Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОКИ ГРІМ НЕ ВДАРИВ Близько 120 ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД в Україні. Багато це чи мало? Про це наша розмова з головою Національного комітету бо ротьби із захворюванням на СНІД при Президенті України академіком Геннадієм МАЦУКОЮ. — Перш за все, пане голово, чому Президент зупинив вибір саме на вас? — Гадаю, про це краще було б запитати Пре зидента. Для себе ж пояснення знаходжу в тому, що вже впродовж двадцяти років очолюю Інститут мо лекулярної біології і генетики Академії наук України, зусиллями вчених якого успішно розвивається наука про ретровіруси. До величезної групи цих хворобо творних аґентів належить і ВІЛ — вірус імунодефі циту людини. Саме він спричинює СНІД — синдром набутого імунодефіциту, грізне захворювання, що набрало нині в світі ґльобального поширення. — Порівняно з кількістю хворих на рак чи серцево-судинні захворювання, які щороку забира ють в Україні тисячі й тисячі життів, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у нас практично одиниці. То чому створено Національний комітет боротьби не з онко чи кардіозахворюваннями, а саме зі СНІДом? За що йому така шана? — Бо СНІД невблаганний, від нього ще нікого в світі вилікувати не вдалося. До того ж сам вірус настільки швидко змінюється, викликає таку хвилю супровідних захворювань, що розпізнати їх, встежити за ними дуже й дуже непросто. — Тобто, створення Комітету — це, можливо, і своєрідна спроба зіграти зі СНІДом навипередки, шанс не дати змоги малим цифрам приспати нашої пильности? — Слушно. — Але існує думка, що більшості аборигенів євразійського континенту властива, так би мовити, генетично визначена стійкість до ВІЛ-інфекції і СНІДу. Як ви ставитесь до цього міркування? — Як до хибного і вкрай небезпечного. Це, зокрема, вже засвідчив сумний досвід країн Далекого Сходу, того ж, скажімо, Таїлянду, де, поклавшися на ’’либонь та може”, дочекалися страшного спалаху біди. СНІД — не ізольоване і не регіональне явище, він не визнає кордонів і не знається на кольорах шкіри. Тож і не маємо права дозволити собі розкіш вичікувати, сподіватися на те, що раптом пронесе. Окрім усього іншого, зволікати не велить і нинішній стан економіки України: жодні найбільші витрати на попередження цієї хвороби не можуть йти ні в яке порівняння з витратами на її лікування, особливо коли недуга набуває масового характеру. — І Президент ударив у дзвони... — Сподіваємося, не тільки далекоглядно, але й вчасно. — Вибачте, за нашої задавненої звички ”пошу- міти”, чи не виллється створення Комітету в чергову пропаґандистську акцію, від яких ми так втомилися, в спробу й СНІД лікувати гаслами? — Гадаю, цього не станеться. Про серйозність намірів і підходів судіть хоча б із того, що під розгортання необхідних наукових досліджень, орга нізацію профілактичних заходів уряд уже виділив достатню суму коштів, створено Національну програ му боротьби зі СНІДом, почалася її пляномірна реа лізація. Та й сам факт створення Комітету під егідою Президента теж, погодьтеся, багато про що говорить. В особі Президента ми маємо не просто високоповаж ного патрона, а й цілковиту підтримку. Між іншим, не заради похвальби скажу, подібних державних структур покищо не існує в інщих країнах. Це відзна чила й Всесвітня організація охорони здоров’я, роз цінивши створення Комітету як приклад, гідний наслі дування. — Чи має ВІЛ-інфекція в Україні якісь специфічні риси? — Хібащо одну: на відміну від країн Західньої Европи, США, де серед інфікованих і хворих на СНІД переважають чоловіки, в Україні між хворими чо ловіками і жінками зберігається покищо паритет. Основний шлях поширення інфекції — статевий, за останні чотири роки не зафіксовано жодного випадку зараження СНІДом унаслідок переливання крови. В цьому слід віддати належне й Інститутові гематології, де створюються основні банки крови, і Міністерству охорони здоров’я, яке виявляє тут високу пильність. — і все ж: 120 ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян України — багато це чи мало? — Мало, якщо брати до уваги лише абсолютні цифри. Один хворий на понад п’ять мільйонів на селення — це, начебто, й не привід для серйозної тривоги. — До чого тоді ваше ’’начебто”? — Бо, оцінюючи ситуацію, ми не можемо вті шатися лише самою статистикою, а й неодмінно мусимо враховувати загальний стан здоров’я людей, їх схильність до захворювань взагалі, не лише на СНІД. Якраз така аналіза і спонукає нас до негайних Дій. 12 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
