Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Коли не секрет, що саме вас передусім непокоїть? — На стан здоров’я людей впливає багато факторів. Негативно діє один — і це вже створює додаткові труднощі. А якщо несприятливо склада ються всі визначальні фактори, то годі й говорити про міцне здоров’я людей. — Що ж конкретно, на вашу думку, не дає підстав для оптимізму? — Для відповіді на це запитання оцінимо чотири основні складові нашого здоров’я. Всі ми зазнаємо впливу екологічної ситуації. А вона сьогодні в пере важній більшості регіонів України така (і не лише через Чорнобиль), що її можна визначити як несу місну з можливістю збереження повноцінного здо ров’я. Цю ситуацію не виправити водночас жодними декретами чи постановами, тож, на жаль, не можемо сподіватися на її поліпшення в недалекому май бутньому. Друга складова нашого здоров’я — економічна. Нині важко державі, важко й її громадянам. Так, нам бракує коштів на цивілізовану організацію охорони здоров’я. Але справа не лише в цьому. Істотніше те, що в основної маси населення відсутні нормальні побутові умови. Переважна більшість людей нея кісно, незбалянсовано харчується. Дорожнеча на основні продукти харчування дедалі зростає, отже й лишатися здоровим стає дедалі важче. Третю складову назвемо с о ц іа л ь н о ю , і йдеться про те, що надто багато негативних емоцій, психо логічних навантажень, а часом і просто надмірних перевантажень доводиться зазнавати людям, лише незначній кількості громадян вдається долати ці рифи без істотних втрат для здоров’я. А тепер і про четверту складову, яка визначає стан і перспективи генофонду в Україні. Вона за нашим переліком опинилася четвертою лише тому, що перебуває під безпосереднім впливом перших трьох факторів, але за відлунням на майбутнє нації, безперечно, займає основну позицію. Вже тепер медики України з величезною тривогою відзначають зростання кількости пошкоджень і уражень спадко вого, генного апарату людей. Це грізна вибухівка, закладена під наступні покоління українського на роду. Оскільки цей процес прогресує вже років двадцять-двадцять п’ять, а серйозної протидії йому покищо не існує, то важко сподіватися, що його вдасться рішуче й швидко уповільнити. До всього сказаного додамо ще й масове пригні чення імунної системи людей, їх нинішню підвищену схильність до багатьох захворювань, і стане зрозу мілим, чому сьогоднішню ситуацію із захворюванням на СНІД в Україні я наважуюсь визначити лише як начебто щасливу. Враховуючи підступність вірусу імунодефіциту людини, котрий спричинює СНІД, і з виходом на нову популяцію (якою є населення України), він може зазнати величезних змін. Наше завдання із завдань — не допустити його неконтрольованого і масового розповсюдження. На нас чекає найвідповідальніша робота, ми не маємо права гаяти часу. Зокрема, й через те, що комплексні наукові роботи і організаційні заходи, спрямовані на запобігання епідемії СНІДу, в Україні розпочалися недавно. — Все ще не навчилися швидко запрягати? — Не без того. Головна ж причина — інша. До середини 1987 року Міністерство охорони здоров’я колишнього СРСР взагалі не дозволяло Україні діяг- ностувати СНІД. Це було виключно ’’привілеєм” Москви, хоч як анекдотично це звучить сьогодні. Через це й припізнилися з дослідженнями. Власне, сама Національна програма боротьби зі СНІДом була розроблена і почала фінансуватися тільки після про голошення незалежности України. — Очевидно, нам на роду написано наздоганяти й переганяти? — Ви іронізуєте, але нам таки надто довго дове лося жити в закритому суспільстві, котре так полюб ляло згадане вами гасло. Нам не наздоганяти треба, а швидше інтегруватися у світову науку і світовий досвід боротьби зі СНІДом. Це одне із наших стра тегічних завдань. У вирішенні його дуже розрахо вуємо на великодушність і розуміння нинішньої еконо мічної ситуації в Україні нашими потенційними зару біжними партнерами. В Україні вже проведено унікальну кількість обстежень на ВІЛ, розробляються нові технології лікування і профілактики СНІДу, проводиться хеміч- на, біотехнологічна синтеза нових лікарських пре паратів. Декілька десятків із них навіть готові до випробування. На жаль, дослідження гальмуються через відсутність необхідних клітинних ліній, які можна придбати лише в зарубіжних наукових центрах і лябораторіях. Поки долаємо пов’язані з цим певні валютні й організаційні труднощі, деякі наші дослід ники змушені передавати нові оригінальні препарати для біологічних випробувань за кордон. У цьому не було б нічого поганого, якби певність, що потраплять препарати в ’’чисті” руки. Буде дуже прикро, якщо через організаційну неповороткість зазнає втрат пре стиж української науки. Попри всі наші труднощі ми не такі вже й злидні, хоча з вдячністю прийняли б допомогу в організації стажування наших лікарів, науковців у зарубіжних клініках, лябораторіях. На жаль і на щастя водночас, нам бракує досвіду в лікуванні хворих на СНІД. Набути ж ми хочемо його, доки не спалахнула по жежа в нашому домі, доки над нами не вдарив грім. Розмову вела Людмила Шушуріна. Київ, липень 1993 р. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
