Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Коли не секрет, що саме вас передусім непокоїть? — На стан здоров’я людей впливає багато факторів. Негативно діє один — і це вже створює додаткові труднощі. А якщо несприятливо склада ються всі визначальні фактори, то годі й говорити про міцне здоров’я людей. — Що ж конкретно, на вашу думку, не дає підстав для оптимізму? — Для відповіді на це запитання оцінимо чотири основні складові нашого здоров’я. Всі ми зазнаємо впливу екологічної ситуації. А вона сьогодні в пере важній більшості регіонів України така (і не лише через Чорнобиль), що її можна визначити як несу місну з можливістю збереження повноцінного здо ров’я. Цю ситуацію не виправити водночас жодними декретами чи постановами, тож, на жаль, не можемо сподіватися на її поліпшення в недалекому май бутньому. Друга складова нашого здоров’я — економічна. Нині важко державі, важко й її громадянам. Так, нам бракує коштів на цивілізовану організацію охорони здоров’я. Але справа не лише в цьому. Істотніше те, що в основної маси населення відсутні нормальні побутові умови. Переважна більшість людей нея кісно, незбалянсовано харчується. Дорожнеча на основні продукти харчування дедалі зростає, отже й лишатися здоровим стає дедалі важче. Третю складову назвемо с о ц іа л ь н о ю , і йдеться про те, що надто багато негативних емоцій, психо логічних навантажень, а часом і просто надмірних перевантажень доводиться зазнавати людям, лише незначній кількості громадян вдається долати ці рифи без істотних втрат для здоров’я. А тепер і про четверту складову, яка визначає стан і перспективи генофонду в Україні. Вона за нашим переліком опинилася четвертою лише тому, що перебуває під безпосереднім впливом перших трьох факторів, але за відлунням на майбутнє нації, безперечно, займає основну позицію. Вже тепер медики України з величезною тривогою відзначають зростання кількости пошкоджень і уражень спадко вого, генного апарату людей. Це грізна вибухівка, закладена під наступні покоління українського на роду. Оскільки цей процес прогресує вже років двадцять-двадцять п’ять, а серйозної протидії йому покищо не існує, то важко сподіватися, що його вдасться рішуче й швидко уповільнити. До всього сказаного додамо ще й масове пригні чення імунної системи людей, їх нинішню підвищену схильність до багатьох захворювань, і стане зрозу мілим, чому сьогоднішню ситуацію із захворюванням на СНІД в Україні я наважуюсь визначити лише як начебто щасливу. Враховуючи підступність вірусу імунодефіциту людини, котрий спричинює СНІД, і з виходом на нову популяцію (якою є населення України), він може зазнати величезних змін. Наше завдання із завдань — не допустити його неконтрольованого і масового розповсюдження. На нас чекає найвідповідальніша робота, ми не маємо права гаяти часу. Зокрема, й через те, що комплексні наукові роботи і організаційні заходи, спрямовані на запобігання епідемії СНІДу, в Україні розпочалися недавно. — Все ще не навчилися швидко запрягати? — Не без того. Головна ж причина — інша. До середини 1987 року Міністерство охорони здоров’я колишнього СРСР взагалі не дозволяло Україні діяг- ностувати СНІД. Це було виключно ’’привілеєм” Москви, хоч як анекдотично це звучить сьогодні. Через це й припізнилися з дослідженнями. Власне, сама Національна програма боротьби зі СНІДом була розроблена і почала фінансуватися тільки після про голошення незалежности України. — Очевидно, нам на роду написано наздоганяти й переганяти? — Ви іронізуєте, але нам таки надто довго дове лося жити в закритому суспільстві, котре так полюб ляло згадане вами гасло. Нам не наздоганяти треба, а швидше інтегруватися у світову науку і світовий досвід боротьби зі СНІДом. Це одне із наших стра тегічних завдань. У вирішенні його дуже розрахо вуємо на великодушність і розуміння нинішньої еконо мічної ситуації в Україні нашими потенційними зару біжними партнерами. В Україні вже проведено унікальну кількість обстежень на ВІЛ, розробляються нові технології лікування і профілактики СНІДу, проводиться хеміч- на, біотехнологічна синтеза нових лікарських пре паратів. Декілька десятків із них навіть готові до випробування. На жаль, дослідження гальмуються через відсутність необхідних клітинних ліній, які можна придбати лише в зарубіжних наукових центрах і лябораторіях. Поки долаємо пов’язані з цим певні валютні й організаційні труднощі, деякі наші дослід ники змушені передавати нові оригінальні препарати для біологічних випробувань за кордон. У цьому не було б нічого поганого, якби певність, що потраплять препарати в ’’чисті” руки. Буде дуже прикро, якщо через організаційну неповороткість зазнає втрат пре стиж української науки. Попри всі наші труднощі ми не такі вже й злидні, хоча з вдячністю прийняли б допомогу в організації стажування наших лікарів, науковців у зарубіжних клініках, лябораторіях. На жаль і на щастя водночас, нам бракує досвіду в лікуванні хворих на СНІД. Набути ж ми хочемо його, доки не спалахнула по жежа в нашому домі, доки над нами не вдарив грім. Розмову вела Людмила Шушуріна. Київ, липень 1993 р. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 13
Page load link
Go to Top