те і вчилась далі! Я дивилась на ”і” і пробувала пам’ятати, що це — ”ай”, а глядачи на "є” я не могла переконати себе, що воно раптом зробилося ”і”. Я вчилась , що з ’’сезону” треба зробити ”сізн”, а з "резону” — ”різн”, і що "наука” перетворилась на "саєнс”. Знайомі сумно хитали головами, коли слухали про мої муки, але я не здавалась. Коли вчителька пояснила мені, що ”в" не є ”ве”, а "даблью", і що коли після даблью стоїть ейч, то ейч вимовляється першим і не як ейч, а як легке при- дихання, і що з даблью після цього робиться "у", мені на тиждень відібрало мову, і друзі вже хотіли повести мене до психіятра. Але я знала, що з психіятра має вийти "сайхаатріст” — тому замкнулась у себе в хаті і не вийшла на прохання друзів. М’язи на обличчі мені розпухли, одна щока ви пнулась, язик витягнувся і заповнив увесь рот. Я шукала протягів і ходила босими ногами по камінній підлозі, бо тільки маючи нежить могла я вірно ви мовити закічення "інґ". Англійська синтакса впала на мою бідну голову, як добра люшня, і я почала говорити: ”Я була пред- положена раніш на годину прийти тут”, — що оста точно занепокоїло моїх знайомих. З такими мовними набутками я приїхала до Америки. І тут мене чекав найстрашніший удар: мене ніхто не розумів і я не розуміла нікого! Пригнічена, прибита, пригноблена і знищена, я ходила вулицями Нью-Йорку, дослухуючись, чи не почую десь тої англійської мови, яку я вивчила в таборі. Її не було. На всьому просторі Сполучених Штатів кожний має свою власну англійську мову. Єдиний спосіб порозумітися двом американцям, — це почати ”спе- лувати”. Коли ви просите води, а кельнерка вас не розуміє, на це є дуже простий спосіб: ви говорите їй: — ДАБЛЮ - О - ТІ - І - Ар — все стає ясно! Треба тільки, щоб ви знали, як це слово спелується, і щоб ваш співбесідник знав це також. А ви всі знаєте, що ніхто не може сказати, як те чи інше слово пишеться англійською мовою. Завжди всунеться якесь "джі", або "ейч”, або оте маленьке, але таке прикре "і" на кінці — і зіпсує всю справу. І так роки йдуть, я вже маю горожанство, їздила до Европи, зробила ритуальну подорож до Фльори- ди, і сплачую морґедж за хату. Але англійську мову я все ще вчу, і вчу, і вчу, — і тільки молю Бога, щоб на тому світі мене не послали до англійського янгола, який спитає мене: — Гав ду ю спелл йор нейм? Бо вже тоді мене напевно до раю не пустять, хоч як я намучилась тут на землі, вивчаючи англійську мову! — Як? Ти вчишся грати на кларнеті? Навіщо? — Щоб помститися сусідові за те, що він цілими днями терликає на скрипці! 16 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 УСМІХНІТЬСЯ! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
