Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
промислові галузі. Помітно, що український національний одяг ви різняється практичністю крою, легкою конструкцією форм і рідкісним за своєю витонченістю оздоблен ням, багатством вишивки, мережки, вирізування, аплікації, шнурівки тощо. Налічуються десятки тех нічних способів вишивання. У поданих кольорових зразках вишивки до оздоблення жіночих і чоловічих сорочок акцентується увага на типах узорів і тех нічних варіянтах: прямим настилом, скісним настилом і хрестиком, вирізуванням і стебнівкою, зерновим виводом і верхоплутом, виколкою, косичкою й зер новим виводом, низинкою, видами мережок — ля хівкою, чернігівською безчисною тощо. Крім взірців на рукав сорочки, окремо подано зразки вузьких узорів для подолу сорочки, обшивок, манжетів. У кінці книги досить стисло, але чітко подано композицію різних типів вишивки, її історію, відо мості про давність походження прикрашання одягу тканим і вишитим орнаментом. Вважаємо, що надзвичайно корисним є звернення до уваги читача на недопустимість еклектичного підходу до сучасного застосування вишивки і не обхідність відтворення автентичних форм. Адже відомо, що у 50-60-их роках нашого століття в Україні набуло поширення стилізоване сценічне (клюбне) народне вбрання, яке колгоспи замовляли на комбі натах для учасників фолкльорних ансамблів. Великі, сліпучо яскраві й однакові рожі, виконані машинною вишивкою, або апліковані — красувалися на всіх сорочках, неначе всі учасники співу були з інтернату. Цей несмак у виготовленні грубо стилізованого одягу наніс великої шкоди розвиткові народної вишивки в Україні і спричинив втрату багатьох технік вишивання та занедбання традиційного народного вбрання. Цілеспрямовано виховувалося у людей, особливо в молоді, негативне ставлення до справжніх зразків традиційного одягу як явища архаїчного, віджилого, застарілого, а часом і політично шкідливого. Виши вана сорочка ставала у 70-ті роки ознакою націона лізму. Люди на селі стали поступово соромитися одягти сорочку, вишиту матір’ю, бо ж то "старе”. Тільки старшого віку жінки ховали її в скриню і вперто твердили: "Хай буде на смерть". Хай Бог посилає їм довге життя, щоб довше зберігалися на Україні стародавні взірці народної вишивки. Та й помітною тепер стає добра тенденція. Старші люди відчули, що відроджується інтерес до традицій і на питання: "Чи продасте вишивану сорочку, рушник?”, — від повідають найчастіше: ”Е ні, нехай буде дітям, онукам”. І ми за те, щоби було дітям, аби вони тільки зрозуміли ту непересічну красу національного одягу, і шанували її. Нам здається, що до виховання цього почуття шани до українського народного вбрання покликане і рецензоване видання. УКРАЇНСЬКИМ НАРОДНИЙ ОДЯГ UKRAINIAN FOLK COSTUME Обгортка книги. The cover of the book. Віддаючи належне праці авторів і особливо адміністраторці видання Наталії Даниленко, хочеться побажати їм у подальшій праці над українським одягом врахувати такі моменти, які, на мою думку, збагатили б і це видання. Йдеться про кольорові ілюстрації в подачі художниці Галини Титли народно го одягу, які подані дещо стилізовано. При цьому зовсім не звернено уваги на типажі носіїв одягу. Практично не враховано антропологічні типи українця в різних регіонах. Це дуже суттєво, бо і крій, і оздоблення були співвіднесені з певним типом обличчя, кольором волосся, очей. Скажімо, чоловічі й жіночі типи з Полісся психологічно і зорово несумісні з поданим вбранням. Світлокосі, синьоокі, сивоокі поліщуки виглядали б по-іншому у тради ційному одязі. Впадає в око велика розбіжність антропологічної подачі українця на кольорових малюнках і документальних світлинах, що може бути не завжди зрозумілим для чужинців, іноземних читачів. Звісно, що робота значно виграла б, коли б були подані наукові посилання на документальні джерела, збірки музеїв, приватні колекції, з яких використані малюнки і світлини. Загалом, дуже хотілося б, щоб з цим виданням про український народний одяг ознайомилося широ ке коло читачів не тільки в діяспорі, але й в Україні. Виховна і пізнавальна функції такої книги — незапе речні. ВАЛЕНТИНА БОРИСЕНКО, ЕТНОГРАФ. м. Київ ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
