Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
промислові галузі. Помітно, що український національний одяг ви різняється практичністю крою, легкою конструкцією форм і рідкісним за своєю витонченістю оздоблен ням, багатством вишивки, мережки, вирізування, аплікації, шнурівки тощо. Налічуються десятки тех нічних способів вишивання. У поданих кольорових зразках вишивки до оздоблення жіночих і чоловічих сорочок акцентується увага на типах узорів і тех нічних варіянтах: прямим настилом, скісним настилом і хрестиком, вирізуванням і стебнівкою, зерновим виводом і верхоплутом, виколкою, косичкою й зер новим виводом, низинкою, видами мережок — ля хівкою, чернігівською безчисною тощо. Крім взірців на рукав сорочки, окремо подано зразки вузьких узорів для подолу сорочки, обшивок, манжетів. У кінці книги досить стисло, але чітко подано композицію різних типів вишивки, її історію, відо мості про давність походження прикрашання одягу тканим і вишитим орнаментом. Вважаємо, що надзвичайно корисним є звернення до уваги читача на недопустимість еклектичного підходу до сучасного застосування вишивки і не обхідність відтворення автентичних форм. Адже відомо, що у 50-60-их роках нашого століття в Україні набуло поширення стилізоване сценічне (клюбне) народне вбрання, яке колгоспи замовляли на комбі натах для учасників фолкльорних ансамблів. Великі, сліпучо яскраві й однакові рожі, виконані машинною вишивкою, або апліковані — красувалися на всіх сорочках, неначе всі учасники співу були з інтернату. Цей несмак у виготовленні грубо стилізованого одягу наніс великої шкоди розвиткові народної вишивки в Україні і спричинив втрату багатьох технік вишивання та занедбання традиційного народного вбрання. Цілеспрямовано виховувалося у людей, особливо в молоді, негативне ставлення до справжніх зразків традиційного одягу як явища архаїчного, віджилого, застарілого, а часом і політично шкідливого. Виши вана сорочка ставала у 70-ті роки ознакою націона лізму. Люди на селі стали поступово соромитися одягти сорочку, вишиту матір’ю, бо ж то "старе”. Тільки старшого віку жінки ховали її в скриню і вперто твердили: "Хай буде на смерть". Хай Бог посилає їм довге життя, щоб довше зберігалися на Україні стародавні взірці народної вишивки. Та й помітною тепер стає добра тенденція. Старші люди відчули, що відроджується інтерес до традицій і на питання: "Чи продасте вишивану сорочку, рушник?”, — від повідають найчастіше: ”Е ні, нехай буде дітям, онукам”. І ми за те, щоби було дітям, аби вони тільки зрозуміли ту непересічну красу національного одягу, і шанували її. Нам здається, що до виховання цього почуття шани до українського народного вбрання покликане і рецензоване видання. УКРАЇНСЬКИМ НАРОДНИЙ ОДЯГ UKRAINIAN FOLK COSTUME Обгортка книги. The cover of the book. Віддаючи належне праці авторів і особливо адміністраторці видання Наталії Даниленко, хочеться побажати їм у подальшій праці над українським одягом врахувати такі моменти, які, на мою думку, збагатили б і це видання. Йдеться про кольорові ілюстрації в подачі художниці Галини Титли народно го одягу, які подані дещо стилізовано. При цьому зовсім не звернено уваги на типажі носіїв одягу. Практично не враховано антропологічні типи українця в різних регіонах. Це дуже суттєво, бо і крій, і оздоблення були співвіднесені з певним типом обличчя, кольором волосся, очей. Скажімо, чоловічі й жіночі типи з Полісся психологічно і зорово несумісні з поданим вбранням. Світлокосі, синьоокі, сивоокі поліщуки виглядали б по-іншому у тради ційному одязі. Впадає в око велика розбіжність антропологічної подачі українця на кольорових малюнках і документальних світлинах, що може бути не завжди зрозумілим для чужинців, іноземних читачів. Звісно, що робота значно виграла б, коли б були подані наукові посилання на документальні джерела, збірки музеїв, приватні колекції, з яких використані малюнки і світлини. Загалом, дуже хотілося б, щоб з цим виданням про український народний одяг ознайомилося широ ке коло читачів не тільки в діяспорі, але й в Україні. Виховна і пізнавальна функції такої книги — незапе речні. ВАЛЕНТИНА БОРИСЕНКО, ЕТНОГРАФ. м. Київ ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
