Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯК Я ВИВЧАЛА АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ЛЮДМИЛА КОВАЛЕНКО Англійська мова — дуже багата і розвинена! В ній трохи чи не сто тисяч слів — і кожне з них треба вимовляти по-інакшому! Англійський письменник Бернард Шов написав цією мовою двадцять вісім томів своїх творів, а тоді в розпачі помер і залишив гроші, щоб її переробили! Але я була бідна ДіПі і хотіла їхати до Америки, де люди, на жаль, говорять англійською мовою! Чому вони викинули в Бостоні чай у море, а залишили мову, - незрозуміло. Це тільки показує, що нема сенсу робити революції... В усякому разі, я взялася вивчати цю мову. Я не шкодувала ні сил, ні свого язика. Я викручувала його, вивертала, заганяла на піднебіння, вивертала назад у горло, і безсоромно показувала його стріч ним! Одне ті ейч може загнати здорову людину в могилу. А тут і всі інші літери глузливо сміялись з мене, коли я намагалась вгадати, як кожна вимовля ється в незнайомому слові. Я старалась запам’ятати, що ”у” вимовляється, як ”а”, а інколи й як ”о”, зате ”а” здебільшого ви мовляється як ”ей”, і що ”о” вимовляється, як кому захочеться. Я намагалась забути українську звичку відкривати рота широко й повно, а натомість роз тягала його вузенькою смужкою від вуха до вуха, — і знайомі, побачивши мене, почали переходити на другий бік вулиці. Але я не зважала на те і вчилась далі! Я дивилась на ”і” і пробувала пам’ятати, що це — ”ай”, а глядачи на "є” я не могла переконати себе, що воно раптом зробилося ”і”. Я вчилась , що з ’’сезону” треба зробити ”сізн”, а з "резону” — ”різн”, і що "наука” перетворилась на "саєнс”. Знайомі сумно хитали головами, коли слухали про мої муки, але я не здавалась. Коли вчителька пояснила мені, що ”в" не є ”ве”, а "даблью", і що коли після даблью стоїть ейч, то ейч вимовляється першим і не як ейч, а як легке при- дихання, і що з даблью після цього робиться "у", мені на тиждень відібрало мову, і друзі вже хотіли повести мене до психіятра. Але я знала, що з психіятра має вийти "сайхаатріст” — тому замкнулась у себе в хаті і не вийшла на прохання друзів. М’язи на обличчі мені розпухли, одна щока ви пнулась, язик витягнувся і заповнив увесь рот. Я шукала протягів і ходила босими ногами по камінній підлозі, бо тільки маючи нежить могла я вірно ви мовити закічення "інґ". Англійська синтакса впала на мою бідну голову, як добра люшня, і я почала говорити: ”Я була пред- положена раніш на годину прийти тут”, — що оста точно занепокоїло моїх знайомих. З такими мовними набутками я приїхала до Америки. І тут мене чекав найстрашніший удар: мене ніхто не розумів і я не розуміла нікого! Пригнічена, прибита, пригноблена і знищена, я ходила вулицями Нью-Йорку, дослухуючись, чи не почую десь тої англійської мови, яку я вивчила в таборі. Її не було. На всьому просторі Сполучених Штатів кожний має свою власну англійську мову. Єдиний спосіб порозумітися двом американцям, — це почати ”спе- лувати”. Коли ви просите води, а кельнерка вас не розуміє, на це є дуже простий спосіб: ви говорите їй: — ДАБЛЮ - О - ТІ - І - Ар — все стає ясно! Треба тільки, щоб ви знали, як це слово спелується, і щоб ваш співбесідник знав це також. А ви всі знаєте, що ніхто не може сказати, як те чи інше слово пишеться англійською мовою. Завжди всунеться якесь "джі", або "ейч”, або оте маленьке, але таке прикре "і" на кінці — і зіпсує всю справу. І так роки йдуть, я вже маю горожанство, їздила до Европи, зробила ритуальну подорож до Фльори- ди, і сплачую морґедж за хату. Але англійську мову я все ще вчу, і вчу, і вчу, — і тільки молю Бога, щоб на тому світі мене не послали до англійського янгола, який спитає мене: — Гав ду ю спелл йор нейм? Бо вже тоді мене напевно до раю не пустять, хоч як я намучилась тут на землі, вивчаючи англійську мову! — Як? Ти вчишся грати на кларнеті? Навіщо? — Щоб помститися сусідові за те, що він цілими днями терликає на скрипці! 16 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 УСМІХНІТЬСЯ! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
