Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ У Кергонксоні, Нью-Йорк, після тривалої хвороби померла заслужена вчителька, членка 89-го Відділу СУА бл. п. Олімпія Васьків. Народилася Олімпія 23 липня 1910 року в Коломиї, дитинство і юні роки провела у Дрогобичі в родині проф. гімназії Дмитра Поповича і мате рі учительки. В родині було п’ятеро дітей: найстарший син і чотири доні, з яких найстаршою була Олімпія. У Дро гобичі вона закінчила початкову школу і вчительський семінар Сестер Василі- янок. Після закінчення семінара виїхала на учительську посаду на Бережан- щину, де запізнала професора гімназії Михайла Васькова і вийшла за нього заміж в 1940 р. у Львові. На жаль, воєнна хуртовина змусила молоде подружжя покинути рідні землі. Після таборів Ді—Пі у Берхтесґадені, Німеччина, приїхали до Америки і по селилися в Елізабеті, Нью-Джерзі. Там вони відразу ввійшли в життя місцевої української громади, де Олімпія вчите лювала у школі українознавства при церкві св. Володимира. Пізніше пере їхали до Кергонксону і замешкали близько Союзівки саме тоді, коли на вколо неї почала формуватися україн ська громада. Проф. М. Васьків став секретарем 88-го Відділу УНС, а Олім пія почала вчителювати у новозасно- ваній школі українознавства при 89-му Відділі СУА. Вона також була діяльною членкою Відділу: довгі роки культур но-освітньою референткою, вчитель кою і управителькою школи, аж поки її чоловік не захворів тяжко і їй треба було доглядати його. Після смерти чоловіка сама почала підупадати на здоров’ї. Після довгої і тяжкої недуги в ран ніх годинах ЗО січня закінчила свою життєву мандрівку, залишивши у гли бокому смутку доньку Олександру Ку- ропась з чоловіком Мироном і двома синами, сина Мирона з донею, сестер Меланію Кривокульську, Тетяну Буто- вич, Марту Олійник з родинами і всіх союзянок. Поховали бл. п. Олімпію Васьків на місцевому цвинтарі біля могили чоловіка. Вічна їй пам’ять! Ольга Денисенко, пресова референтка Відділу Ця коротка згадка про людину — добру, тиху і повну посвяти — не ви словить всього того, чим була бл. п. Ле ся Бараник для родини і всіх тих, хто її знав. Народилася Леся Бараник (з дому Поцілуйко) 6 березня 1928 року в селі Хмелиська Тернопільської обл. Маючи рік, переїхала з мамою в Канаду, де вже раніше прибув батько Лесі. Родина поселилася на фармі копо Вінніпегу, а опісля переїхала до Лімінґтону і оста точно поселилася у Віндзорі, Онтаріо. У Віндзорі Леся закінчила середню школу і бізнесовий коледж. З ранніх років брала активну участь в житті укра їнської громади: співала у церковних та світських хорах, була членом тан цювальної групи і драматичних гуртків і ще знаходила час відвідувати курси українознавства. У 1960 році Леся вийшла заміж за Юрія Бараника з Дітройту і переїхала на постійне проживання у Воррен, CLL1A. Подружжя Бараників мало троє дітей, яких виховували у християнсько му та патріотичному дусі. Коли діти трохи підросли, Леся вступила у 76-ий Відділ СУА, була його активною членкою і стала членом уп рави. Багато років працювала вчитель кою у світличці Відділу. Лесю Бараник всі ми знали як лю дину благородну, лагідної вдачі, від дану своїй родині, церкві, своєму на родові. Навіть коли важка недуга вичер пувала її сили, Леся щодня ходила до церкви на Службу Божу. Родині бл. п. Лесі Бараник — чоло вікові Юрієві і дітям Ірені, Андрієві і Адріяні, які перенесли таку болючу втрату, членки і управа 76-го Відділу СУА висловлюють глибокі співчуття. Нехай добра пам’ять про покійну буде вам розрадою, бо Леся залишиться в пам’яті всіх, хто її знав, як живий прик лад відданої християнської матері і громадянки. Р. Д. 5 квітня ц. р. минає перша річниця з дня смерти бл. п. Анни Комічак з Піттсбурґу, Па., активної членки 27-го Відділу СУА ім. Ольги Басараб. Народилася Анна у Мікіз Раксі, де і закінчила середню школу. Вона була обдарована гарним голосом, тому ба гато років співала у церковному хорі, виступала у багатьох імпрезах та свя тах, що їх влаштовував наш Відділ та піттсбурзька громада, а в останні роки життя — у хорі ’’Збереження україн ської спадщини". Належала Анна Комі чак до багатьох українських організацій і брала в них активну участь. Крім того, покійна всеціпо була віддана праці в українській радіопрограмі, яку понад 40 років провадив її чоловік Михайло. В особі бл. п. Анни Комічак наш 27-ий Відділ та велика українська гро мада Піттсбурґу втратили одну із рев них працівниць українського суспіль ства. Під час заупокійних відправ, що їх відслужив парох церкви Пречистої Діви Марії о. Петро Натишин, співав хор, яким дириґував син покійної Маркіян, що є дириґентом хору української пра вославної церкви св. Володимира у Пармі, Огайо. Членки нашого Відділу тримали свічки, перев’язані жалобними стяжками. Союзянки та численна укра їнська громада Піттсбурґу і околиць відпровадили покійну на місцевий цвинтар української православної церк ви Пречистої Діви Марії у Мікіз Раксі. У залі української католицької церкви св. Юрія на Норд Сайт від булися поминки, на яких з теплими словами про покійну виступили її прия телі. На тризні у пам’ять бл. п. Анни Комічак зібрано понад 4,000 дол., які розподілено на різні українські органі зації. У невимовному смутку покійна Ан на залишила чоловіка Михайла, синів адвоката Романа з дружиною Яросла- вою, Маркіяна з дружиною Люсею, Михайла-мол., чотири внучки та велику рідню. Вічна їй пам’ять! Іванна Старощак, пресова референтка Відділу. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top